Рішення № 91749158, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4148/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки до бюджету податковий борг у сумі 12437,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачка має податковий борг перед бюджетом, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земеленьої ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Оскільки заборгованість відповідачкою добровільно не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд перевірив вказані у позовній заяві відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та отримав від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області інформацію, що зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, запропоновано відповідачці у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.

Копія ухвали судді від 17.06.2020 надіслана на зареєстроване місце проживання відповідачки ( АДРЕСА_1 ) та на адресу відповідачки, вказану у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ).

Однак, конверти з судовою кореспонденцією повернуто на адресу з суду з відміткою відділення поштового зв`язку - "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ст. 263 КАС України справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Поряд з цим судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX.

Пунктом 9 цього Закону розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено п. 3 такого змісту:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк розгляду адміністративної справи, а також строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідачка відзиву на позовну заяву та заяви (клопотання) про продовження строку для подання відзиву на підставі положень Закону № 731-IX протягом вказаного 20-денного строку не подала.

Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які процесуальні перешкоди для ухвалення рішення у цій справі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 04.05.2020 № 18454/10/53.9-07 про суму податкового боргу платника податків ОСОБА_1 має заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 12437,06 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла на підставі:

- 2557,57 грн - податкове зобов`язання, нараховане згідно з податковим повідомленням - рішенням № 40386-13 від 30.05.2017;

- 2969,60 грн - податкове зобов`язання, нараховане згідно з податковим повідомленням - рішенням № 0719344-133-1309 від 08.05.2018 ;

- 6909,89 грн - податкове зобов`язання, нараховане згідно з податковим повідомленням-рішенням 0064551-5713-1309 від 15.04.2019;.

Як підтверджується матеріалами справи, згадані податкові повідомлення-рішення скеровані відповідачці на її податкову адресу, проте такі повернуто на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 57 ПК України визначено строки сплати податкового зобов`язання.

Так, п. 57.2 ст. 57 ПК України визначено, що у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в ст. 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з вимогами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 ПК України).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Судом встановлено, що податковим органом надіслано на адреси відповідачки податкове повідомлення-рішення № 40386-13 від 30.05.2017 на суму податкового зобов`язання 2557,57 грн; податкове повідомлення-рішення № 0719344-133-1309 від 08.05.2018 на суму податкового зобов`язання 2969,60 грн; податкове повідомлення-рішення № 0064551-5713-1309 від 15.04.2019 на суму податкового зобов`язання 6909,89 грн.

Однак поштові відправлення повернулись на адресу контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Отже, з огляду на вимоги п. 58.3 ст. 58 ПК України, вказані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачці.

Проте, під час розгляду справи суду не були надані належні та допустимі докази оскарження відповідачкою вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим визначена в них сума грошового зобов`язання є узгодженою.

Таким чином, заборгованість відповідачки зі сплати зазначеного грошового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 12437,06 грн відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Згідно з п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

На виконання ст. 59 ПК України Головним управлінням ДПС у Львівській області скеровану відповідачу податкову вимогу № 44568-17 від 06.12.2017.

Вказана вимога вручена відповідачці 19.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Після направлення такої відповідачці сума податкового боргу ОСОБА_1 збільшилася, але оскільки податковий борг не був погашений в повному обсязі, у силу п. 59.9 ст. 59 ПК України повторна податкова вимога позивачем не надсилалася.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачкою не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідачки наявний податковий борг у розмірі 12437,06 грн.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

На підставі викладеного, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення з відповідачки податкового боргу в розмірі 12437,06 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні штрафи застосовано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №К/9901/8600/18 №826/18379/14, висновок якої, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачкою суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 12437,06 грн. відповідачка у встановлені законодавством строки не сплатила; наявність у неї вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачкою зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 12437 (дванадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 06 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2020.

Суддя Сидор Н.Т.