Рішення № 91811190, 24.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 р. Справа № 480/3591/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по лютий 2018 року у день звільнення;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію затримки розрахунку при звільненні в період з 07.03.2018 по 24.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні (військова частина 9953), наказом від 07.03.2018 звільнений з військової служби у запас за п. "а" ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", останнім днем служби є 07.03.2018. При проходженні служби йому виплачувалось грошове забезпечення, індексація якого з 01.07.2015 по лютий 2018 була проведена лише 24.04.2020. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем не було проведено у день звільнення (щодо виплати сум індексації грошового забезпечення), відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 19.06.2020 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою від 02.09.2020 судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що спеціальним військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять службу. Структуру грошового забезпечення визначено ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством тому передбачені трудовим законодавством норми оплати праці і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців, а тому застосування норм ст. 117 КЗпП України є безпідставним.

Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

На вказаний відзив позивач подав відповідь у якому проти доводів відповідача заперечує, вказав на те, що норми КЗпП України є спеціальними при вирішенні питання щодо стягнення сум заробітної плати, не виплачених своєчасно військовослужбовцям при їх звільненні з військової служби. Тому такі норми підлягають застосуванню в тому числі в даних спірних правовідносинах. Зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 рік була здійснена у квітні 2020 року, у зв`язку з чим позивач має право на компенсацію затримки розрахунку при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні (військова частина 9953).

Наказом начальника 5 прикордонного загону від 07.03.2018 № 61-ОС позивача звільнено з військової служби у запас з 09.03.2018 (а.с. 4).

При цьому в день звільнення з позивачем не було проведено остаточний розрахунок, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по лютий.

Як зазначив позивач ОСОБА_1 , що також не заперечувалось представником відповідача, сума індексації була перерахована на його рахунок 24.04.2020.

У зв`язку з невиплатою вказаної суми індексації у день його звільнення з військової служби, тобто 09.03.2018, позивач звернувся до суду з позовом у якому просить виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 07.03.2018 по 24.04.2020.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки, в день звільнення позивача - 07.03.2018, відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по лютий 2018, ОСОБА_1 має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з Сумського прикордонного загону середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Так, згідно з довідкою Сумського прикордонного загону від 18.09.2020 № 320 середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 466,52 грн (а.с. 33).

Загальна кількість днів затримки розрахунку із позивачем (з 09.03.2018 по 24.04.2020) складає 555 робочих днів, тому сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 258918,6 грн (466,52 x 555).

Судом враховується, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Так, розрахована загальна сума компенсації за затримку розрахунку складає 258918,6 грн, що значно більше розміру несвоєчасно виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16.

З урахуванням часу, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку, розміру його грошового забезпечення до звільнення та враховуючи той факт, що суми індексації та компенсації за відпустку вже були сплачені відповідачем на момент звернення до суду, суд вважає співмірною виплаченій сумі, середньомісячного грошового забезпечення згідно довідки відповідача № 320 від 18.09.2020, що складає 13395 грн.

При цьому суд не погоджується із твердженнями відповідача в частині того, що на військовослужбовців не розповсюджуються вимоги ст. 117 КЗпП України щодо можливості виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 по справі № 825/598/17 порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до П`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність п`ятого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по лютий 2018 року у день звільнення.

Зобов`язати п`ятий прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.03.2018 по 24.04.2020 у розмірі 13395 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал