Постанова № 91767084, 11.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4642/20 2-а/335/184/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом адвоката Кузнецової Анни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Худолія Миколи Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кузнецова А.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Худолія М.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.05.2020 року щодо позивача інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Худолієм М.В. винесена постанова ДПО18 № 987036 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 1.5. та 32.1 ПДР України, ДСТУ 4100:14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 140 КпАП України відносно позивача є незаконною, оскільки висновок відповідача, що позивач порушив вимоги ПДР України, ДСТУ 4100:14, не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у даному правопорушенні, позивач такого адміністративного правопорушення не вчиняв.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не сповістив.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.05.2020 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Худолієм М.В. відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення ДПО18 № 987036, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КпАП України та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 510 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 20.05.2020 року о 12:30 год. в м. Запоріжжя по вул.. Чарівна біля будинку 127 проводив ремонтні роботи, розкриття підключення до водопроводу, ближче 10 метрів до проїзної частини та не мав схеми ОДР, погоджену з органами поліції.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ч. 3 ст. 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

В оскаржуваній постанові інспектор зазначив, що позивач порушив пункт 1.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Однак в постанові не зазначено, в чому проявилася небезпека чи перешкода для руху, загроза чи матеріальні збитки.

Крім того пунктом 32.1 Правил дорожнього руху визначено, що з органами Національної поліції узгоджуються: а), розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах — адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій) умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

З матеріалів позову випливає, що позивач проводив роботи з монтажу водопроводу та каналізації за адресою вулиця Чарівна, буд. 127/129, будучи найманим працівником ТОВ «Вектор Сервіс СК», згідно договору підряду № 3/05/2020 від 03.05.2020 року. Замовником - ФОП ОСОБА_2 було погоджено проведення робіт за вказаною адресою з органами місцевого самоврядування, згідно дозволу № 543 від 03.09.2019 року.

Погодження таких робіт з органами патрульної поліції не потребувалось, оскільки роботи проводилися у внутрішньодворовій житловій зоні, яка визначена Правилами дорожнього руху, як дворова територія (п. 1.10).

Частиною 3 ст. 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, однак не передбачена відповідальність за проведення робіт у межах житлової зони.

Законом України „Про автомобільні дороги” надано визначення таких понять, як автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів та вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

Стаття 18 вказаного закону встановлено, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Межі вулиці за її шириною визначаються „червоними лініями”. Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах „червоних ліній” вулиці не допускається (ч. 2 ст. 18 закону).

Зі схеми розміщення тимчасової споруди вбачається, що тимчасова споруда розміщується поза червоними лініями вулиці, роботи проводилися безпосередньо біля тимчасової споруди, що видно з фото доданого позивачем до позову - не на автомобільній дорозі, вулиці, не в межах червоних ліній. Чим регулюються проведення і огородження робіт, які проводяться ближче 10 метрів до проїзної частини, в постанові не наведено.

Отже, відповідачем не наведено та не надано доказів, того що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 140 КУпАП, оскільки з фото, що додається до позовної заяви вбачається, що місце проведення земляних робіт було огороджено захисними червоними стрічками по всьому радіусу розриття, не надано доказів того, що роботи проводилися на дорозі чи вулиці, та було створено перешкоди для руху автомобільного транспорту.

Інспектор ВБДР УПП в Запорізькій області в постанові вказує, що позивачем порушенні нормативи обладнання проведення робіт, в той же час не зазначаючи, які саме нормативи, не зазначаючи конкретні пункти нормативних актів, посилаючись при цьому на ДСТУ 4100:14 „Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування”, який поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на автомобільних дорогах і вулицях згідно з Правилами дорожнього руху, а також правила їх застосування на всіх дорогах, що експлуатують та будують.

Такий підхід порушує принцип правової визначеності, коли особа, яка притягається до відповідальності має знати, які саме нормативні положення порушені внаслідок її дій або бездіяльності.

За наведених вище обставин, суд констатує, що на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_1 відповідачем не надано та не зібрано належних та допустимих доказів, для доведення його виниу порушенні Правил дорожнього руху, норм ДСТУ 4100:14 та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду належних і допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_1 та правомірності винесення поліцейським спірної постанови і під час судового розгляду вказаної справи.

Суд зазначає, сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Постанова містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Інші належні докази на підтвердження наведених в постанові про адміністративне правопорушення обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на відповідача покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

Належні та допустимі докази на підтвердження наявності встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України, не подані.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп., за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ДПО18 № 987036 від 20.05.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 140 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Суддя Ю.В.Геєць