Рішення № 91811207, 28.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 р. Справа №480/3058/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ), через представника Мазурову К.Д. звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту-відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якому просив:

1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м.Суми, викладену у наказі від 29.04.2020 №18-17371/16-20-СГ;

2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми.

Свої вимоги мотивував тим, що наказ відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проте, в оспорюваному наказі не наведено вищевказаних підстав.

Ухвалою суду від 20.05.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що наказом від 29.04.2020 було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту, оскільки землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, на яких розміщуються багаторічні насадження (сади), які неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати їх цільового призначення або істотного знецінення. Крім того, відповідно до Технічного звіту по коригуванню планових матеріалів зйомок попередніх років, земельна ділянка перебувала у колективній власності радгоспу "Червоний партизан" с. Піщане, Сумського району, Сумської області.

З посиланням на ст.ст. 183, 187 Цивільного кодексу України, пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, вказав, що землі, в межах яких знаходиться земельна ділянка, яка планується до відведення позивачу після припинення радгоспу «Червоний партизан» вважаються власністю Піщанської сільської ради.

Також зазначив, що рішенням Сумської міської ради від 24.04.2019 № 4989-МР добровільно до територіальної громади м. Суми Сумської міської ради приєднано територіальну громаду села Піщане, таким чином, розпорядником земельної ділянки та розміщеним на ній садом є територіальна громада міста Суми, тобто, Сумська міська рада.

У відзиві також вказав, що вимога зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Крім того, позивачем подано заяву про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Сумську міську раду.

Ухвалою суду від 15.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Сумську міську раду.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 10.04.2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 09.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.11, 25). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування земельної ділянки, а також копія паспорту та РНОКПП (а.с.12-15, 26).

Наказом від 29.04.2020 №18-17371/16-20-СГ відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м.Суми з тих підстав, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відноситься до земель сільськогосподарського призначення (багаторічні насадження). Документальне оформлення процедури списання багаторічних насаджень залежить від форми власності, що зафіксована у статутних документах підприємства, поміж іншого, порядок списання державного майна встановлено Положенням про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045. Списання багаторічних насаджень державних підприємств, у тому числі наданих у користування, здійснюється безпосередньо підприємством після отримання погодження Міністерства аграрної політики України. Відповідно до статті 179 глави 13 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Частиною 2 статті 183 Цивільного кодексу України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до статті 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що, ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження. Сади не є окремою річчю, а тому відносно них не можуть виникати цивільні права та обов`язки і, відповідно, укладатися будь-які цивільно-правові угоди (а.с.10).

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 ЗК України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Таким чином, відповідач, розглядаючи заяву позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, у оспорюваному наказі від 29.04.2020 відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені ЗК України для розгляду таких звернень, відмовив позивачу з посиланням на Положення про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045, на те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення (багаторічні насадження), а такі насадження не є окремою річчю, тому відносно них не можуть виникати цивільні права та обов`язки та укладатись будь-які цивільно-правові угоди.

Однак, вказані підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованими та не передбачені приписами ЗК України.

Більш того, Положення про порядок списання державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005 №3045 втратило свою чинність ще в 2007 році на підставі наказу Фонду державного майна України від 20.12.2006 №1922, а тому посилання на нього є безпідставним.

У самому наказі, всупереч вказаним вище приписам ЗК України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, відповідно до пп. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, в тому числі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

До того ж, відповідно до інформаційної довідки Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.04.2020 №1695/415-20, спірна земельна ділянка не надавалась у власність або користування іншим особам та бажане місце розташування спірної земельної ділянки не порушуватиме вимог раціональної організації території (а.с.27).

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача стверджує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель радгоспу "Червоний партизан", який припинено, а відтак, враховуючи приписи п. 21 Перехідних положень ЗК України вважаються власністю Піщанської сільської ради.

Суд наголошує, що вказані обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, як вбачається з вищевказаної довідки Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області спірна земельна ділянка перебуває у державній власності. Відповідачем, не було надано доказів на спростування вказаних обставин та на підтвердження того, що спірна земельна ділянка не перебуває у державній власності. Відтак, вказані доводи судом не приймаються до уваги.

З огляду на викладене, суд визнає, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 29.04.2020 №18-17371/16-20-СГ.

Суд зазначає, що частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, з урахуванням висновків суду.

А відтак позовні вимоги про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1681,60 грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 15.05.2020 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 29.04.2020 №18-17371/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40030, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска