Рішення № 91780399, 24.09.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7671/19

Провадження № 2/211/737/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Чернушкіній Г.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 19.05.2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір. 20.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 12329. На підставі виконавчого напису з нього стягується заборгованість за кредитним договором б-н від 19.07.2006 року за період з 19.07.2006 року по 23.05.2017 рік сума заборгованості у розмірі 19749,77 доларів США, що складається з 12702,67 доларів США заборгованість за кредитом та 7047,10 доларів США заборгованість по процентам. Зазначений виконавчий напис перебуває на виконанні у Довгинцівському відділі державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області . Виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не врахував та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок заборгованості, розмір невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.01.2020 року до суду надійшов відзив представника АТ «Альфа-Банк», в якому просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, звернення з позовом до суду ( а.с. 25-27).

26.05.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача адвокат Мотуз О.В., щодо строку позовної давності зазначає, що позивач довідався про існування оспорюваного виконавчого напису 21.11.2019 року, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження у відділі Державної виконавчої служби, тому строк позовної давності позивачем не порушено( а.с. 76-77).

22.09.2020 року до суду надійшло заперечення відповідача АТ «Альфа-Банк» на відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення представник відповідача послався на те що, ОСОБА_2 починаючи з 19.08.2016 року знав про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 12329 від 20.06.2016 року. Тобто в нього була можливість оскаржити даний виконавчий напис протягом трьох років, тобто починаючи з 19.08.2016 року по 19.08.2019 рік. Але боржник цього не зробив, так як погодився і визнав заборгованість, що стягувалась на підставі виконавчого напису № 12329 від 20.06.2016 року. При відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису на адресу боржника була направлена постанова, тобто ОСОБА_1 був проінформований про відкрите виконавче провадження, при цьому проводилися відрахування на погашення заборгованості згідно виконавчого напису № 12329 від 20.06.2016 року. Просили у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі ( а.с. 119-120).

У судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені.

Представник позивача адвокат Мотуз О.В. до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Кузьменко М.В звернувся з заявою про розгляд справи за його відстуності, проти позову заперечував та просив позовну заяву залишити без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.05.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АЛЬФА-БАНК», правонаступником якого є АТ «АЛЬФА-БАНК» було укладено договір кредиту № 700005922, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 12858,02 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 20.05.2015 року, на умовах, визначених договором кредиту ( а.с. 5). 06.06.2011 року на адресу ОСОБА_1 надіслана вимога про досудове врегулювання спору та сплати добровільну заборгованості у розмірі 68005,31 дол. США у строк до 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування ( а.с. 9).

20.06.2016 року за заявою АТ «АЛЬФА-БАНК» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12329, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 700005922 від 19.05.2008 року, боржником якого є ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.05.2015 року по 20.06.2016 року. Сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом - 12702,67 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7047,10 грн. Загальна сума заборгованості становить 19749,77 грн. ( а.с. 10).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 11 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання, засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Наведені висновки щодо порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).

За змістом пункту 2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та(або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку провідправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц, від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).

Суд звертає увагу на те, що банк 06 червня 2011 року надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про досудове врегулювання спору в якій вимагав від позичальника у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги, достроково повернути кредит, проценти, штраф/пеню у загальному розмірі 68 005,31 доларів США (а.с. 9), тобто змінив строк виконання зобов`язання, а спірний виконавчий напис було вчинено 20 червня 2016 року, заборгованість стягнута за період з 20 травня 2015 року по 20 травня 2016 року у загальному розмірі 19749,77 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 12702,67 долар США, заборгованість за відсотками 7047,10 долар США. (а.с. 10).

Тобто на час вчинення спірного виконавчого напису минуло більше трьох років з дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, процентів, штраф/пеню, а заборгованість у зв`язку з тим, що вона продовжувала нараховуватись після зміни строку виконання зобов`язання не є безспірною.

Щодо вимоги представника відповідача застосувати строк позовної давності , суд відноситься критично. Оскільки, положеннями статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 4 та 5 статті 267 вказаного Кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 11 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з правової позиції висвітленої ВС в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 332/1820/16-ц, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Суди повинні встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв`язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 07 листопада 2018 року (справа № 372/1036/15-ц), виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

З наданих сторонами доказів вбачається, що позивач довідався про існування оспорюваного виконавчого напису 21 листопада 2019 року, коли ознайомився з матеріалами справи виконавчого провадження у відділі Державної виконавчої служби (а.с. 78). Таким чином, саме в цей позивач довідався про порушення свого права і відповідно наступного дня, а саме 22 листопада 2019 року розпочався перебіг строку позовної давності.

Доказів, які б спростовували заявлену позивачем вимогу, відповідачами не надано.

З огляду на викладене, проаналізувавши докази, які містяться у матеріалах справи у їх сукупності та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12329 вчинений від 20.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" в безспірному порядку заборгованість на загальну суму 19749,77 доларів США за кредитним договором № 700005922 від 19.05.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складене 24 вересня 2020 року.

Суддя: В. А. Папарига

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили

24.09.2020

Секретар судового засідання Г.В. Чернушкіна