Рішення № 91792491, 04.08.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1161/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2020 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Мички І.М.

при секретарі Кондратюк Н.В.

з участю представника відповідача Януля В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання недійсним договору факторингу-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як на підставу свої позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» посилається на договори факторингу (купівлі-продажу права вимоги),укладені між вказаним Банком та АТ «Сведбанк», згідно яких він набув право вимоги за кредитним договором №1701/0908/88-118 від 30 вересня 2008 року.

Причому, позивачем зазначено різні договори факторингу, на підставі яких він набув право вимоги.

В позовній заяві від 28.03.2017 року ПАТ «Дельта Банк» посилається на договір купівлі-продажу вимоги за кредитом від 25 травня 2012 року, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк». До позовної заяви приєднано копію договору.

17.11.2017 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. В цій заяві зазначається? що «банком помилково було вказано, що право вимоги перейшло до АТ «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 р. ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ПАТ «Сведбанк». Вказується, що право вимоги було набуто на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги №6 від 19.11.2013 р., що був укладений між ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ПАТ «Дельта Банк». До заяви приєднано копію договору та акту приймання-передачі. Оригінал такого договору позивачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов.

Відповідачі та їх представник позову не визнали.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили до суду зустрічний позов про визнання недійсним договору факторингу від 19.11.2013 року відносно уступлення права вимоги щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який прийняти судом до одночасного розгляду з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві відповідачі-позивачі стверджують про недійсність договору факторингу посилаючись на те, що ще раніше до укладення оспорюваного договору , 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, згідно якого банк уступив фактору свої права вимоги по кредитних договорах, в тому числі за кредитним договором № 1701/0908/88-118. У той же день між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги по кредитним договорам. В зв`язку з цим відбулася заміна кредитора на ТОВ «Кредитні ініціативи». Повторна передача права вимоги за договором іншій особі не допускається. Предмет договору в договорі факторингу від 19.11.2013 року відсутній.

Представник позивачів за зустрічним позовом просив його задовільнити. Представник відповідача зустрічний позов не визнав.

Розглянувши справу в судовому засіданні , дослідивши надані сторонами процесуальні документи, письмові докази суд прийшов до висновку про те, що позов Публічного акціонерного товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання недійсним договору факторингу – підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Позиція позивача щодо укладення договору факторингу, за яким він набув права вимоги за кредитним договором від 30 вересня 2008 року, є суперечливою та непослідовною.

Так, в первісній позовній заяві він зазначає про укладення договору факторингу 25 травня 2012 року. До заяви приєднано копію договору.

В подальшому подає заяву про уточнення позовних вимог , в якій зазначає про те, що договір факторингу укладено 19 листопада 2013 року. До заяви знову ж таки приєднано копію договору.

Причому, ні до позовної заяви , ні до заяви про уточнення позовних вимог не приєднано оригінал або належно завірену копію договору, що суперечить вимогам ст.64 ЦПК України в редакції на момент подання заяви про уточнення позовних вимог, та ст.95 ЦПК України в нині чинній редакції. Не надано такого договору і в ході судового розгляду.

Позивачем не надано належних доказів щодо набуття ним права вимоги за кредитним договором 2008 року, що є безумовною підставою для відмови в позові про стягнення коштів.

Окрім того, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором було відступлене іншій особі – ТОВ «Кредитні ініціативи».

Щодо задоволення зустрічного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 того ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 656 того ж Кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предмет договору є істотною умовою договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.1 ст.1078 того ж Кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги.

30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», укладено кредитний договір № 1701/0908/88-118 (той самий договір, на який посилається позивач за первісним позовом).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, згідно якого банк уступив фактору свої права вимоги по кредитних договорах, в тому числі за кредитним договором № 1701/0908/88-118.

У той же день між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги по кредитним договорам.

Указані обставини свідчать про заміну кредитора у спірних правовідносинах. З моменту відступлення права вимоги всі права вимоги за кредитним договором №1701/0908/88-118 від 30 вересня 2008 року перейшли до фактора – ТОВ «Кредитні ініціативи».

Зазначені обставини стверджуються рішенням Здолбунівського районного суду від 05 грудня 2013 року в справі № 562/1597/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Копію рішення Здолбунівського районного суду приєднано до справи.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені обставини.

При розгляді вказаної справи приймали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як боржник та поручитель по кредитному договору від 30 вересня 2008 року. А тому обставини щодо правонаступництва ТОВ «Кредитні ініціативи» за вказаним кредитним договором презюмуються (не доказуються) при вирішенні вказаної справи.

Відтак, право вимоги за кредитним договором №1701/0908/88-118 від 30 вересня 2008 року вже відступлене (продане).

Відповідно до вказаних норм законодавства, фактичних обставин право вимоги за кредитним договором №1701/0908/88-118 від 30 вересня 2008 року не може бути предметом договору купівлі-продажу права вимоги №6 від 19.11.2013 р., так як це право вже було передано іншій особі – ТОВ «Кредитні ініціативи» згідно договору факторингу від 28 листопада 2012 року.

Тобто – предмет договору є відсутній, а договір купівлі-продажу права вимоги №6 від 19.11.2013 р. є недійсний (неукладений)

Судові витрати слід віднести на ТОВ «Дельта Банк».

Згідно викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 638, 655,656,1077,1078 ЦК України, ст. ст. 258-263 ЦПК України суд

в и р і ш и в:

В позові Публічного акціонерного товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовільнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №6 від 19.11.2013 р., укладений між ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ПАТ «Дельта Банк»відносно уступлення права вимоги щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн.40 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Рівненської області через Здолбунівський районний суд.

Суддя: