Ухвала суду № 91749159, 21.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1098/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

21 вересня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника позивача Гірник О.О.,

представника відповідача Рудого О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України код ЄДРПОУ 14323385, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні – невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (04.01.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 80468,72 грн.;

- стягнути з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04.01.2019 по день виплати компенсації.

Ухвалою від 10.02.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

13.07.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду. Таке клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду без поважних причин.

У додаткових поясненнях від 21.07.2020 представник позивача вказала, що з метою отримання грошової компенсації за неотримане речове майно позивач неодноразово звертався до відповідача, на що отримував відповідача листи про те, що такі кошти нараховані, про виплату буде повідомлено додатково. Вважає, що строк звернення до суду необхідно обраховувати з останнього листа відповідача щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти клопотання заперечила та просила суд відмовити у його задоволенні.

При вирішення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Як зазначено у статті 1 вказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статею 9 (у редакції до 1 січня 2007 року) та статею 91 (у редакції після 1 січня 2007 року) Закону України № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

За змістом частини першої статті 91 Закону України № 2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (чинне на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 1444), відповідно до пункту 2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Згідно з пунктом 27 Положення № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як передбачено приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Аналіз норм статті 91 Закону України № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пункту 27 Порядку № 1444, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

При цьому пунктом 27 Порядку № 1444 визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Суд зазначає, що приписами Порядку № 1444 не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Суд встановив, що позивачу при звільненні не виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату такої компенсації.

Відповідач листами від 06.02.2019, 26.04.2019, 27.06.2019, 03.12.2019 повідомляв про недостатність надходження коштів з бюджету.

26.12.2019 відповідач повідомив позивача про проведення нарахування за неотримане речове майно та вказав, що про виплату грошової компенсації буде повідомлено додатково.

Таким чином, суд вважає, що позивач добросовісно очікував на добровільну у позасудовому порядку виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Однак, тривала бездіяльність відповідача зумовила необхідність звернення позивача до суду за захистом свого права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

З огляду на вказане, суд вважає, що строк звернення до суду необхідно обраховувати з листа відповідача від 03.12.2019.

З позовом до суду позивач звернувся 05.02.2020, тобто в межах строку встановленого нормами статті 122 КАС України.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі № 240/11529/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 121, 123, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повна ухвала суду складена 24 вересня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик