Ухвала суду № 91751880, 23.09.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2366/20

4-с/154/5/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого-судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря Кравчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Державної виконавчої служби щодо законності накладення арешту на банківський рахунок,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою, просила скасувати постанову державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 62306730 про арешт коштів боржника, як незаконну.

Скаргу мотивувала тим, що в порядку примусового виконання судового рішення у цивільній справі № 154/917/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у Володимир-Волинському міськрайонного відділі Державної виконавчої службиперебуває виконавче провадження № 62306730 від 10 червня 2020 року за виконавчим листом Володимир-Волинського міського суду № 154/917/15-ц від 18 грудня 2018 року. Стягувачем у ньому є ПАТ «УкрСиббанк», а солідарними боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . В порядку виконання вказаного судового рішення вона систематично сплачує заборгованість.

Проте, державним виконавцем 11 червня 2020 року винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, на підставі якої було заблоковано її банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , на який нараховується виключно її заробітна плата.

На думку скаржника, оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню, оскільки накладення арешту на вищевказаний картковий рахунок позбавляє її засобів для існування.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 серпня 2020 року відкрито провадження за скаргою про що повідомлено боржника, стягувача та державного виконавця.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник стягувача в судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не скерував.

Державний виконавець Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Авраменко Н.В. в судовому засіданні скаргу заперечила. Вказала, що ОСОБА_1 пропустила строки оскарження, а в той же час її банківський рахунок не має спеціального режиму використання, на який заборонено законом накладати арешт у виконавчому провадженні, а тому усі дії державного виконавця вважає законними.

В останні призначені судові засідання сторони не з`явились. У відповідності до ч.2 ст.450 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши додані до скарги матеріали та матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до положень п.3 Прикінцевих положень ЦПК України (в його редакції, що діяла на період та після винесення оскаржуваної постанови) строки звернення до суду на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжувались на період дії карантину. У зв`язку з цим суд не погоджується з доводами державного виконавця щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, а тому протокольно в судовому засіданні відмовив в задоволенні клопотання про залишення скарги без розгляду з цих підстав та провів її розгляд по суті.

Судом встановлені фактичні обставини справи. Так, на підставі постанови Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року було змінено рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року в цивільній справі № 154/917/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За результатом розгляду даної справи ухвалено:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11192648000 від 02.08.2007 року у розмірі 2166 доларів США 05 центів, а також 1919 гривень 90 коп. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11192648000 від 02.08.2007 року у розмірі 2166 доларів США 05 центів, а також 1919 гривень 90 коп. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11192648000 від 02.08.2007 року у розмірі 2166 доларів США 05 центів, а також 1919 гривень 90 коп., заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11383381000 від 14.08.2008 року 1760 доларів США 66 центів, а також 1731гривню 30 коп. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11383381000 від 14.08.2008 року 1760 доларів США 66 центів, а також 1731гривню 30 коп. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11383381000 від 14.08.2008 року 1760 доларів США 66 центів, а також 1731 гривню 30 коп. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист суду № 154/917/15-ц від 18 грудня 2018 року.

Постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 62306730 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Під час вчинення виконавчих дій постановою державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Непомнящих О.В. від 11 червня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» № 63K5CQ6JLK2LT8IH від 15 липня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 має картковий рахунок IBAN: № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк».

На підставі вищевказаної постанови державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в АТ КБ «Приватбанк», у тому числі й рахунку IBAN: № НОМЕР_2 .

У відповідності до довідки АТ КБ «Приватбанк» № 9BGQGSMSTPQP92LR від 21 вересня 2020 року на рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» проводились надходження коштів в період з 13 березня по 14 вересня 2020 року із призначенням платежу «Заробітна плата, ЗДО №8 Вишиванка». Інших надходжень на вказаний рахунок не проводилось.

За зверненням ОСОБА_1 до державного виконавця від 19 червня 2020 року, їй листом № б/н від 18 серпня 2020 року було відмовлено у скасуванні арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника з підстав відсутності документів, які підтверджують, що цей рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із ч.3 ст.52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Рахунок, на який за оскаржуваною постановою державного виконавця накладено арешт, використовується скаржником та його працедавцем для виплати першому заробітної плати, проте за своїм призначенням формально є поточним, не має цільового призначення та спеціального режиму використання, оскільки на нього також можуть зараховуватись кошти за іншим призначенням платежу.

У зв`язку з цим державним виконавцем у виконавчому провадженні № 62306730 не отримувалось від банку відповідної інформації про зарахування на даний рахунок скаржника заробітної плати.

Приписами ст.56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно із п.1 ч.4 ст.59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до ст.68 Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно із ч.1 ст.69 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до положень ч.1 ст.70 Закону, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч.2 ст.70 Закону, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Із матеріалів справи слідує, що незгода скаржника з діями державного виконавця ґрунтується на тому, що на її картковий рахунок № IBAN: № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», на який здійснюється нарахування заробітної плати, накладено арешт у виконавчому провадженні № 62306730, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості задовольняти свої потреби для існування за мінімальними стандартами.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 4 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці».

У відповідності до положень ч.ч.1 та 2 ст 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав особи.

На переконання суду формальний підхід державного виконавця, який є посадовою особою органу державної влади, не повинен переважати над порушенням основних прав і свобод людини, захист яких визначений та гарантується нормами міжнародного права та Конституцією України.

Встановлені законодавством обмеження щодо розміру відрахувань у виконавчому провадженні із заробітної плати є гарантіями закріплених Розділом ІІ Конституції України прав і свобод людини, які мають пріоритет над будь-якими іншими нормами права.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що законодавством (ч.2 ст.48, ч.3 ст.52 Закону) чітко визначені заборони у виконавчому провадженні, що стосуються:

1.накладення арешту на рахунок боржника, який має спеціальний режим використання;

2.накладення арешту на кошти, що знаходяться на інших рахунках боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.

Поняття «рахунків із спеціальним режимом використання» та «коштів, на які законом заборонено звернення стягнення» не є тотожні. В той же час банківські рахунки підприємств, установ, організацій, які призначені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом використання, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Правова позиція з даного приводу неодноразово викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.

Щодо другого випадку слід підкреслити, що заборона накладення арешту стосується не рахунку боржника, а коштів, що знаходяться на ньому.

Оскільки законодавством визначені ряд заборон щодо звернення стягнення на кошти боржника із певним правовим статусом, їх виокремлення також відноситься до повноважень виконавця.

Частиною 2 ст. 70 Закону, чітко передбачено заборону звернення стягнення у виконавчому провадженні із заробітної плати боржника за кредитними зобов`язаннями у розмірі більшому, ніж 20 відсотків.

Отже, накладення арешту на кошти, які є заробітною платою, у розмірі понад 20 відсотків заборонено законом.

Відтак, системний аналіз положень ч.2 ст.48, ч.3 ст.52 та ч.2 ст.70 Закону свідчить про те, що законом заборонено здійснювати стягнення із заробітної плати, в тому числі і тої, що зараховується на банківський рахунок, у розмірі понад 20 відсотків заробітної плати, а отримання виконавцем документального підтвердження факту нарахування на такий банківський рахунок заробітної плати боржника є підставою:

1.для встановлення виконавцем виду, обсягу і строків обмеження права боржника у користуванні заробленими коштами згідно приписів абз.4 ч.2 ст.56 Закону;

2.для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини у відповідності до п.1 ч.4 ст.59 Закону.

За таких обставин, державний виконавець при отриманні інформації (документального підтвердження) про зарахування на арештований банківський рахунок боржника ОСОБА_1 її заробітної плати, повинен вчинити одну із двох вищевказаних дій., при цьому відмова у вчиненні таких дій є незаконною.

Скаржником до суду не подано жодного доказу подання державному виконавцю документального підтвердження зарахування на арештований рахунок заробітної плати, а тому суд не вважає обгрунтованими доводи ОСОБА_1 та її представника про вчинення державним виконавцем будь-яких незаконних дій (бездіяльності) у виконавчому провадженні № 62306730 із вказаних підстав.

Крім того, суд також вважає, що оскаржувана постанова від 11 червня 2020 року у цьому ж виконавчому провадженні про арешт коштів боржника ОСОБА_1 не стосується її заробітної плати, а тому є законною, оскільки винесена державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Непомнящих О.В. у відповідності до вимог Закону та в порядку, що визначений ним.

Проте, виключно з підстав заперечення підрозділом ДВС мотивів скарги, а також з метою захисту порушеного права скаржника у відповідності до завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також основних засад цивільного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 ЦПК України, суд вважає доцільним скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково шляхом зобов`язання державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), який здійснює виконавче провадження № 62306730, скасувати арешт, накладений постановою від 11 червня 2020 року на грошові кошти ОСОБА_1 , що надходять у виді заробітної плати на її картковий рахунок № IBAN: № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк».

На підставі викладеного, керуючись положеннями ч.2 ст.48, ч.3 ст.52, абз.4 ч.2 ст.56, п.1 ч.4 ст.59та ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», статями 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),який здійснює виконавче провадження № 62306730, скасувати арешт, накладений постановою від 11 червня 2020 року на грошові кошти ОСОБА_1 , що надходять у виді заробітної плати на її картковий рахунок № IBAN: № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк».

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, шляхом подання апеляційної скарги до Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер