Рішення № 91810984, 28.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2000/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гадяцького районного суду Полтавської області, Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка Станіслава Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 15.04.2020 надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) до Гадяцького районного суду Полтавської області, Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка Станіслава Анатолійовича, у якому позивач просив:

визнати протиправною бездіяльність Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. щодо ненадання відповіді на скаргу від 04.02.2020 ОСОБА_1 , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи;

зобов`язати Голову Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. надати відповідь на скаргу від 04.02.2020, подану ОСОБА_1 , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи.

Позовні вимоги мотивував посиланням на те, що він є учасником кримінального провадження у справі №532/308/15-к, розгляд якої з травня 2018 року здійснює колегія суддів Гадяцького районного суду Полтавської області; з 04.09.2014 позивач утримується під вартою в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№23)". Зазначив, що 04.02.2020 ним на ім`я Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. подано скаргу про незабезпечення прав інваліда при перевезенні з установи виконання покарань до приміщення суду для участі у судових засіданнях, проте дана скарга не розглянута у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Кукоба О.О. ) від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

25.05.2020 до суду надійшов відзив на позов /а.с. 48-49/, у якому суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Киричок С.А. звертав увагу на те, що у його провадженні, як головуючого судді, перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 377 та ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. 4.02.2020 йому передано скаргу ОСОБА_1 про незабезпечення прав інваліда при перевезенні, що розглянута у судовому засіданні складом суду. Зазначив, що скарга ОСОБА_1 від 4.02.2020 не містила посилань на Закон України "Про звернення громадян" та не підлягала розгляду на підставі положень названого закону, оскільки стосувалась умов транспортування обвинуваченого, що пов`язані з розглядом кримінального провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Кукоба О.О. ) від 09.06.2020 провадження у справі закрито.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач оскаржив її до апеляційної інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 440/2000/20 скасовано. Справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 21 серпня 2020 року.

Ухвалою суду (суддя Ясиновський І.Г.) від 26 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

04.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови Гадяцького районного суду Полтавської області із скаргою, в якій просив розглянути її та в межах наданих повноважень забезпечити дотримання його прав як інваліда ІІ групи при перевезенні його в транспортному засобі обладнаному для перевезення інвалідів належних і придатних умовах з дотриманням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейського комітету із запобігання катуванню та нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню і покаранню. Про розгляд скарги просив невідкладно повідомити його за його адресою /а.с. 14-15/.

Цього ж дня, 04.02.2020, Гадяцький районний суд Полтавської області отримав указану заяву, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші скарги /а.с. 14/.

Не отримавши відповіді на свою заяву протягом строку, встановленого законом, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Кукоба О.О. ) про закриття провадження у справі, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом слугувало ненадання Гадяцьким районним судом Полтавської області відповіді на його скаргу від 04.02.2020.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст. 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі, що розглядається, наголошено, що вирішуючи спір суд першої інстанції суд виходив з того, що звернення ОСОБА_1 подано ним, як обвинуваченим в рамках кримінального провадження, вирішено судом, а тому зазначений позов не має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цього судом враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 по справі № 815/2898/17, в якій зазначено, що звернення позивача до суду у статусі обвинуваченого має розглядатися в порядку кримінального судочинства, але цей порядок стосується розгляду його заяв, скарг на дії судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя.

Проте, як зазначив апеляційний суд, судом першої інстанції не враховано, що в зазначеній постанові вирішувалося також питання юрисдикції спорів за зверненням осіб до суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції що, позивач, звернувся зі скаргою як обвинувачений, учасник кримінального провадження, що перебувало на розгляді судді Гадяцького районного суду Полтавської області, а тому норми Закону № 393/96-ВР у цьому випадку не застосовуються.

Зі звернення ОСОБА_1 вбачається, що скарга подана ним до голови Гадяцького районного суду Полтавської області не як обвинуваченим, учасником кримінального провадження, а як заявником, відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР, з проханням забезпечити дотримання його прав як інваліда 2 групи для перевезення в транспортному засобі обладнаному для перевезення інвалідів в належних та придатним умовах.

Предметом позову у цій справі є бездіяльність Гадяцького районного суду Полтавської області щодо не надання відповіді на заяву в межах Закону № 303/96-ВР.

Відповідно до ст.4 цього Закону оскарженню підлягають рішення, дії (бездіяльність), що належать до сфери управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

За таких обставин колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року в межах даної справи вважає, що спір, який виник у цій справі, є публічно-правовим, відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вказані висновки, на думку Другого апеляційного адміністративного суду, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.02.2020 по справі № 815/2898/17.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, продовжуючи розгляд даної справи, зазначає наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 303/96-ВР (далі - Закон).

Частиною 1 статті 1 Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Суд зауважує, що в спірному випадку звернення позивача від 15.10.2018 відповідає вимогам статті 5 Закону.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) /частина 1/.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки /частина 3/.

Частиною 4 статті 15 Закону визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Станом на дату розгляду даної справи по суті відповідачем не надано доказів на підтвердження надання відповіді на заяву ОСОБА_1 в межах Закону № 303/96-ВР. У той же час обізнаність відповідача про скасування ухвали суду про закриття провадження у справі підтверджена отриманою копією ухвали про прийняття справи до розгляду.

Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 визнати протиправною бездіяльність Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. щодо ненадання відповіді на скаргу від 04.02.2020 підлягає задоволенню.

У той же час надаючи оцінку вимозі про зобов`язання Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. надати відповідь на скаргу від 4.02.2020, подану ОСОБА_1 , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи, суд наголошує, що станом на момент розгляду даної справи по суті повноваження Киричка С.А. на адміністративній посаді голови Гадяцького районного суду Полтавської області припинені відповідно до Наказу Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2020 №11-К /а.с. 50/.

Відомості про призначення іншої особи на адміністративну посаду голови Гадяцького районного суду Полтавської області матеріали справи не містять.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідна вимога ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Гадяцького районного суду Полтавської області надати відповідь на скаргу від 04.02.2020.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Прохальна частина позову містить клопотання позивача про встановлення судового контролю.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань. У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю наразі належить відмовити.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Гадяцького районного суду Полтавської області, Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка Станіслава Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Голови Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 04.02.2020.

Зобов`язати Гадяцький районний суд Полтавської області надати відповідь на скаргу від 04.02.2020, подану ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський