Постанова № 91791035, 21.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13919/20

Провадження № 3/522/8464/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Офісу великих платників податків ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КП «Теплопостачання міста Одеси» головний бухгалтер, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданих суду адміністративних матеріалів, головний бухгалтерКП «Теплопостачання міста Одеси» ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з екологічного податку, порушено п. 54.1 ст. 54, п. 57.1, 57.3 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 163-2 КУпАП.

За цим фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 136/28-10-53-09/27 від 12.08.2020 року за ч. 2 ст. 163-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала. Також від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вину не взнає та просить закрити провадження у справі на підставі п.1 п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, до яких надано витяг з наказу № 505-К від 12.07.2017 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера, акт про результати камеральної перевірки № 124/28-10-53-09/34674102/21 від 30.06.2020 року, заперечення № 03-17/74 від 15.07.2020 року на акт камеральної перевірки від 30.06.2020 року № 124/28-10-53-09/37947040/21 КП «ТМО», платіжні доручення № 103 від 18.02.2020 року та № 104 від 18.02.2020 року (проведені банком 20.02.2020 року), які судом долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення 136/28-10-53-09/27 від 12.08.2020 року, акт № 124/28-10-53-09/34674102/21 від 30.06.2020 року про результати камеральної перевірки КП «Теплопостачання міста Одеси», податкове повідомлення-рішення від 04.08.2020 року № 0003215309, податкове повідомлення-рішення від 04.08.2020 року № 0003205309, витяг з наказу № 505-К від 12.07.2017 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера, заперечення № 03-17/74 від 15.07.2020 року на акт камеральної перевірки від 30.06.2020 року № 124/28-10-53-09/37947040/21 КП «ТМО», платіжні доручення № 103 від 18.02.2020 року та № 104 від 18.02.2020 року (проведені банком 20.02.2020 року), суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 250.2 ст.250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів.

Строк подання податкової декларації до контролюючих органів з екологічного податку за IV квартал 2019 року настав 09 лютого 2020 року, але ця дата випала на вихідний день, тому керуючись п.49.20 ст. 49 ПКУ КП «Теплопостачання міста Одеси» подало зазначену вище податкову декларацію 10 лютою 2020 р., тобто в перший робочий день, що настав за вихідним днем.

Крім того, пунктом 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податковою зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничною строку. Тому, КП «Теплопостачання міста Одеси» не порушуючи встановлені законодавством строки 20.02.2020 року сплатило податкові зобов`язання по екологічному податку за IV квартал 2019 р., що не є порушенням граничних строків сплати узгоджених зобов`язань.

Відповідно до підпункту 49,18.1 пункту 49,18 статті 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового Кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 пункту 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 статті 49 Податкового Кодексу України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 Податкового Кодексу України немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховною Суду України від 09.06.2015р. у справі №21-18а15.

Таким чином, судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» 20.02.2020 року своєчасно здійснило оплату податкового зобов`язання по екологічному податку за IV квартал 2019 року та не порушило граничних строків сплати узгоджених зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вище викладених обставин, суддя приходить до висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-2 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-2 КУпАП підлягає закриттю, оскільки в її діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 24, 33, 38, 163-2, 221, 247, 251, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КП «Теплопостачання міста Одеси» головний бухгалтер, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Л. С. Єршова