Рішення № 91808328, 28.09.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/244/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Дубенської міської ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця Головінова Юрія Вікторовича,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дубенська міська рада,

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 26 752,71 грн та 1 525,57 грн пені, повернення комунального майна,

за участю представників учасників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

від прокуратури: Прокопчук О., посв. № 045391 від 30.12.2016,

УСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Дубенської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Головінова Юрія Вікторовича про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 26 752,71 грн та 1 525,57 грн пені, повернення комунального майна.

Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідачів та пояснень третьої особи.

Згідно із позовною заявою, Дубенською місцевою прокуратурою в ході опрацювання інформації щодо повноти та своєчасності застосування органам державної влади та місцевого самоврядування повноважень по стягненню заборгованості із виплати орендної плати за користування комунальним майном установлено, що 21.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно № 623 (далі - договір). Прокурор посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди №623 від 21.05.2018 в частині сплати орендної плати у встановлений договором строк, вважає, що перебування об`єкта комунальної власності у користуванні відповідача унеможливлює його передачу у користування платоспроможного користувача та отримання доходу місцевим бюджетом. Зважаючи на це, просить суд стягнути у примусовому порядку заборгованість з орендної плати, пеню, розірвати договір та повернути позивачу комунальне майно.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 17, 24, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 11, 526, 530, 610, 651, 759, 762, 785 ЦК України тощо.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву та пояснень не скористалися, отже, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників справи, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Дубенську міську раду, розгляд справи призначено на 30.03.2020 року.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 03.08.2020 поновлено провадження у справі, судове засідання призначене на 17.08.2020.

У судовому засіданні 17.08.2020 оголошувалась перерва до 31.08.2020.

У зв`язку з тим, що 31.08.2020 розгляд справи не відбувся, ухвалою суду від 10.09.2020 розгляд справи призначений на 28.09.2020.

Заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

21.05.2018 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно №623 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення підвалу будівлі Дубенського міського будинку дітей та молоді, загальною площею 220,6 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дубно (далі - майно), що розміщене за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Свободи, 1, та перебуває на балансі Управління освіти Дубенської міської ради (далі - балансоутримувач), вартість якого згідно з незалежною оцінкою станом на 31.03.2018 становить 615 000,00 грн (п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдалень.

У розділі 5 договору сторони погодили, зокрема порядок передачі об`єкта оренди. Так, за п. 5.1.-5.4. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Передача та повернення об`єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін. При передачі об`єкта, що орендується, складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

21.05.2018 відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення підвалу будівлі Дубенського міського будинку дітей та молоді загальною площею 220,6 кв.м, оціночною вартістю - 615 000,00 грн, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Свободи, 1. Приміщення знаходиться в незадовільному стані - елементи потребують капітального ремонту. Орендар претензій до орендодавця відносно якісних характеристик об`єкту оренди не має. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Згідно з п. 2.1 договору орендна плата за користування об`єктом оренди визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Дубно, затвердженої рішенням міської ради від 24.06.2011 № 489, і становить за базовий місяць розрахунку (квітень 2018 року) без ПДВ - 3 113,70 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, якщо інше не встановлено рішенням Дубенської міської ради (п. 2.2. договору).

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання - передачі об`єкта оренди. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонам акту приймання - передачі при поверненні об`єкта орендодавцю (п. 2.3.договору).

Відповідно до п. 2.4. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, на рахунок місцевого бюджету. У разі зміни рахунків до бюджету орендодавець письмово повідомляє про це орендаря протягом 10 днів з дня отримання цієї інформації.

За п. 2.5. договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та щомісячно, до 25 числа місяця наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що відповідач не виконує взяті на себе за договором зобов`язання, не сплачує вчасно і в повному обсязі орендну плату. Так, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 16.03.2020 заборгованість відповідача становить 26 752,71 грн, яка виникла за такий період: липень 2019 року - 2 948,45 грн, серпень 2019 року - 3 363,98 грн, вересень 2019 року - 3 387,53 грн, жовтень 2019 року - 3 411,24 грн, листопад 2019 року - 3 414,65 грн, грудень 2019 року - 3 407,83 грн, січень 2020 року - 3 414,64 грн, лютий 2020 року - 3 404,39 грн.

22.02.2019 та 06.11.2019 позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою про сплату боргу, однак відповідач добровільно борг не сплатив.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати, розмір якої становить 1 525,57 грн.

Право на нарахування пені передбачене п. 6.2. договору, за яким за несвоєчасну сплату орендних платежів сплачує пеню в розмірі 1,0% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Також прокурор просить суд розірвати договір оренди та повернути орендоване приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 21.05.2018 по 21.04.2021.

Одностороння відмова від договору не допускається. Договір припиняється з таких підстав: закінчення строку, на який його було укладено, загибелі об`єкта оренди, приватизації орендованого майна орендарем, за погодженням сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 8.3., 8.4. договору).

Згідно з п. 4.1. договору орендодавець має право при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу порушити справу у суді про дострокове розірвання та примусове виселення орендаря.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.6. договору).

Пунктом 8.7. договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У п. 5.5.-5.8. договору передбачено, що при поверненні об`єкта оренди сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі об`єкта, що орендується, протягом 5 робочих днів з моменту закінчення терміну оренди. У цей строк орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та передати його орендодавцю (балансоутримувачу). При поверненні об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Об`єкт оренди вважається фактично переданим (повернутим) орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання акта приймання-передачі. Об`єкт, що орендується, не може передаватися орендодавцю у стані, гіршому ніж той, у якому він був переданий в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати, розірванням договору оренди, поверненням орендованого майна, регулювання яких здійснюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна ", ГК України, ЦК України.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Зважаючи на викладене, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, здійснивши перевірку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, установив таке: позивачем на адресу відповідача скеровувалися претензії № 420 від 22.02.2019, № 2187 від 06.11.2019 з вимогою погасити заборгованість з орендної плати, в яких також попереджалося про звернення до суду за захистом своїх прав, заразом з моменту виникнення боргу та до звернення прокурором до суду позивачем самостійно позовної заяви так подано і не було. Окрім того, 27.01.2020 третьою особою повідомлено заступника керівника місцевої прокуратури про те, що заходи, пов`язані із розірванням договору оренди нерухомого майна комунальної власності, не вживалися. 11.03.2020 листом № 34-591448вих20 Дубенська місцева прокуратура повідомила позивача про свій намір звернутися до суду в інтересах держави з відповідним позовом, так як позивач не має наміру самостійно здійснити захист таких інтересів.

За таких обставин прокурор надав позивачу розумний строк для забезпечення йому можливості відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, зокрема шляхом подання позову, однак останній в межах вказаного строку поданий не був.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Беручи до уваги усі встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, підстав для відступу від якої немає.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За приписами ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди), ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди)).

За ч. 1 ст. 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов`язок встановлений ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Приписами ч. 1, 3-5 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору) унормовано, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом з урахуванням фактичних обставин справи встановлено, що відповідач свого обов`язку з внесення орендної плати у повному обсязі та своєчасно не виконав, отже, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 26 752,71 грн.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені у порядку п. 6.2.договору.

Суд, керуючись ст. 230-232, 343 ГК України, ст. 253, 254, 530, 549-552 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", здійснивши перерахунок пені, установив, що розмір останньої становить 1 526,27 грн (при заявленому - 1 525,57 грн) (розрахунок додається), отже, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди.

Законом (ч. 3 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем відповідачу відмови від договору оренди.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору) унормовано, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У силу вимог ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з усталеною судовою практикою господарських судів, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ст. 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід установити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У вирішенні спорів про розірвання договору оренди з підстави невнесення орендної плати слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач систематично, протягом 2019 -2020 років, не сплачував орендної плати у строк та в розмірі, визначені договором оренди, що позбавило позивача отримати те, на що він розраховував при укладенні договорів.

Отже, вимога позивача про розірвання договорів оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про повернення орендованого майна.

У силу вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 202 ГК України, ч. 2 ст. 653 ЦК України).

За ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору)).

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Позовні вимоги, пов`язані із поверненням майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, орендодавець на підтвердження припинення зобов`язань за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати передачі йому від орендаря майна, яке було предметом договору.

У рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Зважаючи, що вимога прокурора про розірвання договору оренди визнана судом обґрунтованою, що має наслідком його припинення, отже, вимога про зобов`язання відповідача повернути об`єкти оренди шляхом підписання акту приймання-передачі, також підлягає до задоволення.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення інтересів держави, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 6 306,00 грн, сплаченого Прокуратурою Рівненської області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 6 306,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Дубенської міської ради до Фізичної особи - підприємця Головінова Юрія Вікторовича про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 26 752,71 грн та 1 525,57 грн пені, повернення комунального майна задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Головінова Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 4, ідентифікаційний код 04590725) 26 752,71 грн основного боргу та 1 525,57 грн пені за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно № 623 від 21.05.2018.

3. Договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Дубно № 623 від 21.05.2018, укладений між Фізичною особою-підприємцем Головіновим Юрієм Вікторовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Управлінням освіти Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 4, ідентифікаційний код 04590725), розірвати.

5. Фізичній особі-підприємцю Головінову Юрію Вікторовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Управлінню освіти Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 4, ідентифікаційний код 04590725) об`єкт оренди - нежитлове приміщення підвалу будівлі Дубенського міського будинку дітей та молоді площею 220,6 кв.м., вартістю 615 000,00 грн без ПДВ, що є предметом договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно № 623 від 21.05.2018, шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення).

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головінова Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Рівненської області (вул.16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) судовий збір в розмірі 6 306,00 грн.

Позивач: Управління освіти Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 4, ідентифікаційний код 04590725).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Головінов Юрій Вікторович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Стягувач (за судовим збором): Прокуратура Рівненської області (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 28.09.2020.

Суддя О. Андрійчук