Ухвала суду № 91759476, 05.08.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4657/20

Провадження № 2-с/638/204/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шестак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 по справі за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

встановив:

31.07.2020 до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 по справі №638/4657/20 за заявою КП «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Також заявник просить стягнути з КП «Жилкомсервіс» сплачений судовий збір в розмірі 105,10 грн.; притягнути до відповідальності представника КП «Жилкомсервіс» за подання заяви 27.03.2020, під час карантину, встановленого для запобігання поширенню коронавірусної хвороби, що примусило ОСОБА_1 відвідувати пошту, суд, використовувати громадський транспорт.

В обґрунтування зазначених вимоги заявник вказує, що 15.07.2020 вона отримала копію указаного судового наказу 16.07.2020 додатки до неї. Вимоги стягувача вважає повністю необгрунтованими. Так, всупереч вимогам ст. 163 ЦПК України, в заяві про видачу судового наказу не наведені докази надання ОСОБА_1 будь-яких послуг. Актів виконаних робіт, підписаних заявником, не існує. КП «Жилкомсервіс» не є виконавцем послуг, оскільки згідно рішення Харківського міськвиконкому №1186 від 20.12.2006 надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій покладено на КП «Харківблагоустрій», тому зауважень на якість послуг до стягувача не надходило. Також заявник вказує, що стягувачем не надана копія договору, укладеного з нею в письмовій формі, за яким пред`явлені вимоги про стягнення заборгованості. Такого договору не існує.

ОСОБА_1 вказує, що КП «Жилкомсервіс» не надав доказів, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, хоча розрахунок суми заборгованості зроблений ним на підставі рішень виконкому Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» від 20.12.2011 №893, від 10.05.2017 №283 (зі змінами), від 11.05.2018 №318.

Також заявник вказує, що видана представнику КП «Жилкомсервіс» довіреність дає їй право подання та підпису заяв про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд з фізичних осіб – власників/наймачів житлових приміщень в житлових будинках комунальної власності. Тому, вважає заявник, представник стягувача не має права подавати і підписувати заяву про видачу судового наказу до ОСОБА_1 , оскільки її квартира не знаходиться в будинку, що належить територіальній громаді м. Харкова на правах комунальної власності.

ОСОБА_1 вважає, що згідно ст. 633 ЦК України, оскільки КП «Жилкомсервіс» не є підприємцем, тому і не мав права укладати з нею публічний договір.

Заявник вказує, що 21.09.2018 КП «Жилкомсервіс» звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї суми за той самий період: 2017-2018 рр.; йому було роз`яснено, що він не має права вимагати з ОСОБА_1 будь-які гроші.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено матеріалами справи, КП «Жилкомсервіс» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

15.04.2020 суддею Дзержинського районного суду м. Харкова за заявою КП «Жилкомсервіс» був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 в сумі 2948,86 грн., а також судового збору в розмірі по 210,20 грн.

Згідно ч. 3 ст. 171 ЦПК України в разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

На підставі викладеного, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині скасування судового наказу, оскільки спірний наказ виданий без урахування всіх обставин, що мають значення, та між сторонами існує спір про право.

Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.

Щодо вимоги заявника про відшкодування за рахунок стягувача сплаченої суми судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами при розгляді справ позовного провадження. Натомість, положення розділу ІІ ЦПК України, який регулює розгляд справ в порядку наказного провадження, не містять норми щодо розподілу витрат за подання заяви про скасування судового наказу. Крім того, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено повернення судового збору у випадку скасування судового наказу. За вказаних обставин, враховуючи, що подання заяви про скасування судового наказу є правом заявника в разі його не згоди з судовим наказом, суддя приходить до висновку, що судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу залишаються за ОСОБА_1 . Відтак в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Вимога заявника про притягнення представника КП «Жилкомсервіс» до відповідальності за звернення до суду з заявою про видачу судового наказу під час дії карантину задоволенню також не підлягає, оскільки відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлені Кабінетом міністрів України карантинні заходи жодним чином не обмежували здійснення особами зазначених прав в установленому законом порядку. Тим паче, жодна відповідальність за реалізацію особою гарантованого конституцією і законами України права не передбачена.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 167 ЦПК України, розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Отже, заявник була позбавлена необхідності з`являтись до суду. Щодо необхідності подання заяви про скасування судового наказу, це, як вже було зазначено, є правом заявника, а отже в цій частині заява ОСОБА_1 задоволенню також не підлягає.

За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України в разі відмови в видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. В разі пред`явлення стягувачем позову до боржника в порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 164, 170, 171 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 по справі за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 по справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 в сумі 2948,86 грн., а також судового збору в розмірі по 210,20 грн.

В задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Жилкомсервіс», що його вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: