Вирок № 91757416, 24.09.2020, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.09.2020

єдиний унікальний номер 389/698/18

провадження №1-кп/389/69/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ябчик Н.М.,

за участю: секретаря судового засідання Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Тарасенко Ю.О., прокурора Нельги М.О., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Чорногора Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120160001732 від 30 серпня 2017 року, №12018120160000347 від 15 лютого 2018 року, щодо

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Диківка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, утриманці відсутні, місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого:

31 січня 2012 року Знам`янським міськрайонний судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

10 березня 2016 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 скоїв: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за наступних обставин.

Так, 30 серпня 2017 року приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_2 перебуваючи поряд із приміщенням гаражу НОМЕР_3 , який розташований поряд з АДРЕСА_2 , через щілину у вхідних дверях, побачив в середині вказаного гаражу, належний ОСОБА_1 , автомобіль ЗАЗ TF 699P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В цей час у ОСОБА_2 раптово виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, а саме на заволодіння вищевказаним автомобілем.

Реалізуючи вказаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_2 , шляхом пошкодження металевого листа на вхідних дверях, проник всередину приміщення гаражу НОМЕР_3 , розташованого поряд із АДРЕСА_2 . Перебуваючи в середині приміщення вказаного гаражу, ОСОБА_2 , за допомогою викрутки, здійснив запуск двигуна автомобіля ЗАЗ TF 699P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 80900,00 грн., після чого, відчинивши ворота гаражу, виїхав на ньому із приміщення гаражу.

В подальшому, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, транспортним засобом, яким незаконно заволодів, розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 80900,00 грн.

В цей же день, 30 серпня 2017 року, приблизно о 01.00 годині, коли ОСОБА_2 знаходився у приміщенні гаражу НОМЕР_3 , розташованого поряд із АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , у нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а саме на крадіжку, належного ОСОБА_1 , майна із приміщення гаражу, розташованого вищевказаною адресою.

Реалізуючи вказаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_2 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав, належний ОСОБА_1 , металобрухт міді, вагою 10 кг, вартістю 130,00 грн. за 1 кг, загальною вартістю 1300,00 грн. та металобрухт алюмінію, вагою 1 кг, вартістю 34 ,00 грн., що знаходився в приміщенні гаражу НОМЕР_3 , розташованого поряд із АДРЕСА_2 .

Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1334,00 грн.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України визнав повністю і надав суду показання, відповідно до яких в серпні 2017 року приблизно о 01.00 годині, перебуваючи поряд із приміщенням гаражу АДРЕСА_3 , через щілину у вхідних дверях, побачив в середині вказаного гаражу автомобіль, вирішив його викрасти. Пошкодив металевий лист на вхідних дверях, проник всередину приміщення гаражу, відкрив ворота, та, за допомогою викрутки, здійснив запуск двигуна автомобіля і поїхав на ньому. Також викрав з гаража металобрухт міді і алюмінію. Металобрухт здав на пункту прийому металобрухту.

В скоєному щиро кається.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_1 , надав суду показання, відповідно до яких в серпні 2017 року, в приміщенні його гаражу НОМЕР_3 , розташованого поряд із вул.Скирди у м.Знам`янка, було пошкоджено ворота та викрадено автомобіль ЗАЗ TF 699P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та металобрухт міді вагою 10 кг і металобрухт алюмінію вагою 1 кг. Внаслідок викрадення автомобіля йому заподіяно матеріальну шкоду, зокрема вартість відновлюваного ремонту автомобіля склала, відповідно до акту виконаних робіт, 83600, 00 грн. Крім того, викраденням автомобіля йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він переживав, нервував, не знав що робити, порушено його життєвий ритм та плани. Автомобіль використовувався ним та його родиною, як засіб пересування, а його викрадення призвело до того, що він не зміг, за віком та станом здоров`я, вільно пересуватися в ті місця, кули було необхідно, оцінює заподіяну моральну шкоду у 8000,00 грн. Цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної викраденням металобрухту, не бажає подавати. На даний час йому частково відшкодовано заподіяну шкоду на загальну суму 29000,00 грн.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, потерпілий, обвинувачений та його захисник, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України за ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, які закон класифікує як тяжкий та невеликої тяжкості злочини, особу ОСОБА_2 , що він раніше судимий, офіційно суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується позитивно, досудову доповідь, відповідно до якої застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи, з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, визнання своєї вини, щире каяття в скоєному, часткове відшкодування, завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд, інкриміновані досудовим слідством ОСОБА_2 , як обтяжуючі обставини повторність та рецидив злочинів, не приймає до уваги, виходячи з того, що, відповідно до ст.35, ч.4 ст.67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів і їх правові наслідки», законодавець визначив, що в разі, коли будь-яка обставина, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Враховуючи тяжкість скоєних ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, що дані кримінальні правопорушення обвинувачений вчинив будучи засудженим, вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року, за ч.3 ст.185 КК України, до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки, тобто в період іспитового строку, суд вважає, що, за спрямованістю поведінки, виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, з призначенням покарання за сукупністю вироків, і можливості застосування до обвинуваченого положення ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає, що на думку суду, з урахуванням наведених обставини справи та особи обвинуваченого, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень з його сторони.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною другою ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В силу ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка його заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 в частині відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди в сумі 83600,00 грн., з урахуванням встановлення вини обвинуваченого та суми заподіяного матеріального збитку, зокрема доказів наданих на підтвердження виконаних робіт для відновлення пошкодженого майна (т.1 а.с.20-21), враховуючи докази, надані на підтвердження відшкодування обвинуваченим заподіяної матеріальної шкоди на загальну суму 29000,00 грн. (т.1 а.с.208), вбачається необхідним задовольнити частково на суму 54600,00 грн. (83600,00-29000,00).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 , в частині відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, моральної шкоди в сумі 8000,00 грн., з урахуванням встановлення вини обвинуваченого, обґрунтування заподіяних моральних збитків, характеру вчинених злочинів, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, вимоги розумності, справедливості та співмірності, вбачається необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, за проведення судових трасологічної та автотоварознавчої експертиз в загальній сумі 2683,48 грн. (395,48+1144,00 +1144,00) необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави. Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України, і призначити покарання за: ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

У відповідності з ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 10 березня 2016 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 ( п`яти) років 6 ( шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили,

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 24 вересня 2020 року, зарахувавши, на підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення - один день позбавлення волі, за період з 14 серпня 2019 року по день набрання законної сили даним вироком суду включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди - 54600 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, моральної шкоди - 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 48 коп..

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: транспортний засіб ЗАЗ TF 699P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобільний номерний знак НОМЕР_2 , передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 , залишити останньому; три сліди пальців рук, вилучені 09 вересня 2017 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням ч.3 ст.349 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.М. Ябчик