Ухвала суду № 91760466, 24.09.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №643/12018/19

Провадження по справі №2/635/385/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Березовської І.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання Калягіна М.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду заяву представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінрайт», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко І.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінрайт», третя особа ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності, яким просить визнати незаконними дії державного реєстратора – приватного нотаріуса Харченко І.А., скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Харченко І.А. щодо проведення 19 квітня 2019 року державної реєстрації права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , запис за індексним номером 46634529, зобов`язати державного реєстратора – приватного нотаріуса Харченко І.А. внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

24 вересня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом арешту, заборони відчуження нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що 18 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено договір споживчого кредиту. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вище зазначеним кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та нею був укладений договір іпотеки від 18 серпня 2008 року, предметом іпотеки стала належна їй на праві власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому право вимоги за вище зазначеним кредитним договором перейшло до АТ «Дельта-Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 25 травня 2012 року. 07 лютого 2019 року ПАТ «Дельта-Банк» відступив право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт». 19 квітня 2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт». 24 вересня 2019 року право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 , а 24 жовтня 2019 року - за ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що аналізуючи послідовність та взаємозв`язок дій учасників справи, пов`язаних зі спірною квартирою, слід дійти висновку, що ТОВ «ФК Фінрайт» намагається уникнути матеріальної відповідальності за незаконну перереєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач вважає, що на даний час існує реальна загроза того, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 буде неможливо відновити право власності останньої на спірну квартиру у зв`язку із можливою новою перереєстрацією права власності на квартиру за іншою особою або у зв`язку із фізичним обмеженням доступу до спірної квартири теперішнім власником або у зв`язку із тривалими судовими процесами в разі пред`явлення позовних вимог третіх осіб до ТОВ «ФК Фінрайт», в яких також прогнозоване накладення арешту на спірну квартиру, що в свою чергу в подальшому істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду по даній справі.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Задорожна В.В. та третя особа ОСОБА_2 підтримали заяву про забезпечення позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову,зокрема такі як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Отже, враховуючи вище наведене, виходячи із аналізу норм ЦПК України, слід дійти висновку, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно або заборона вчиняти певні дії щодо майна можуть бути застосовані лише щодо майна відповідача.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 202923517, власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 04 березня 2020 року є ОСОБА_4 , яка у даній справі є третьою особою. Даних щодо власника спірної квартири на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не надано.

Враховуючи, що позивач просить застосувати заходи забезпечення позову щодо майна третьої особи, з огляду на вимоги розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, щодо спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінрайт», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя І.В. Березовська