Ухвала суду № 91738584, 23.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/3382/20 2/335/2455/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення не виплаченого страхового відшкодування, збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 53863,42 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження в цивільній справі суддею встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Посилаючись в назві позову на захист прав споживачів, позивачем, із зазначенням в самому позові підстави звільнення від сплати судового збору ст.22 Закону України "Про захист прав споживача" не оплачений судовий збір за вищевказаним позовом.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Перевіряючи твердження позивача про звільнення його від сплати в порядку захисту прав споживачів, суддя виходить з такого.

Згідно з преамбулоюЗакону України "Про захист прав споживачів"цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Крім того, згідно ізст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

На підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-126цс14 сформулював правову позицію, згідно з якою роз`яснив, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Прозахист правспоживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України«Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів»загальними.

Виходячи з мотивів позову, позивач стверджує, що відповідач всупереч вимогам закону та умовам договору страхування не виплатив страхового відшкодування в повному розмірі. Тобто, законність дій відповідача підлягає перевірці саме на відповідність цих дій вимогам Закону України«Про страхування» та положеннямглави 67 ЦК України, а предметом судового захисту є права позивача не як споживача і тому, спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України«Про страхування» та положення глави 67 ЦК України, внаслідок чого вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», який є загальним, на дані правовідносини не поширюються.

Із пункту 6Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позову не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача»(позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є стягнення суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку, тобто саме виконання зобов`язань за договором страхування. А відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача.

Оскільки дія даного закону не регулює відносин сторін у цій справі, відповідач не є надавачем споживчих послуг позивачеві, про що також зазначив і Запорізький апеляційний суду в постанові від 10.09.2020 року, якою залишено без змін ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя у цій справі про направлення справи за підсудністю, у зв`язку з чим вищевказаний позов підлягає оплаті судовим збором.

Згідно пп.1 п. 1, ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майновогохарактеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510 грн.).

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення, в тому числі шляхом доплати судового збору у розмірі 1681,60 грн., за реквізитами: отримувач: УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 38025409, номер рахунку (IBAN): UA238999980313141206000008007, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) та надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення не виплаченого страхового відшкодування, збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у зазначений вище строк заява буде вважатися неподаною та повернута, що не позбавляє права повторного звернення до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Апаллонова