Рішення № 91776598, 11.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Справа № 804/3919/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі постанови Верховного Суду від 04 червня 2020 року надійшли матеріали справи за адміністративним позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Національної поліції України з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання належної (запитуваної) інформації на запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" від 23 січня 2017 року за вих. № 8 в п`ятиденний термін, що передбачений ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року у справі № 804/3919/17 залишено без змін.

04.06.2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 року скасовано, а справу направлено на новий до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В постанові Верховного Суду від 0.06.2020 року, зокрема, зазначено, що суди, зазначаючи про здійснення реєстрації відповідачем запиту 26.01.2017 та обраховуючи п`ятиденний строк для надання відповіді з цієї дати, в порушення приписів КАС України не вказали, на підставі яких доказів були встановлені зазначені обставини. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судами не надана належна правова оцінка рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4900049781682), згідно з яким запит позивача був вручений відповідачу саме 25.01.2017. Крім того, Верховним Судом зауважено, що матеріали справи не дозволяють дійти однозначного висновку про те, що запит позивача, який отриманий відповідачем 25.01.2017, був отриманий ним в неробочий час.

Також Верховним Судом вказано, що відповідач, зазначаючи про надходження у неробочий час 25.01.2017 та реєстрацію запиту 26.01.2017, не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Отже, під час нового розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів слід встановити дату і час надходження та дату реєстрації запиту позивача від 23.01.2017 до Національної поліції України, та з огляду на встановлені обставини, з урахуванням вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», визначити, з якої дати починає обраховуватися п`ятиденний строк для надання відповіді на запит, зокрема чи впливає на початок перебігу строку факт реєстрації запиту, та дійти висновку, чи був дотриманий вказаний строк відповідачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23 січня 2017 року в порядку Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звернувся до Національної поліції України з інформаційним запитом за вих. № 8 про надання інформації. Проте інформація на запит була надана листом від 31.01.2017 року за вих..№ 619/12/1/3/03-2017, тобто з порушенням 5-ти денного терміну, що передбачений ч.1 ст.28 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності". Також вказує, що питання, яке висвітлювалось в запити стосувалося членів Профспілки, отже позивач мав право на отримання запитуваної інформації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.08.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 49263/20), в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що запит позивача був зареєстрований Департаментом документального забезпечення Національної поліції України 26.01.2017 року за вх. № 3081, відповідь відповідачем надана 31.01.2017 року, тобто в межах встановленого законодавством строку, а відтак, відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності. Вказує, що зазначений запит вручений Національній поліції України 25.01.2017 року, зареєстрований 26.01.2017 року, а відповідь підготовлена позивачу 31.01.2020 року, отже фактично на 5-й робочий день з дня отримання запиту та на 4-й робочий день з дня його реєстрації. Крім того, вказує, що навіть за умови запізнення надання відповідь на запит, позивачем має бути доведено наявність порушених прав та негативних наслідків, які він отримав у зв`язку з направленням йому запиту 31.01.2017 року.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Первинною професійною спілкою "Правозахисники країни" сформовано запит профспілки в порядку ст.28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" вих. № 8 від 23.01.2017 року на адресу Національної поліції України, в якому просило надати інформацію: яким нормативно-правовим документом передбачено, що чергові спеціальні звання працівникам поліції, які перейшли на службу в поліцію, можуть бути присвоєні після успішного проходження ними атестації, призначення їх на відповідні штатні посади та за умови, що вони мають позитивну характеристику.

Вказаний запит направлено позивачем адресату - голові Національної поліції України Троян В.А. 23.01.2017 року засобами поштового зв`язку, та отримана останнім 25.01.2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор відправлення 4900049781682).

Згідно відмітки на копії запиту вих. № 8 від 23.01.2017 року, останній був зареєстрований Департаментом документального забезпечення Національної поліції України 26.01.2017 року за вх.№ 3081 та переданий за належністю до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України 27.01.2017 року за вх.№ 1624.

Листом № 619/12/1/3/03-2017 від 31.01.2017 року Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України надано відповідь, якою позивача було поінформовано, що Законом України "Про Національну поліцію" визначено, що чергові спеціальні звання поліції присвоюються після закінчення строку вислуги в попередньому званні, якщо інше не визначено цим Законом, за умови відповідності спеціального звання, що присвоюється, спеціальному званню, передбаченому займаною штатною посадою, відсутності незнятих дисциплінарних стягнень.

Відповідь на запит була відправлена простою поштовою кореспонденцією.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 248 Кодексу законів про працю України для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право: вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників; перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво.

Частинами 1, 2 статті 104 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Професійні спілки поліції здійснюють свої повноваження із урахуванням обмежень, що накладаються на працівників поліції цим Законом. Професійним спілкам працівників поліції та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь.

При цьому, відповідно до частини 11 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства можуть утворюватися професійні спілки. Обмеження прав професійних спілок поліцейських порівняно з іншими професійними спілками не допускається.

Як вбачається зі статуту Первинної професійної спілки "Правозахисники країни", профспілка об`єднує працівників в області права установ, організацій, підприємств, банківських та фінансових установ, страхових компаній і суміжних за родом діяльності інших організацій незалежно від форм власності та видів господарювання, що знаходяться на території Самарського району міста Дніпропетровська (далі за текстом - Установ), учнів та студентів, які навчаються у відомчих навчальних закладах, розташованих на території Самарського району міста Дніпропетровська та осіб, які звільнились у зв`язку з виходом на пенсію з установ, або тимчасово не працюють та мешкають на території Самарського району міста Дніпропетровська. Статус профспілки - первинна. Вказаний статус профспілки відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" означає, що профспілка об`єднує своїх членів. Які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах організаціях або у фізичних осіб. Профспілка створена за територіальною ознакою сфери діяльності (пункт 1.5 Статуту).

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені в Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

За приписами статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Згідно статті 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об`єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п`ятиденного терміну.

Профспілки, їх об`єднання мають право безоплатно одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики статистичні дані з питань праці та соціально-економічних питань, а також виробничого та невиробничого травматизму, профзахворювань.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що, зокрема відповідно до підпункту 2 пункту 5 Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №1405/5 від 03.08.2015 року, кожен документ реєструється лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час; створювані - у день підписання або затвердження. У разі передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

Під час судового розгляду судом встановлено, що запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" вих. № 8 від 23.01.2017 року отриманий відповідачем 25.01.2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор відправлення 4900049781682).

Згідно відмітки на копії запиту вих. № 8 від 23.01.2017 року, останній був зареєстрований Департаментом документального забезпечення Національної поліції України 26.01.2017 року за вх.№ 3081.

Отже, зважаючи на дату отримання відповідачем в особі голови Національної поліції України Троян В.А. запиту 25.01.2017 року, відповідь на запит мала бути надана до 30.01.2017 року включно.

Проте відповідь Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України надана листом № 619/12/1/3/03-2017, датованим 31.01.2017 року.

Також суд вважає за доцільне вказати, що відповідно до статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити, зокрема: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

За приписами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, судом встановлено допущення Національною поліцією України протиправної бездіяльності щодо своєчасного надання інформації на запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" від 23 січня 2017 року за вих. № 8 в п`ятиденний термін, що передбачений ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності".

Доводи позивача щодо відправлення листа № 619/12/1/3/03-2017 від 31.01.2017 року у лютому 2017 року, що додатково вказує на порушення терміну надання відповіді на запит більш ніж на один день, судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів відправлення такого листа саме у лютому 2017 року.

Разом з тим, аналізуючи відповідь, надану відповідачем в листі від 31.01.2017 року № 619/12/1/3/03-2017, суд приходить до висновку, що відповідач надав інформацію відповідно до прохальної частини запиту від 23.01.2017 року за вих. № 8 в повному обсязі. Таким чином, відповідач не здійснював перешкод у діяльності позивача щодо реалізації прав, передбачених ст. 28 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" щодо отримання інформації на запит.

При цьому, суд зауважує, що жодною статтею з наведених вище законів України не передбачено обов`язок суб`єктів владних повноважень надавати особам, які до них звертаються, відповіді саме того змісту, яких зазначені особи прагнуть отримати.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З аналізу матеріалів справи, виходячи із змісту позовних вимог та його обґрунтування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Первинної професійної спілки "Правозахисники країни".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1600,00 грн. підлягає стягненню з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яке полягала у несвоєчасному наданні інформації на запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" від 23 січня 2017 року за вих. № 8 в п`ятиденний термін, що передбачений ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м.Київ, 01601, ІК в ЄДРПОУ 40108578) на користь Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" (вул. Сурська, буд. 96, село Новоалександрівка, Дніпропетровська область, 52070, ІК в ЄДРПОУ 39245807) витрати на оплату судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник