Рішення № 91759066, 21.09.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19260/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Гожа Г.В.

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

представника третьої особи Мазанович Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та збільшення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та збільшення аліментів.

В обґрунтування позову вказує, що з 22 січня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_3 , який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року було розірвано. Вказує, що від шлюбу мають доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що протягом періоду часу після розірвання шлюбу і по даний час відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Він не надає матеріальну допомогу на доньку. Всі витрати, пов`язані з її вихованням та фізично - соціальним розвитком, несе вона. Вказує, що вона фактично від народження доньки і по даний час у ОСОБА_3 так і не з`явилося почуття любові і турботи про свою доньку ОСОБА_1 . Відповідач свідомо не виконує батьківські обов`язки, а саме: не піклується про неї, не вітає доньку з днем народження, не купує одяг та інші речі необхідності, не водив і не забирав з дитячого садочка, а пізніше зі школи, не цікавиться її життям, здоров`ям, зростанням і розвитком. Не надає жодної допомоги у вихованні чи матеріальному утриманні дитини. Відповідач взагалі уникає спілкування з донькою. Дитина не знає батька, а батько не знає доньку. Зазначає, що вона не має можливості оздоровити дитину за кордоном, де умови відпочинку більш сприятливі, ніж в Україні, оскільки, відповідач відмовляється надавати письмовий дозвіл на тимчасовий виїзд дитини з території України. Так, в грудні 2018 року та в червні 2019 року погодився дозволити вивезти дитину на відпочинок в Словаччину, Польщу та Болгарію лише за умови сплати йому певної грошової суми, тобто застосувавши шантаж. Вона змушена була заплатити батькові гроші задля того, щоб його дитина оздоровилася. В даний час вона має можливість вивезти дитину на відпочинок до Єгипту на осінніх канікулах. Звернувшись до відповідача з даного приводу, отримала відмову без будь яких пояснень. З метою всебічного захисту прав та законних інтересів дитини, вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав. Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.06.2016 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 24 березня 2016 року і до повноліття дитини. Проте, починаючи з 24 березня 2016 року жодного разу відповідач аліменти не сплатив, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2019 № ВП 60052932/10. Вказує, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання доньки значно зросли. Донька росте, розвивається, весь час потребує значних матеріальних витрат, як на одяг, харчування, оздоровлення, так і щоденних витрат на її розвиток та додаткові заняття, тому потребує все більшої фінансової підтримки. Вважає, що аліменти з батька у розмірі 2000 гривень відповідатиме розумності і справедливості та буде співмірним потребам дитини та можливостям батька на даний час. У зв`язку з цим просить суд збільшити розмір аліментів.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просила суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений. Направлені рекомендовані повідомлення повертались до суду без вручення.

Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що підтримує поданий письмовий висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 22 січня 2010 року сторони перебувала у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року шлюб розірвано.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим 06.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Згідно з висновком виконавчого комітету Рівненської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, №08-80 від 17.01.2020 року виконком Рівненської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об"єднаних Націй 20.11.1959 р., як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об"єднаних Націй від 21.12.1995 р., батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Зазначені гарантії кореспондуються із ст. 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов"язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони повинні піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов"язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз"яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов"язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об"єктивного з"ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов"язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов"язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов"язками.

Як передбачено статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

З наведеного слідує, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав її батьків, першочерговими є інтереси дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини, оскільки він не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров"ям, життям та потребами, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Згідно ст.166 СК України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов"язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про питання аліментів на дитину.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.06.2016 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 24 березня 2016 року і до повноліття дитини.

Починаючи з 24 березня 2016 року жодного разу відповідач аліменти не сплатив, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2019 № ВП 60052932/10.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Згідно частини першої ст. 192 СК України, пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, зміна сімейного стану, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Законом України «Про Державнийбюджет Українина 2020рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років:з 1січня 2020року -1779гривень,з 1липня -1859гривень,з 1грудня -1921гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Враховуючи вищезазначену норму СК України, суд вважає, що в позивача є всі підстави для зміни розміру аліментів шляхом їх збільшення, з урахуванням інфляції та зміни рівня життя, суд вважає, що у позивача є право на збільшення розміру аліментів та їх стягнення у розмірі 1159 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та збільшення аліментів - задовільнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03.06.2016 року та стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 в розмірі 1159 грн. 00 коп.( одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 768.40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа - Орган опіки та піклування, місце знаходження: 33000, м.Рівне. вул.. Соборна, буд.12А, код ЄДРПОУ 04057758.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2020 року.

Суддя: С.П. Харечко