Рішення № 91794511, 17.09.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2529/20

2/310/1414/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

20.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 26.06.2020 року цивільну справу № 310/2529/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди об`єднано в одно провадження з цивільною справою № 310/3447/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди ОСОБА_1 зазначив, що 15.03.2020 р. о 15 год. 13 хв. в м. Бердянську на перехресті вул. Мелітопольське шосе - вул. В.Довганюка - пр. Західний, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21154, державний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав перевагу в русі автомобілю LEXUS GX460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.04.2020 року по справі № 310/1942/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно зі звітом спеціаліста по визначенню вартості збитку вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля LEXUS GX470, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення, після ДТП, яке мало місце 15.03.2020 року, на день огляду, з урахуванням ПДВ на запасні частини складає 461 840,18 грн.

Крім того, в результаті пошкодження транспортного засобу з вини відповідача він не має можливості користуватися власним автомобілем. У зв`язку з тим, що матеріальна шкода у добровільному порядку не відшкодована не має можливості здійснити ремонт автомобіля. Зазначеним йому спричинена моральна шкода, розмір якої він оцінює у 20000,0грн.

03.07.2020 року ОСОБА_1 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог якою зменшено суму матеріального збитку до 362 340,18грн. у зв`язку з тим, що частково матеріальний збиток у сумі 99 500,00 грн. відшкодовано СГ «ТАС».

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування зазначив, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.04.2020 року було відкрито провадження у справі №310/2529/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних у результаті дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2 , будучи безпосередньо обізнаним про існуюче зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 майнову (матеріальну) та моральну шкоду, 10.04.2020, в день подання ОСОБА_1 позову до суду здійснив відчуження належної йому однокімнатної квартири площею 32,2 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402884423104) на користь ОСОБА_3 на підставі договору дарування. ОСОБА_1 вважає, що вказаний договір дарування є фіктивним, а ОСОБА_2 діяв недобросовісно та допустив зловживання правом власності з метою приховування майна від можливого звернення стягнення при виконанні в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів, - збитків, заподіяних в результаті ДТП, яке сталось 15.03.2020 р., та уникнення звернення стягнення на належне йому нерухоме майно.

На підставі викладеного просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальний збиток у розмірі 362 340,18 грн., моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн., а також визнати недійсним договір дарування від 10.04.2020 року, номер 372, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Каракуловим Д.Л., за яким ОСОБА_2 було відчужено однокімнатну квартиру площею 32,2 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 .

Позивач та його представник адвокат Стребіж С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що відповідач обіцяв відшкодувати матеріальну шкоду. Говорив, що у нього є родич у м. Дніпрі, який зробить ремонт автомобіля, але таким чином затягнув час, а в подальшому йому стало відомо, що позивач переоформив квартиру, після чого ОСОБА_2 перестав виходити з ним на зв`язок та почав ухилятися від зустрічі та спілкування. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу він не може ним користуватися тривалий час. Хвилюється з цього приводу, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров`я.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Бзаров Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди визнали у повному обсязі. В частині стягнення моральної шкоди та визнання договору дарування недійсним, позовні вимоги не визнали. Додатково ОСОБА_2 пояснив суду, що грошей на погашення матеріального збитку у нього не має. Квартиру, що є предметом оспорюваного договору була куплена за грошові кошти матері, тому ще до ДТП він вирішив її подарувати матері. Оскільки підготовка документів для відчуження квартири зайняли значний проміжок часту, тому він зміг оформити договір дарування тільки після ДТП. На теперішній час він продовжує проживати в оспорюваній квартирі, оскільки іншого житла не має.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини третьої статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Постановою Бердянського міськрайонного суду від 02.04.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України в зв`язку з тим, що він 15.03.2020 року о 15 год. 13 хв. в м. Бердянську на перехресті вул. Мелітопольське шосе - вул. В. Довганюка - пр. Західний, керуючи автомобілем ВАЗ 21154, д/н НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну при виїзди не нерегульоване перехрестя, не надав перевагу в русі автомобілю LEXUS GX460, державний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. Автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3-б, п. 16.11 ПДР України (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, подія дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.03.2020 року о 15 год. 13 хв. в м. Бердянську на перехресті вул. Мелітопольське шосе - вул. В.Довганюка - пр. Західний та вина ОСОБА_2 у її скоєнні є встановленими.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля LEXUS GX460, державний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення (т. 1 а.с.31).

Згідно звіту № 35 автотоварознавчого дослідження про визначення вартості збитку, завданого власнику КТЗ від 03.04.2020 року вартість матеріального збитку, нанесеного власникові автомобіля марки LEXUS GX460, державний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення, після ДТП, яке мале місце 15.03.2020 року, на день огляду, з урахуванням ПДВ на запасні частини складає: 461840 грн. 18 коп.(т. 1 а.с.13-30).

Як вбачається з виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 від 30.06.2020 р. № 1GHT4BBSSR0126PСГ «ТАС» 21.04.2020 року у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 15.03.2020 року ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у сумі 99 500,00 грн. (т.2 а.с. 94).

Аналізуючи зазначені докази судом встановлено, що ОСОБА_1 не відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 362 340,18грн., а тому позовні вимоги про стягнення 362 340,18 грн. матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

При вирішенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав певних моральних страждань, оскільки в результаті пошкодження автомобіля тривалий час не може користуватись ним, вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, але враховуючи принцип розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000,00 грн.

Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування від 10.04.2020 №372, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Каракуловим Д.Л., то суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків відповідно до пункту третього частини другої ст. 11 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність та розумність є одними із засад цивільного законодавства (пункт шостий частини першої стаття 3 ЦК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до стаття 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частиною п`ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Відповідно до частини другої 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016р. по справі № 6-954цс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. по справі № 369/11268/16-ц зазначає, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.11.2019 року по справі № 910/8357/18 було зроблено висновок щодо застосування норм права в частині виконання боржником грошових зобов`язань, згідно з яким будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 09.04.2020 року власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 (т.1 а.с.33-35). Право власності у нього виникло на підставі договору купівлі-продажу, номер 3024, від 09.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченком В.В.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 20.05.2020 року, 10.04.2020 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Каракуловим Д.Л. посвідчено договір дарування, номер 372, за яким право власності набула ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 36-37).

Приватним нотаріусом Каракуловим Д.Л. надано суду копію договору дарування від 10.04.2020 року, реєстраційний номер 372, пунктом 1 якого передбачено, що дарувальник ОСОБА_2 подарував своїй матері, а обдаровувана ОСОБА_3 прийняла в дар від свого сина, однокімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.47-48).

Право власності на спірну квартиру ОСОБА_2 набув 09.11.2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.11.2017 року, продавцем у якому зазначено ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 49-50).

З наведеного вбачається, що в день дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_2 виникло зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову (матеріальну) шкоду, а у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування понесених збитків ОСОБА_2 .

Після виникнення у ОСОБА_2 зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову (матеріальну) шкоду, ОСОБА_2 було відчужено майно на підставі безвідплатного договору дарування на користь ОСОБА_3 , яка відповідно до пояснень ОСОБА_2 є його матір`ю.

Суд не може взяти до уваги пояснення ОСОБА_2 з приводу того, що спірну квартиру йому придбала мама за її грошові кошти, а він планував повернути їй квартиру шляхом дарування ще у грудні 2019 року, оскільки вони спростовуються копіями документів наданих нотаріусом з нотаріальної справи.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 не працює, офіційних доходів не отримує, після укладення договору дарування продовжив проживати в спірній квартирі, у судовому засіданні пояснив, що вона є єдиним його постійним місцем проживання, іншого житла він не має. Тобто, реальні наслідки укладення договору дарування, для ОСОБА_2 у вигляді реального передання права власності на квартиру не настали.

Відчуження ОСОБА_2 майна на підставі безвідплатного договору дарування на користь близького родича після виникнення у ОСОБА_2 деліктного зобов`язання відшкодувати завдану ОСОБА_1 шкоду свідчить про свідому недобросовісну поведінку та зловживання правом власності з метою приховування майна від звернення стягнення при виконанні в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів та уникнення звернення стягнення на належне йому майно, договір дарування має сукупність ознак фраудаторного правочину, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Збирання документів для укладення та посвідчення договору дарування майна, подальше укладення договору дарування за яким після виникнення у дарувальника грошового зобов`язання на користь іншої особи майно безоплатно відчужується на користь родича, відсутність постійного місця роботи ОСОБА_2 , відсутність будь-яких пояснень та заперечень ОСОБА_3 з приводу реальності даного правочину та його спрямованості на наслідки, передбачені законодавством, свідчать про фіктивність такого договору дарування.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовними вимогами про відшкодування збитків внаслідок ДТП підлягає стягненню з ОСОБА_2 в сумі 4 884,60 грн. (3623,40 грн. + 840,80 грн. + 420,40 грн.).

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовними вимогами про визнання недійсним договору дарування підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках по 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 3,11,13,22,23,203,215,234,509,717,1166, 1167,1187,1194 ЦК України, ст. ст. 82,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 461 840,18 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5879 грн. 60 коп. судового збору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування від 10.04.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Каракуловим Дмитром Леонідовичем, за яким ОСОБА_2 було відчужено квартину АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 420 грн. 40 коп. судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 17.09.2020 року.

Суддя