Рішення № 91771275, 24.09.2020, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 420/3084/20

Номер провадження: 2-а/511/11/20

24 вересня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Теренчук Ж. В.,

при секретарі - Ніколас С.О.,

за участю представника позивача – Ковальчук О.М.,

представника відповідача – Шабро В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Кривошеєнка Володимира Євгеновича, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

У 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, ОСОБА_2 , в якому просила скасувати постанову заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Кривошеєнка В.Є. від 24.03.2020 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки.

Свої вимоги мотивувала тим, що нею, як фізичною особою - підприємцем на підставі рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 24.12.2015 № 47-V1I про надання їй в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі було укладено типовий договір оренди землі з Новоукраїнською сільською радою від 01.02.2016 року , а також в подальшому Додаткову угоду до договору оренди від 10.01.2020 року, на земельну ділянку загальною площею 106 га терміном до 31.12.2020 року. На підставі даних документів вона орендувала землю у Новоукраїнської сільської ради на платній основі, сплачуючи на користь сільської ради орендну плату за весь період користування землею.

Відповідачем було проведено перевірку дотримання земельного законодавства щодо використання позивачем вказаної земельної ділянки, на підставі якої було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП, де перевіряючий орган прийшов до висновку, що вона самовільно зайняла земельну ділянку, яка є державною власністю, використовувала її без правовстановлюючих документів, рішення розпорядника цих земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо передачі їй вказаної земельної ділянки в оренду не приймалось, договір оренди з ними не укладався. Новоукраїнська сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, так як не вправі розпоряджатися землями державної власності.

На підставі вказаного протоколу відповідачем ОСОБА_2 було складено постанову від 24.03.2020 року, за якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки) та накладено штраф в розмірі 340 грн, яку вона вважає незаконною та просить скасувати з наступних підстав.

Вважає дана постанова підлягає скасуванню як незаконна, так як в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.53-1 КУпАП. Вона орендувала землю на підставі рішення органу місцевого самоврядування – Новоукраїнської сільської ради та договору оренди, які до цього часу не визнанні недійсними, є чинними. Крім цього, вона орендувала земельну ділянку на платній основі та сплачувала до сільської ради орендну плату у розмірі, визначеному законодавством.

Також звернула увагу суду на порушення процесуальних норм відповідачем при притягненні її до адмінвідповідальності, а саме на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено на громадянку ОСОБА_1 , тоді як протокол, на підставі якого було винесено постанову, складений на ФОП ОСОБА_1 , що є неприпустимим з огляду на судову практику по даному питанню; з актом обстеження від 05.03.2020 року № 131-ДК/83/АО/Ю/01/-20, який є підставою для складення відносно неї протоколу, вона ознайомлена не була та його не отримувала; в порушення вимог ст.285 КУпАП постанову про накладення стягнення їй не було оголошено і вона особисто не отримувала копію постанови. Примірник постанови від 24.03.2020 року одержав її чоловік ОСОБА_4 в цей же день, що підтверджується його підписом на даній постанові.

Тому просить суд, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача Ковальчук О.М. позовні вимоги та доводи зазначені у відповіді на відзив підтримав та просив звернути увагу в тому числі на покази свідка ОСОБА_4 , який був допитаний судом, про те, що з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була ознайомлена в день притягнення її до адміністративної відповідальності – 24.03.2020 року, що також є порушенням її прав і в той же день ОСОБА_4 сплатив штраф.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 подали до суду відзив, в якому просили відмовити в позові ОСОБА_1 .

По обставинам притягнення її до адміністративної відповідальності зазначили, що межах наданих законодавством повноважень Головним управлінням було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі земельної ділянки орієнтовною площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянської району Одеської області, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123984200:01:003:0058.

Звернули увагу, що розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам має здійснюватися в порядку ст. 122, 123 Земельного кодексу України та з урахуванням ст. 134 Земельного кодексу України, після формування її як об`єкта цивільно-правових відносин відповідно до вимог ст. 79 Земельного кодексу України за рішенням органу виконавчої влади, який в даному випадку є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення даних норм земельного законодавства самовільно зайнято вищевказану земельну ділянку, згідно Акту обстеження земельної ділянки від 05.03.2020 року встановлено, що вона засіяна озимою пшеницею.

По вказаному факту державним інспектором відносно ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.03.2020 року № 131-ДК/0065П/07/01/-20. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 24.03.2020 року №131-ДК/0070По/08/01/-20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Вважають, що ними дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Правопорушником штраф сплачено добровільно в повному обсязі, що додатково підтверджує визнання вини Позивачем.

При цьому просили суд звернути увагу, що чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини не встановлено обов`язку контролюючого органу щодо направлення акту перевірки або акту обстеження Позивачеві. Позивач особисто була присутня під час складання та вручення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду адміністративної справи, про що свідчать її підписи у зазначених документах. У зв`язку з тим, що особисто отримати постанову Позивач відмовилась, постанову передано її чоловіку ОСОБА_5 для подальшої передачі Позивачу. Дії щодо направлення постанови правопорушнику вчиняються вже після розгляду справи та не впливають на встановлення вини, а отже, не можуть бути підставою для скасування такої постанови.

Крім того вважають, що висновки Позивача, щодо необхідності скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з підстав невідповідності суб`єктного складу не заслуговують на увагу суду. Встановлено фактичне використання без правовстановлюючих документів земельних ділянок фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності складено відносно ОСОБА_1 . Відповідно до КУпАП суб`єктами адміністративної відповідальності є лише фізичні особи.

Зазначили також, що розпорядження земельною ділянкою державної власності не входить до компетенції Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Факт сплати коштів за оренду земельної ділянки, що, на думку Позивача, підтверджує правомірність користування спірною земельною ділянкою, суперечить положенням Закону України «Про оренду землі», оскільки право оренди в позивача не виникало, а отже сплачені кошти не являються орендною платою. З огляду на те, що при укладанні типового договору оренди землі від 01.02.2016 року та додатковій угоді до нього не дотримані загальні умови для, чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним і не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст. 72 КАС України.

Окрім того вважають, що не підлягаю задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення на її користь витрат по оплаті наданої їй правничій допомоги, так як розмір цих витрат документально не підтверджений. Таким чином просять суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача – Шабро В.В. просила також відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , просила суд звернути увагу на неправомірність рішення Новоукраїнської сільської ради щодо розпорядження землями державної власності, нечемність договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 та його реєстрації у невстановлений законом спосіб. Вважає, що позивач не довела правомірність використання нею земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на виклик суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, заперечень на позов не надав.

Так суд по дані справі встановлено наступні фактичні обставини справи.

Згідно підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

В межах наданих законодавством повноважень, Головним управлінням на підставі наказу від 18.02.2020 року № 131-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду), а саме: земельної ділянки орієнтовною площею 100 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянської району Одеської області, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123984200:01:003:0058.

Згідно даних, наданих відповідачем земельна ділянка державної форми власності із цільовим призначенням - землі запасу відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зайнято вказану земельну ділянку, яку вона використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дані обставини підтверджені актом обстеження земельної ділянки від 05.03.2020 року №131-ДК/83/АО/10/01/-20 із якого встановлено, що вказана земельна ділянка використовується, а саме: ділянка не огороджена, доступ на ділянку вільний земельна ділянка засіяна озимою культурою, на момент обстеження будь які особи, техніка відсутні.

Також судом встановлено, що рішенням Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 № 47-V1I згідно поданої заяви ФОП « ОСОБА_1 » останній було надано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі.

На підставі зазначеного рішення укладено типовий договір оренди землі від 01.02.2016 року який укладено між Новоукраїнською сільською радою в особі голови сільської ради ОСОБА_6 та ФОП « ОСОБА_1 » терміном на 1 рік та зареєстрований в Новоукраїнській сільській раді Роздільнянського району Одеської області за № 15. Окрім того з ФОП ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до вищезазначеного типового договору оренди від 10.01.2020 року, на земельну ділянку загальною площею 106 га, яка розташована також на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області терміном до 31.12.2020 року. Додаткова угода зареєстрована у книзі записів догорів оренди Новоукраїнської сільської ради за№ 16 від 28 січня 2020 року.

По результатам перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено протокол №131ДК/0065П/07/01/-20 від 12.03.2020 року стосовно ФОП ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП. Згідно відмітки в протоколі ОСОБА_1 ознайомилась з ним, заперечувала щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення. Була повідомлена про час та місце розгляду протоколу 24.03.2020 року в м. Одеса.

Далі, 24.03.2020 року заступником Голови державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Кривошеєнко В.Є. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №131-ДК/0070По/08/01/-20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.

У зазначеній постанові встановлено, що під час перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 70 га, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5123984200:01:003:0058) громадянкою ОСОБА_1 . Земельна ділянка не сформована, інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиного peєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Національній Кадастровій системі вказану ділянку відсутня.

Вказана постанова 24.03.2020 року була отримана ОСОБА_4 та ним же було сплачено штраф в розмірі 340 грн, що було встановлено під час розгляду справі і сторонами не спростовувалось.

Допитаний по справі в якості свідка ОСОБА_7 в суді пояснив, що 24.03.2020 року він з ОСОБА_1 прибули до офісу відповідача на вул. Канатній м. Одеса, де ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, вона з порушенням була не згодна, однак в цей же день було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн на ОСОБА_1 , однак вона відмовилась отримати постанову, тому він її отримав та сплатив штраф, так як вважав не дуже значним це стягнення, допоки не отримав розмір розрахунку заподіяних начебто ОСОБА_1 державі збитків.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, давши оцінку обґрунтованості та законності заявлених вимог, а також перевіривши законність дій відповідачів, прийшов до висновку, що в позові до ОСОБА_2 належить відмовити, так як він є неналежним відповідачем за даним спором, а позов до ГУ Держгеокадастру в Одеській області належить задовольнити з огляду у на таке.

Так суд звертає увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених як ст. 53-1, так і 54 КУпАП державні інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а діють від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Отже, державні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у судових справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, як суб`єкт владних повноважень на який положеннями КУпАП покладаються повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Тобто, належним відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Одеської області, а не зазначений суб`єкт в особі посадової особи, що винесла оскаржуване рішення. Державний інспектор у таких справах може виступати як третя особа на стороні відповідача.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача, який по даній справі є ОСОБА_2 та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Так відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі .

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року N 963-IV.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - це державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка діє на підставі Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року N 15 .

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Одеській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Державний контроль здійснюється посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами.

Таким чином державні інспектори ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , проводячи перевірку та складаючи акти перевірок використання та охорони земель в Одеській області, а в подальшому складаючи протоколи про адміністративні правопорушення, а також постанови про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб діяли в межах наданих їм повноважень.

Щодо порушення процесуальних прав ОСОБА_1 та неналежного вручення їй процесуальних документів та неналежного сповіщення про результати розгляду справи, то суд, проаналізувавши надані документи, заслухавши пояснення свідка та представника відповідача, то суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, Про затвердження Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.7 наказу №6 від 19.01.2017 року Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження і Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення якщо державний інспектор під час складення протоколу не може визначити час і місце розгляду справи, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляється повідомлення про розгляд справи про адміністративні правопорушення не пізніш як за п`ять діб до дня розгляду справи.

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за п`ять діб до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Відповідно до постанови ВС від 18 червня 2020 року по справі №188/1143/17(2-а/188/69/2017) колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Верховний Суд по даній справі також дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Судом встановлено із протоколу про адміністративне правопорушення від 12.03.2020 року, письмових пояснень відповідача, пояснень свідка ОСОБА_4 , що з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була ознайомлена в день розгляду протоколу – 24.03.2020 року, підписала протокол, повідома в ньому, що не згодна з правопорушенням і відмовилась в цей день отримати постанову про накладення адміністративного стягнення, а тому її отримав особисто ОСОБА_4 .

Таким чином, при розгляді даної справи було порушено право ОСОБА_1 завчасно знати про час там місце розгляду справи та можливість реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП.

Інші доводи позивача щодо порушення прав позивачки при складенні протоколу та його направлення не заслуговують на увагу, так як не впливають на суть розгляду справи, а своєчасність отримання постанови після закінчення розгляду справи впливає лише на строки її оскарження.

Також суд погоджується з доводами відповідача, що складення протоколу щодо порушення земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 , та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення відносно фізичної особи ОСОБА_1 , також відповідає нормам КУпАП, так як адміністративну відповідальність за цим кодексом можуть нести лише фізичні особи.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП – самовільне зайняття земельної ділянки, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV.

Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності:

– відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або

- вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В даному випадку, проаналізувавши дану норму, суд вважає, що при наявності будь-якого рішення місцевої ради чи державного органу про передачу земельної ділянки на будь-якому правому титулі, притягнути особу до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки не можливо.

По даній справі існує рішення Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 № 47-V1I згідно поданої заяви ФОП ОСОБА_1 останній було надано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 94,0 га ріллі. Довідкою Новоукраїнської сільської ради підтверджено, що саме спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі рішення Новоукраїнської сільської ради від 24.12.2015 № 47-V1I.

Дане рішення не може бути скасовано самостійно Новоукраїнською сільською радою на підставі клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.04.2020 року щодо усунення порушень законодавства, так як це акт індивідуальної дії, який на теперішній час виконаний і на підставі цього рішення укладено договір про оренду землі.

Тож на думку суду, проти твердження відповідача про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки, свідчить також вчинений щодо земельної ділянки правочин – договір оренди землі в та Додаткова угода до нього, які не є нікчемним (тобто недійсним в силу закону) та відносно нього немає рішення суду про визнання цих документів недійсним.

Такий висновку суду прийнятий відповідно до ст. 204 ЦК України згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Так за ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так відповідач вказуючи на самовільний характер зайняття земельної ділянки позивачам посилається на те, що відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З аналізу зазначеної норми відповідач стверджує, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.

У своєму інформаційному листі №10-1387 від 27.09.2012 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Суд проаналізувавши дані норми закону, вважає, що диспозицією ст.53-1 КУпАП не охоплюються подальші дії особи, яка маючи рішення про надання в оренду земельної ділянки, не вчиняє подальших дій щодо реєстрації цих прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і доводи позивача в цій частині не приймає до уваги.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 53-1 КУпАП та при притягненні її до адміністративної відповідальності мали місце порушення порядку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Так згідно наданих суду документів витрати на правничу допомогу, гонорар адвоката за представництво у суді складав 13100 грн, які вже оплачені на підставі договору ОСОБА_1 згідно прибуткового ордеру в заявленому розмірі 08.04.2020 року. (а.с.- 21-24). Крім цього до судових дебатів ОСОБА_9 зроблено заяву про збільшення витрат на правову допомогу адвокату та гонорару за представництво інтересів у суді в розмірі 12500 грн. (а.с.149-153)

Представником позивача відповідно вищевикладених вимог КАС України було надано докази для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача: 1) опис юридичних послуг 2) додатки №1,2,3,4.5 до Договору про надання правової допомоги та Акти прийому-передачі юридичних послуг Адвокатом ОСОБА_9 клієнту; 3) прибутковий касовий ордер від 08.04.2020 року. 4) Копія договору про надання правової допомоги, яким підтверджується погодження адвоката з клієнтом гонорарних відносин.

Суд вважає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом позов задоволено частково, однак при цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а надані послуги зводились виключно до підготовки позовної заяви та оформлення додатків до неї у вигляді копій документів, представництва в суді в трьох судових засіданнях, написанні відзиву на відзив, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн, а також підлягають стягнення витрати по сплаті судового збору з відповідача на користь позивача в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 241, 243-246, 250, 257, 251, 286 КАС України, суд, В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.03.2020 року №131-ДК/0070По/08/01/-20, складену заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Кривошеєнко Володимиром Євгеновичем, відповідно до якої ОСОБА_1 (РНОКПГІ - НОМЕР_1 ) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн та провадження по справі закрити.

В позові до заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Кривошеєнка Володимира Євгеновича, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 27.11.2001 року), судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 27.11.2001 року) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя Ж. В. Теренчук