Рішення № 91784565, 21.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1939/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 47-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83)

про стягнення 37206,79 грн. попередньої оплати за договором № 19816 від 17.05.2019 р.,

секретар судового засідання (пом. судді): Сех І.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Руденко О.Ю. (наказ № 190318/01к від 19.03.2018 р.; трудовий договір № 3090519608 від 19.03.2018 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” (далі – ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” (далі – ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ”, відповідач) про стягнення 37206,79 грн. попередньої оплати за договором № 19816 від 17.05.2019 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару за договором № 19816 від 17.05.2019 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 37206,79 грн., а також витрати зі сплати судового збору. При цьому позивач заперечує отримання ним товару за видатковими накладними № 52210 від 10.07.2019 р., № 56754 від 25.07.2019 р., № 56767 від 25.07.2019 р., № 56797 від 25.07.2019 р., № 56797 від 25.07.2019 р. та № 56841 від 25.07.2019 р. з мотивів відсутності підписів уповноважених товариством осіб на отримання товару та відбитків печатки позивача на вказаних накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2020 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке було призначено на 20.08.2020 р.

19.08.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 19/01 від 19.08.2020 р. (вх. № 17575/20 від 19.08.2020 р.) на позов, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що 17.05.2019 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 19816, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки продукцію у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах договору. Відповідач, посилаючись на п. 6.4 договору № 19816 від 17.05.2019 р., вказує, що покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки відповідної партії, а днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Тобто, умови укладеного між останнім та позивачем договору передбачають проведення розрахунків за фактично поставлений товар, а попередня оплата вказаним договором взагалі не передбачена та не здійснювалася протягом всього періоду співпраці між сторонами.

Окрім того, відповідач наголошує, що оскільки ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” 05.08.2019 р. здійснило оплату за поставлений товар, то, відповідно, вказане свідчить про визнання отримання позивачем товару за спірними видатковими накладними з огляду на умови 6.4 договору № 19816 від 17.05.2019 р.

Поряд з цим, ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” наголошує, що підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків та відповідні товарно-транспортні накладні також підтверджують отримання позивачем товару за спірними видатковими накладними.

У судовому засіданні 20.08.2020 р. представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві № 19/01 від 19.08.2020 р. (вх. № 17575/20 від 19.08.2020 р.) на позов; представник позивача до суду не з`явився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 21.09.2020 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2020 р. заперечувала проти задоволення позовних вимог; представник позивача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 21.09.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши позицію позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.05.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” (покупець) було укладено договір поставки № 19816, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

У відповідності з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставляти товар на умовах EXW - склад постачальника або DDP - склад покупця (згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс», в редакції 2010 року). Умови поставки кожної окремої партії товару сторони визначають відповідно до замовлень покупця. Поставка здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки.

Відповідно до п. 4.5 договору товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця оформленої належним чином накладної на товар. Після передання продукції та підписання уповноваженим представником покупця оформленої належним накладної на товар, претензії щодо кількості, якості та у відношенні явних недоліків не приймаються.

Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця оформленої належним чином накладної на товар (п. 5.3 договору).

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. У випадку, якщо покупець не оплатить в обумовлений строк поставлену йому відповідну партію товару, постачальник має право затримати поставку наступних партій товару покупцю до повного розрахунку з боку покупця. При цьому постачальник не вважається таким, що прострочив поставку товару.

Згідно з п. 6.5 договору днем оплати товару вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника. При перерахуванні коштів за кожну окрему партію товару, що поставляється згідно цього договору, у призначенні платежу покупець повинен зазначити номер та дату накладної, згідно якої здійснювалася поставка відповідної партії товару. У випадку вказівки покупцем у платіжному дорученні іншого призначення платежу зобов`язання покупця по оплаті поставленого згідно даного договору товару будуть вважатися невиконаними.

Даний договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань. У випадку, якщо від будь-якої із сторін не надійдуть інші пропозиції (заяви) за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік, на умовах, які були передбачені даним договором (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Як зазначає позивач, за даними бухгалтерського обліку відповідача ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ”, постачальником було поставлено та передано у власність покупця товар на суму 177529,01 грн. за наступними видатковими накладними № 38362 від 21.05.2019 р., № 39516 від 23.05.2019 р., № 40165 від 28.05.2019 р., № 41413 від 30.05.2019 р., № 42473 від 05.06.2019 р., № 42474 від 05.06.2019 р., № 43396 від 06.06.2019 р., № 43509 від 07.06.2019 р., № 47055 від 20.06.2019 р., № 47780 від 25.06.2019 р., № 49702 від 02.07.2019 р., № 50878 від 04.07.2019 р., № 52210 від 10.07.2019 р., № 55536 від 23.07.2019 р., № 56754 від 25.07.2019 р., № 56767 від 25.07.2019 р., № 56797 від 25.07.2019 р., № 56824 від 25.07.2019 р., № 56841 від 25.07.2019 р., № 59687 від 06.08.2019 р., № 60972 від 08.08.2019 р., № 60973 від 08.08.2019 р., про що було зазначено постачальником в акті звірки взаємних розрахунків постачальника.

Поряд з цим, у період з червня 2019 р. по липень 2020 р. ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” було сплачено за договором 158406,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1212 від 22.07.2019 р. на суму 7332,00 грн., № 1113 від 25.06.2019 р. на суму 7816,77 грн., № 1153 від 09.07.2019 р. на суму 15765,30 грн., № 1036 від 05.06.2019 р. на суму 22707,09 грн., № 1088 від 18.06.2019 р. на суму 26764,41 грн.,№ 1276 від 05.08.2019 р. на суму 78020,70 грн.

Разом з тим, за даними бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” постачальником було поставлено товару на загальну суму 121199,48 грн.

При цьому, позивач заперечує отримання ним товару за наступними накладними: № 52210 від 10.07.2019 р. на суму 11913,49 грн., № 56754 від 25.07.2019 р. на суму 15393,90 грн., № 56767 від 25.07.2019 р. на суму 15539,08 грн., № 56797 від 25.07.2019 р. на суму 4048,19 грн., № 56841 від 25.07.2019 р. на суму 9434,87 грн., оскільки у вище вказаних видаткових накладних відсутній підпис отримувача товару - уповноваженої особи від ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» на отримання товару, не зазначені особисті дані такої особи - ПІП та посада, відсутній відбиток печатки товариства. Крім того, виконавчий орган (директор) товариства не уповноважував осіб, чий підпис міститься в полі «отримав», на прийняття товару та укладення (оформлення) вищезазначених видаткових накладних, що, у тому числі, спростовує факт отримання товару.

Отже, вказані накладні позивач не підписував та зі змістом вказаних накладних ознайомився під час слухання іншої судової справи за участю сторін. Сума коштів 37206,79 грн. була переплачена позивачем за товар, що не був поставлений відповідачем. Таким чином, за твердженням позивача, відповідач повинен сплатити на користь позивача 37206,79 грн.

Окрім того, за твердженням позивача, товарно-транспортні накладні щодо поставки товару за вказаними видатковими накладними уповноваженими особами позивача також не підписувалися.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідач поставку товару на вказані суми позивачу не здійснив, тому сплачені кошти за товар підлягають поверненню позивачу.

ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” зверталося до ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” з претензією № 30062020 від 30.06.2020 р., відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити на користь ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” 37206,79 грн.

Відповідь на претензію отримано не було.

Як слідує з позову, товар поставлений не був, грошові кошти не були повернуті, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування своїх вимог надав видаткові накладні № 52210 від 10.07.2019 р. на суму 11913,49 грн., № 56754 від 25.07.2019 р. на суму 15393,90 грн., № 56767 від 25.07.2019 р. на суму 15539,08 грн., № 56797 від 25.07.2019 р. на суму 4048,19 грн., № 56841 від 25.07.2019 р. на суму 9434,87 грн., за якими заперечує факт прийняття від відповідача товару.

Поряд з цим, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошував, що оскільки ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” 05.08.2019 р. здійснило оплату за поставлений товар, то, відповідно, вказане свідчить про визнання отримання позивачем товару за спірними видатковими накладними з огляду на умови 6.4 договору № 19816 від 17.05.2019 р. Поряд з цим, ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” стверджує, що підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019 р. на суму 19122,74 грн. (заборгованість позивача перед відповідачем) та відповідні товарно-транспортні накладні також підтверджують отримання позивачем товару за спірними видатковими накладними. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, заявлені у даній справі, задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Умови укладеного між ТОВ “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” та ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” договору поставки № 19816 від 17.05.2019 р., зокрема, пункту 6.4, передбачають проведення розрахунків за вже поставлений відповідачем та отриманий позивачем товар, попередня оплата умовами договору поставки не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 р. позивачем було оплачено товар, отриманий згідно видаткових накладних № 52210 від 10.07.2019 р., № 55536 від 23.07.2019 р., № 56754, № 56767, № 56797, № 56824 та № 56841 від 25.07.2019 р., сума оплати відповідає вартості поставленого товару за спірними видатковими накладними.

Крім того, доводи позивача щодо неотримання товару за спірними видатковими накладними спростовуються підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем станом на 31.12.2019 р. (за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.) був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторони погодили: ТОВ «ЮФК» поставлено товар TOB «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» на загальну суму 177529,01 грн., оплачено TOB «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» за товар у зазначений період 158406,27 грн., заборгованість ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» на користь ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” становить 19122,74 грн.

Як встановлено судом, 02.07.2020 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/4907/20 про стягнення з ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» на користь ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” боргу за договором поставки № 19816 від 17.05.2020 р., що виникла в результаті невиконання ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» зобов`язання щодо оплати за товар згідно видаткових накладних № 59687 від 06.08.2020 р., № 60972 та № 60973 від 08.08.2020 р. на загальну суму 19122,74 грн.

Водночас, підписаний між ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” та ТОВ «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» акт звірки взаємних розрахунків відображає спірні видаткові накладні, отримання товару за якими заперечує поставку позивач; свідчить, що загальна вартість поставленого товару у період з 10.07.2019 р. по 25.07.2019 р. відповідає/аналогічна сумі оплати позивача 05.08.2019 р., у зв`язку з чим зазначене суперечить доводам позивача про постачання товару на умовах попередньої оплати та неотримання товару позивачем за спірними видатковими накладними і спростовує доводи позивача, викладені в позовній заяві про наявність заборгованості відповідача.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, господарські операції з постачання товарів позивачу за спірними накладними відображені в податковому обліку позивача та відповідача, про що свідчать: податкові накладні № 2873 від 10.07.2019 р., № 7240 від 25.07.2019 р., № 7253 від 25.07.2019 р., № 7283 від 25.07.2019 р., № 7327 від 25.07.2019 р.; квитанції, які підтверджують доставку податкових накладних до ДФС України, а саме - квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 1 від 10.07.2019 р. до податкової накладної № 2873, № 1 від 25.09.2019 р. до податкової накладної № 7240, № 1 від 25.07.2019 р. до податкової накладної № 7253, № 1 від 25.07.2019 р. до податкової накладної № 7283, № 1 від 25.07.2019 р. до податкової накладної № 7327; реєстр податкових накладних за липень 2019 року по контрагенту TOB «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН», де відображено податкові накладні: № 2873 від 10.07.2019 р., № 7240 від 25.07.2019 р., № 7253 від 25.07.2019 р., № 7283 від 25.07.2019 р., № 7327 від 25.07.2019 р.; податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2019 року; квитанція № 2 про підтвердження доставки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року до Офісу Великих платників ДФС; додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, в якому відповідачем у розділі І. Податкові зобов`язання у рядку № 103 відображено ІПН позивача (404524426587) та обсяг постачання (без податку на додану вартість) на суму 78811,00 грн., також відображено суму основної ставки податку на додану вартість 15762,20 грн. Загалом за липень 2019 року відповідачу було поставлено товар згідно видаткових накладних на загальну суму 94573,20 грн., що включають спірні видаткові накладні, на які було складено податкові накладні: № 2873 від 10.07.2019 р. на суму 9927,91 грн. за товар 7 (база оподаткування) та 1985,582 грн. ПДВ, № 7240 від 25.07.2019 р. на суму 12828,25 грн. за товар (база оподаткування) та 2565,65 грн. ПДВ, № 7253 від 25.07.2019 р. на суму 12949,23 грн. за товар (база оподаткування) та 2589,846 грн. ПДВ, № 7283 від 25.07.2019 р. на суму 3373,49 грн. за товар (база оподаткування) та 674,698 грн. ПДВ, № 7327 від 25.07.2019 р. на суму 7862,39 грн. за товар (база оподаткування) та 1572,478 грн. ПДВ; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 1526651 на ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ”, де у графі «видані» відображено, що податкова № 2873 від 10.07.2019 р. внесена до Єдиного реєстру, та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 1536770 на ТОВ “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ”, де у графі «видані» було відображено, що податкові накладні № 7240, № 7253, № 7283 та № 7327 від 25.07.2019 р. внесені до Єдиного реєстру.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість відповідач надав позивачу відповідні податкові накладні, у зв`язку з чим у позивача виникло право на формування податкового кредиту, у відповідача виникло зобов`язання по податку на додану вартість.

Факт акцепту податкових накладних по спірним операціям та їх використання позивачем у своєму оподаткуванні в якості податкового кредиту з ПДВ, додатково свідчить про те, що товар реально було отримано позивачем.

Посадові особи підприємства при поданні податкової декларації звіряють дані з Єдиним реєстром податкових накладних, а сама податкова декларація підлягає підписанню керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Враховуючи вищезазначене, TOB «МР КЕТ КОРПОРЕЙШН» було відображено в податковому обліку спірні накладні, що свідчить про визнання покупцем факту отримання по ним товару.

Також слід зазначити, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19.

Слід відзначити, що відповідач здійснював постачання товару позивачу за спірними видатковими накладними на умовах DDP - склад покупця, згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, що обумовлено п. 2.1 договору поставки.

Документом, що засвідчує факт надання послуг з перевезення товарів та є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів позивачу, є товарно-транспортна накладна.

Отже, та обставина, що товар за спірними видатковими накладними було отримано позивачем, також підтверджується і товарно-транспортними накладними № 00000079368 від 10.07.2019 р., № 00000085736 від 25.07.2019 р., № 00000085737 від 25.07.2019 р., № 00000085726 від 25.07.2019 р., № 00000085735 від 25.07.2019 р.

Так, відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997 р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер).

Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, що відображають відомості з перевезення товару за спірними накладними містять: назву документа – товарно-транспортна накладна, номер, дату і місце її складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора. Відомості, що містять ТТН до спірних накладних, дають змогу ідентифікувати номер та дату спірної накладної, вантажоодержувача, вантажовідправника, перевізника, пункти навантаження та розвантаження товару. Тому, товарно-транспортні накладні містять відомості, що дають змогу ідентифікувати вантажоодержувача, підтверджують факт надання послуг з перевезення товарів та є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарських операцій з поставки товару позивачу та отримання його в зазначених позивачем пунктах розвантаження.

З урахуванням наведеного, надані відповідачем докази спростовують доводи позивача щодо неотримання товару за видатковими накладними № 52210 від 10.07.2019 р., № 56754, № 56767, № 56797 та № 56841 від 25.07.2019 р. та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 37206,79 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 37206,79 грн. є безпідставними, необгрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “МР КЕТ КОРПОРЕЙШН” (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 47-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83) про стягнення 37206,79 грн. попередньої оплати за договором № 19816 від 17.05.2019 р., відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.09.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна