Рішення № 91808329, 28.09.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/547/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стальінвест"

про стягнення в сумі 37 604,83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Жуковська С., угода - довіреність від 14.01.2020,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ребелс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стальінвест" (відповідач) про стягнення в сумі 37 604,83 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 07.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір у спрощений спосіб щодо поставки товару на загальну суму 101 062,85 грн. 07.02.2020 позивачем здійснено оплату згідно з рахунком відповідача на загальну суму 101 062,85 грн, проте відповідач здійснив поставку товару лише на суму 74 343,97 грн, отже, різниця між вартістю поставленого товару та отриманою оплатою становить 26 718,88 грн.

24.02.2020 позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою повернути сплачені грошові кошти, проте відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення 5 343,78 грн 20 % штрафу, 3 072,67 грн пені, 1 870,32 грн 7 % штрафу, 347,33 грн інфляційні та 251,85 грн 3% річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 15, 16, 204, 207, 509, 525, 610, 611, 612, 638, 639, 640, 692, 712 ЦК України та ст. 20, 173, 179, 181, 193, 229, 231, 232 ГК України.

03.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній із вимогами позивача не погоджується у повному обсязі з огляду на те, що відповідач поставив продукцію на суму 101 062,85 грн, про що свідчить видаткова накладна № 65 від 12.02.2020 та довіреність № 6 від 07.02.2020. Відповідач також зазначає, що позивачем порушено порядок приймання продукції за кількістю та не надано доказів достовірності тверджень щодо невідповідності кількості поставленої відповідачем продукції, а також доказів належного виконання приймання продукції за кількістю, як того вимагає Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю № П-6, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

12.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає про необов`язковість застосування до спірних правовідносин Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю № П-6, а також зазначає, що факт поставки товару в меншій кількості, ніж це погоджено сторонами, зафіксовано в актах прийому-передачі.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, третьої особи, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.07.2020.

Ухвалою суду від 08.07.2020 розгляд справи відкладено на 05.08.2020.

Ухвалою суду від 05.08.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2020.

Ухвалою суду від 14.08.2020 розгляд справи відкладений на 31.08.2020.

31.08.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Андрійчук О., про що складена довідка.

Ухвалою суду від 10.09.2020 судове засідання призначене на 28.09.2020.

28.09.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про його відкликання.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

07.02.2020 позивачем на підставі рахунку на оплату № 12929 від 07.02.2020 здійснено оплату товару (арматури та полос) на загальну суму 101 062,85 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 54 від 07.02.2020 на суму 50 531,43 грн та № 3124 від 07.02.2020 на суму 50 531,42 грн (призначення платежу - за металопрокат згідно з рахунком № 12929 від 07.02.2020).

12.02.2020 відповідач поставив позивачу продукцію, обумовлену в рахунку-фактурі, на суму 101 062,85 грн, що стверджується видатковою накладною № 65, довіреністю № 6 від 07.02.2020.

Заразом, як стверджує позивач, відповідач поставив меншу кількість товару, ніж це обумовлено в рахунку-фактурі та фактично відображено у видатковій накладній, на суму 74 343,97 грн, про що свідчить акт приймання-передачі товару та акт прийому-передачі від 11.02.2020, різниця складає 26 718,88 грн.

24.02.2020 позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу про повернення йому грошових коштів у строк протягом семи днів з дня пред`явлення вимоги.

Вказана вимога отримана відповідачем 04.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором відстеження пересилання поштового відправлення 031132855065, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Окрім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 343,78 грн 20 % штрафу, 3 072,67 грн пені, 1 870,32 грн 7 % штрафу, 347,33 грн інфляційних та 251,85 грн 3% річних.

У свою чергу, відповідач вважає, що поставка виконана належним чином та у повному обсязі, щодо поставки товару не за кількістю, то доказів належного виконання приймання продукції, як того вимагає Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю № П-6, позивачем не надано.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із порушенням зобов`язання з поставки товару за кількістю, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Факт поставки відповідачем та отримання позивачем товару за видатковою накладною свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 670 ЦК України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов`язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов`язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов`язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов`язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Отже, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з поставки товару у повному обсязі, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 26 718, 88 грн, яка є сумою переплати.

У свою чергу, порядок прийняття товару за кількістю врегульовано постановою Держарбітраж СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", згідно з п. 1 якої ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Щодо заперечень позивача про необов`язковість застосування до спірних правовідносин вказаної Інструкції, то договір, яким би сторони врегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції, не укладалося, так само зазначене питання детально не врегульоване нормами ГК та ЦК України, у зв`язку з чим суд уважає за можливе застосувати у цій справі Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

За п. 3 Інструкції підприємство-одержувач зобов`язане забезпечити приймання продукції за кількістю в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, цією Інструкцією, іншими обов`язковими правилами і договором.

У всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов`язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акта (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом) (п. 5 Інструкції).

Відповідно до п. 6 Інструкції приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі, а також приймання за вагою брутто і кількістю місць продукції, що поставляється в тарі, проводиться: а) на складі одержувача - при доставці продукції постачальників; б) на складі постачальника - при вивезенні продукції одержувачем.

У п. 9 Інструкції передбачено, що приймання продукції проводиться в такі строки: а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органу транспорту або в момент розкриття опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження; б) продукції, що надійшла в справній тарі: за вагою брутто і кількістю місць - в терміни, зазначені підп. "А" цього пункту.

Згідно з п. 11 Інструкції приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов`язане: а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, які забезпечували б збереження і попереджали можливість утворення нестач і розкрадань продукції; б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють приймання продукції, добре знали цю Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції; в) забезпечити точне визначення кількості продукції, що надійшла (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, зв`язок, кип, пачок і т. п.); г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Пунктом 12 Інструкції передбачено, що приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16-18, 20-23 Інструкції якщо під час приймання продукції буде виявлена ??нестача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції. Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника відправника. Представник іногороднього відправника (виготовлювача) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде ним спрямований представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну для явки представника відправника (виготовлювача). Представник іногороднього відправника (виготовлення) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідно для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі. Представник відправника (виготовлювача) повинен мати посвідчення на право участі в прийманні продукції в одержувача. Повідомлення про виклик представника відправника (виготовлювача) має бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) на пізніше 24 год. У повідомленні повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) кількість продукції, якої бракує, і характер недостачі; в) стан пломб; г) вартість продукції, якої бракує; д) час, на який призначено приймання продукції за кількістю. При неявці представника відправника (виготовлювача) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виготовлювача) не є обов`язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) дав згоду на односторонню приймання продукції. Як представники для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні в питаннях визначення кількості продукції, що підлягає прийманню. Матеріально відповідальні і підлеглі їм особи, а також особи, пов`язані з обліком, зберіганням, прийманням і відпуском матеріальних цінностей, в якості представників громадськості підприємства-одержувача виділятися не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства-одержувача керівники підприємств та їх заступники (і в тих випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтери, товарознавці, пов`язані з обліком, зберіганням, відпуском і прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи. Представнику, виділеному для участі в прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. У посвідченні на право участі в прийманні продукції за кількістю повинно бути зазначено: дата видачі посвідчення та його номер; прізвище, ім`я та по батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; на участь в прийманні якої саме продукції уповноважений представник. Посвідчення видається на право участі у прийманні конкретної партії продукції. Видача посвідчення на будь-який період (декаду, місяць та ін.) не допускається. Посвідчення, видане з порушенням норм цієї Інструкції, є недійсним. Особи, які залучаються підприємством-отримувачем для участі в прийманні продукції, повинні бути ознайомлені з цією Інструкцією. Вони зобов`язані суворо дотримуватися вимог цієї Інструкції та вживати всіх залежних від них заходів до виявлення причин і місця виникнення недостачі продукції. Особи, які здійснюють приймання продукції за кількістю, вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю. Запис в акті даних, невстановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється.

За п. 25- 27 Інструкції якщо під час приймання продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 або п. 18 цієї Інструкції, буде виявлена ??нестача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описи, в пакувальних ярликах та ін.), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли недостача виявлена. В акті про недостачу продукції повинно бути зазначено: а) найменування одержувача, що склав акт, і його адреса; б) дата і номер акта, місце приймання продукції і складання акта, час початку і закінчення приймання продукції, у випадках, коли приймання продукції зроблене з порушенням встановленого терміну, причини несвоєчасності приймання, час їх виникнення і усунення; в) прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні продукції за кількістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь у прийманні продукції, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за кількістю; г) найменування та адреси відправника (виготовлювача) і постачальника; д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника відправника (виготовлювача); е) дата і номер рахунку-фактури і транспортної накладної (коносамента); ж) дата відправки продукції зі станції (пристані, порту) відправлення або зі складу відправника; з) дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; і) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту; к) умови зберігання продукції на складі одержувача до приймання її, а також відомості про те, що визначення кількості продукції проводилося на справних вагах або іншими вимірювальними приладами, перевіреними в установленому порядку; л) стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішньої маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред`явлено продукцію - відправника або виготовлювача, дата розкриття тари; м) при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстав вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, договір і т. п.); н) за чиїми вагами або пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена продукція; справність пломб і зміст відбитків відповідно до діючих на транспорті правил; загальна вага продукції - фактична і по документам; вага кожного місця, в якому виявлено недостачу, - фактична і за трафаретом на тарі (упаковці); о) транспортне і відправне маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях; п) яким способом визначено кількість продукції, якої бракує (зважуванням, рахунком місць, обміром і т. п.), чи могла вміститися відсутня продукція в тарне місце, в вагон, контейнер і т.п.) інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження недостачі; с) точну кількість продукції, якої бракує, та її вартість; т) висновок про причини і місце утворення нестачі. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, що містить дані, що не відповідають дійсності. Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту. До акта приймання, яким встановлюється недостача продукції, повинні бути додані: а) копії супровідних документів або порівнювальної відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності продукції з даними, зазначеними в документах відправника (виготовлювача); б) пакувальні ярлики (кипні карти і т. п.), вкладені в кожне тарне місце; в) квитанції станції (пристані, порту) призначення про перевірку ваги вантажу, якщо така перевірка проводилася; г) пломби від тарних місць, в яких виявлена ??нестача; д) справжній транспортний документ (накладна, коносамент), а в разі пред`явлення одержувачем органу транспорту претензії, пов`язаної з цим документом, - її копія; е) документ, що посвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; ж) акт, складений відповідно до п. 16 цієї Інструкції; з) документ, що містить дані схилів і обміру, якщо кількість продукції визначалося шляхом зважування або обміру; і) інші документи, що можуть свідчити про причини виникнення нестачі (аналізи на вологість продукції, що має відповідні допуски на вологість, відомості про комерційні акти та ін.) тощо.

Ураховуючи викладене, судом установлено, що позивач не дотримався порядку прийняття продукції за кількістю, зокрема: відсутні докази повідомлення відповідача про приймання продукції і складання двостороннього акта або його складання за участю осіб, визначених Інструкцією, акт складений особам, неуповноваженими на його складання (зокрема, з боку відповідача акти підписані водієм, однак наявність повноважень в останнього для вчинення відповідних дій судом не установлено), зміст акту не відповідає вимогам Інструкції тощо.

Окрім того, судом установлено, що акти приймання-передачі датовані 11.02.2020, тоді як видаткова накладна, яка підписана уповноваженими особами та засвідчує факт передачі товару, - 12.02.2020, тобто недостача продукції встановлена до її видачі.

При цьому позивачем не подавалося заяв про те, що видаткова накладна викликає сумніви щодо її достовірності, як це передбачено ч. 11 ст. 80 ГПК України, так само як не надавався висновок експертизи та не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Окрім того, ч. 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Усупереч наведеному позивачем доказово не обґрунтовано обставин поставки продукції у меншій кількості, ніж це визначено видатковою накладною.

Зважаючи, що відсутні підстави для стягнення суми попередньої оплати, отже, відсутні і підстави для вирішення питання про стягнення штрафу, пені, інфляційних та 3% річних.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", «Серявін та інші проти України», "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стальінвест" про стягнення в сумі 37 604,83 грн відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ребелс" (35361, Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Князя Володимира, буд. 27, ідентифікаційний код 22588078).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стальінвест" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-А, офіс 11, ідентифікаційний код 43025856).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 28.09.2020.

Суддя О.Андрійчук