Ухвала суду № 91794215, 24.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2133/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2020 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , представника ТОВ «Дукат-Ужгород» адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчийв ОВССУ ГУНПв Закарпатськійобласті підполковникполіції ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2017 року, невстановленими посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області здійснено в інтересах юридичної особи безпідставне внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499, яка посвідчує право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 1,3984 га у власності ТОВ «Дукат-Ужгород», не зважаючи на те, що з приводу зазначеної земельної ділянки відсутні будь-які відомості та документи про її формування, відсутні записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, та державний акт не друкувався.

Згідно з документами, наданими Ужгородською міською радою, 27.12.2001 року 23 сесією 3 скликання прийнято рішення про надання колективному виробничо-торговельному підприємству «Дукат» в постійне користування з правом викупу земельної ділянки площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній.

В подальшому, на зазначену земельну ділянку документація із землеустрою та державний акт на право постійного користування виготовлено та видано не було.

Слідча зазначає, що встановлено, що завдяки реагуванню органу досудового розслідування відомості Державного земельного кадастру приведено у відповідність до фактичних обставин ( видалено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499).

Згідно з проектами рішень сесій Ужгородської міської ради, що опубліковано на офіційному сайті https://rada-uzhgorod.gov.ua/rada_docs_taxonomy/proekty-rishen-sesij-miskoyi-rady/ на розгляд найближчої сесії ради винесено пропозицію «Надати згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її у постійне користування: товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній (відповідно постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі № 907/235/16)».

Крім того, на сайт Ужгородської міської ради розміщено протоколи засідань постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Ужгородської міської ради у відповідності до яких:

протокол № 61 від 30.11.2016 року комісія розглянула пропозицію товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній, б/н, з подальшою передачею її у власність. Вирішили: рекомендувати відмовити у задоволенні клопотання, оскільки передача земельної ділянки комерційного використання відбувається шляхом її викупу. За це рішення голосували «за» - одноголосно;

протокол № 167 від 07.11.2018 року комісія розглянула пропозицію 4.7 товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній. Вирішили: залишити питання на до вивченні. Доручити управлінню містобудування та архітектури до наступного засідання постійної комісії надати висновок щодо можливості задоволення клопотання. Доручити управлінню правового забезпечення надати постійній комісії інформацію щодо наявних судових розглядів із зазначеного у заяві питання. За це рішення голосували: «за» - одноголосно;

протокол № 174 від 09.01.2019 року комісія розглянула пропозицію 4.4 товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній (висновок архітектури). Вирішили: рекомендувати відмовити у задоволенні клопотання на підставі висновку управління містобудування та архітектури. За це рішення голосували: «за» - одноголосно;

протокол № 222 від 26.02.2020 року комісія розглянула пропозицію 4.10 товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній з подальшою передачею її в постійне користування (згідно з рішенням господарського суду Закарпатської області справа № 907/235/16 від 06.07.2016 року). Вирішили: доручити управлінню правового забезпечення надати висновок щодо правомірності задоволення клопотання. За це рішення голосували: «за» - одноголосно.

Слідча зауважує, що відповідно, як видно із протоколів, підстав задовольнити заяву ТОВ «Дукат-Ужгород» немає, оскільки містобудівна документація по Слов`янській набережній в м. Ужгороді не відповідає цільовому призначенню, яке планується до виділення товариству.

Згідно з вищевказаними нормативними документам відслідковується, що оскільки ТОВ «Дукат-Ужгород» не виготовлялося акт на постійне користування на зазначену земельну ділянку, а тому, у відповідності до Земельного кодексу України вказане товариство не має право на складання документації із землеустрою технічної документації по встановленню-відновленню меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Інформаційна довідка № 202116233 від 27.02.2020 року підтверджує, що ТОВ «Дукат Ужгород» не має зареєстрованого нерухомого майна, а також немає у власності чи користуванні земельної ділянки по Слов`янській набережній в м. Ужгороді.

Слідча зазначає, що 26.02.2020 року проведено огляд місця знаходження земельної ділянки та підтверджено відсутність нерухомого майна. Зважаючи на це, у даному кримінальному провадженні призначено проведення експертизи з питань землеустрою до ЛШСЕ.

26.02.2020 року у кримінальному провадженні зазначену земельну ділянку визнано речовим доказом.

На думку слідчої, накладання арешту на об`єкт матеріального світу, який не має чітко визначених розмірів, але має встановлені межі, і може бути ідентифікований на місцевості та згідно з містобудівною документацією не суперечить вимогам законодавства щодо арешту майна.

Як зауважує слідча, земельна ділянка загальною площею 1,40 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній в м. Ужгороді є матеріальним об`єктом щодо якого вчиняються злочинні дії, є об`єктом кримінально-протиправних дій, підпадає під критерії, визначені ст. 98 КПК України.

Згідно з чинною містобудівною документацією, а саме генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004 року, вказана земельна ділянка знаходиться на території, що відноситься до багатоквартирної житлової забудови, а тому не може бути надана для будівництва спортивного комплексу, без розробки та затвердження детального плану території.

Також, розробка детального плану території за кошти платників податків всього лише з метою надання земельної ділянки ТОВ «Дукат Ужгород» є сумнівним за своїм змістом.

Крім того, у відповідності до рішення № 179 від 03.06.2011 року надано дозвіл управлінню освіти Ужгородської міської ради на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 3 га для будівництва та обслуговування школи та НВК на Слов`янській набережній. Вказані земельні ділянки співпадають.

Орган досудового розслідування вживає заходи превентивної діяльності, з розумінням того, що невстановлені посадові особи продовжують вживати заходів до незаконного внесення відомостей про земельну ділянку ТОВ «Дукат Ужгород» до Державного земельного кадастру.

Метою накладення арешту згідно з процесуальними нормами п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів в незмінному стані, як за зовнішнім виглядом, так і в незмінному правовому стані, у комунальній власності міста Ужгорода.

Враховуючи, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слідча вважає за необхідне накласти арешт на майно земельну ділянку Ужгородської міської ради, яка 27.12.2001 року надана ТОВ «Дукат-Ужгород» для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1.4000 га., шляхом заборони розпорядження (в тому числі внесення відомостей до Державного земельного кадастру), реєстрації, проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження зазначеного майна, що є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідча просить постановити ухвалу про арешт земельної ділянки Ужгородської міської ради, що немає кадастрового номера, але 27.12.2001 року надана в постійне користування ТОВ «Дукат-Ужгород» (код ЄДРПОУ 22101641) для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1,4000 га, шляхом заборони розпорядження (в тому числі внесення відомостей до Державного земельного кадастру), реєстрації, проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищезазначеного майна.

Слідча ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у клопотанні та доданих до нього матеріалах.

Представник ТОВ «Дукат-Ужгород» адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти клопотання. Разом з тим, адвокатом ОСОБА_5 до заперечень надано копію рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2016 року (справа № 907/235/16). Зауважив, що слідча вже зверталася з клопотанням про арешт земельної ділянки та згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.09.2020 року ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні відповідного клопотання було залишено без змін.

Представник Ужгородської міської ради у судове засідання не з`явився, при цьому подала письмові заперечення на клопотання про арешт майна, згідно з якими просить у задоволенні внесеного клопотання про арешт земельної ділянки відмовити повністю.

Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею, згідно з доданим до клопотання витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12019070000000156, сформованим станом на 15.05.2020 року, органом досудового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області розпочато розслідування кримінального провадження, відомості про яке 09.02.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2017 року, невстановленими посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області здійснено в інтересах юридичної особи безпідставне внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499, яка посвідчує право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 1,3984 га у власності ТОВ «Дукат-Ужгород», не зважаючи на те, що з приводу зазначеної земельної ділянки відсутні будь-які відомості та документи про її формування, відсутні записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, та державний акт не друкувався. Крім того, упродовж 2010-2015 років посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області за попередньою змовою із службовими особами державних підприємств області, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, з метою отримання неправомірної вигоди на користь третіх осіб, в порушення вимог Земельного кодексу України налагодили схеми незаконного відчуження земельних ділянок комунальної та державної форми власності.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. ч. 5, 6 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В обґрунтування доводів внесеного клопотання слідча вказує, що метою накладення арешту є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів в незмінному стані, як за зовнішнім виглядом, так і в незмінному правовому стані, у комунальній власності міста Ужгорода.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Вищезазначених вимог слідча при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна не дотрималася, а саме, усупереч імперативним вимогам п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні не зазначено: мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік майна (не конкретизовано його місце знаходження), що належить арештувати.

Слідчою у клопотанні не наведено відповідного обґрунтування щодо можливості використання майна, що належить арештувати, як доказу в кримінальному провадженні № 12019070000000156, у рамках якого, згідно з доданим до клопотання витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки), а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обов`язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для власника і третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст. ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчою не конкретизовано та клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням слідчого належить арештувати, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

У даному випадку слідча просить накласти арешт на земельну ділянку Ужгородської міської ради, що немає кадастрового номера, але 27.12.2001 року надана в постійне користування ТОВ «Дукат-Ужгород» для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1,4 га.

Тобто, земельна ділянка, на яку слідча просить накласти арешт, не зареєстрована у встановленому законом порядку, а тому, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, у ньому не зазначено та не конкретизовано місце розташування земельної ділянки (її межі, розташування по відношенню до інших земельних ділянок), документи, які свідчать про право власності на неї, факти і докази, які свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у володінні, розпорядженні чи користуванні підозрюваного чи третіх осіб, розмір шкоди, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

З системного аналізу вищевказаних норм кримінального процесуального закону можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Однак, із тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Крім того, клопотання слідчої не містить відомостей про наявність спричинення тяжких наслідків внаслідок вчинення можливого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обов`язковою кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення тяжких наслідків.

Як встановлено слідчим суддею, рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.07.2016 року (справа № 907/235/16), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» до Ужгородської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою та надання права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої реєстрації права користування земельною ділянкою задоволено частково: визнано за ТОВ «Дукат-Ужгород» право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га, розташованою на Слов`янській набережній у м. Ужгороді, наданого Ужгородською міською радою рішенням від 27.12.2001 року «Про надання та приватизацію земельних ділянок»; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 907/235/16.

Підставою звернення позивача до господарського суду з вказаним позовом стала наявність чинного рішення Ужгородської міської ради від 27.12.2001 року, яким КВТП «Дукат», правонаступником якого є позивач ТОВ «Дукат-Ужгород», надано в постійне користування з правом викупу земельну ділянку площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній. Колегія суддів Вищого господарського суду України погодилася з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га, розташованою на Слов`янській набережній в м. Ужгороді, яка надана йому як правонаступнику КВТП «Дукат» за відсутності правовстановлюючого документа, можливість оформлення якого втрачено через зміну земельного законодавства.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2020 року (справа № 308/2133/20, провадження № 1-кс/308/1099/20) було постановлено на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повернути прокурору відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 для усунення недоліків, та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2020 року (справа № 308/2133/20, провадження № 1-кс/308/2572/20) було відмовлено у задоволенні клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.09.2020 року апеляційну скаргу прокурорки відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2020 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України без змін.

Слідчий суддя констатує, що за змістом зазначеної ухвали апеляційного суду, при оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів врахувала те, що за ТОВ «Дукат-Ужгород» згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2016, яке є чинним на даний час, визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га розташованої на Слов`янській набережній у м. Ужгороді, наданої Ужгородською міською радою рішенням від 27.12.2001 року. Разом з тим, колегія суддів вважала, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку земельної ділянки, яка відповідно до наявних у матеріалах судового провадження документів надана у постійне користування ТОВ «Дукат-Ужгород»), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Між тим, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання слідчого судді, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, та у даному клопотанні не доведено таку мету арешту майна, як збереження речових доказів.

Надані слідчому судді матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та диспозиції статті, за якою здійснюється досудове розслідування, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що земельна ділянка, яка є предметом арешту, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

З матеріалів провадження вбачається, що накладення арешту на земельну ділянку, щодо якої рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, визнано за ТОВ «Дукат-Ужгород» право постійного користування, не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (володільця) майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному провадженні.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні внесеного клопотання про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 25 вересня 2020 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1