Рішення № 91811665, 28.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4067/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А 2502, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2502 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік з ОСОБА_1 .

- стягнути з військової частини А 2502 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 109 915 грн 42 коп. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень сорок дві копійки) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2019 по 23.03.2020 включно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 560/3860/19 його позовні вимоги задоволено та вирішено визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов`язати військову частину А 2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Оскільки, компенсація була виплачена відповідачем не на день звільнення позивача зі служби, а тільки 24.03.2020, позивач просить стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Бездіяльність військової частини А2502 щодо несвоєчасної виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивач вважає протиправною, тому звернувся в суд з цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 31.07.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

До суду 20.08.2020 надійшов відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що положенням статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

26.08.2020 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що твердження викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовують обставини, що викладені позивачем в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов наступних висновків.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.08.2019 №417 ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я).

Наказом командира Військової частини А 2502 (по стройовій частині) від 30.08.2019 №206 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 30.08.2019 року.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим 02 березня 2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 560/3860/19 його позовні вимоги задоволено та вирішено визнати протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов`язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

24.03.2020 на виконання вказаного рішення суду, військова частина А2502 нарахувала належну позивачу суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 7480, 66 грн, що підтверджується випискою від 14.07.2020 по картковому рахунку АТ "ОЩАДБАНК ".

17.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, у якому просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.08.2019 по 23.03.2020 включно за несплачену вчасно компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в 2019 році.

Листом № 350/485/60/1516 від 22.07.2020 відповідач надав відповідь на запит, у якому зазначив, що не зрозуміло яку саме інформацію хоче отримати ОСОБА_1 , оскільки у його запиті відсутній запит саме на інформацію, відповідно до підпункту 2 пункту 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності на затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.

Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, де ВП зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з 30.08.2019 позивача виключено зі списків особового складу військової частини. Проте, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 7480,66 грн. була виплачена позивачу лише 24.03.2020, чим допущено протиправну затримку у розрахунку при звільненні загальною тривалістю 206 днів.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки з яких він виходив при призначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , наданої військовою частиною А2502, розмір його грошового забезпечення за червень місяць 2019 року становить - 16 274,10 грн.) та за липень місяць 2019 року становить - 16 274,10 грн.) загальна сума за вказані два місяці становить 32 548,20 грн.

Для обчислення середнього заробітку з дня виключення зі списків частини по день фактичного розрахунку застосовується 533,57 грн. в день (32 548,20 грн. /61 день).

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вини власника, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок за період з 31.08.2019 до 23.06.2020 включно у розмірі 109 915, 42 грн. (533,57 грн.*206 днів).

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2502 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік з ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини А 2502 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 109 915 грн 42 коп. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень сорок дві копійки) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2019 по 23.03.2020 включно.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А2502 (вул. Миру, 2,Старокостянтинів,Хмельницька область,31100 , код ЄДРПОУ - 08497649)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук