Рішення № 91743073, 22.09.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3601/20

Провадження № 2-а/740/61/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.20

м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши 22 вересня 2020 року в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - виконком) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову адміністративної комісії при виконкомі від 14 серпня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн; провадження в зазначеній адміністративній справі закрити.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з оскаржуваною постановою позивачка 28 липня 2020 року близько 19-45 год., перебуваючи на робочому місці в магазині « Графський » на вул. Воздвиженській, 4/1 у м. Ніжині , здійснила продаж цигарок неповнолітній особі.

За твердженням позивачки, у протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ № 120264 від 28 липня 2020 року, складеному інспектором ЮП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області Помазан Ю. стосовно позивачки за ч. 2 ст. 156 КУпАП, не зазначено інформації про вилучення цигарок та про наявність фіскального чека на підтвердження продажу вказаного товару. Крім того, у протоколі не зазначено чи був проведений особистий огляд неповнолітнього та огляд речей (цигарок), що є обов`язковим в цьому випадку на підставі ст. 264 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Усупереч вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить конкретної кваліфікації її дій та посилання на нормативно-правовий акт, який регулює правила тютюновими виробами.

Крім цього, відповідач позбавив позивачку можливості бути присутньою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки не повідомив її належним чином про розгляд справи. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання без отримання не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим. У зв`язку з цим позивачка вважає, що вона була позбавлена можливості надати пояснення по суті справи.

Посилаючись на вказане, оскаржувана постанова, на думку позивачки, є незаконною, необґрунтованою, оскільки відповідач прийняв її за відсутності достатніх доказів її вини.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 14 вересня 2020 року, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для визнання недійсною та скасування постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, яка, на його думку, відповідає вимогам закону. Зауважив, що позивачка у позовній заяві не заперечила події і складу вчиненого нею адміністративного правопорушення, не спростувала факту продажу нею тютюнових виробів неповнолітній особі та не вказала будь-яких інших підстав закриття справи. Крім цього, про розгляд справи позивачка повідомлялася належним чином, однак у період з 06 серпня по 08 вересня 2020 року вона не отримала повістки про виклик, а тому 08 вересня 2020 року поштове відправлення повернулося на зворотну адресу відповідача без вручення адресату. Доводи позивачки про те, що вона не мала можливості надати пояснення по суті правопорушення, на думку відповідача, не відповідають дійсності, оскільки вона у присутності понятих відмовилася від надання пояснень, що підтверджується відповідним записом у протоколі та підписами понятих. Разом з цим неправдивими, на переконання відповідача, є доводи позивачки про притягнення її до відповідальності без вагомих доказів її вини, адже факт вчинення нею правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями неповнолітнього та копією його паспорта, поясненнями свідків. На засідання комісії ОСОБА_1 не прибула, доказів відсутності її вини у вчиненні адміністративного правопорушення не надала.

У відповіді на відзив від 21 вересня 2020 року позивачка зазначила, зокрема, про недоведеність відповідачем факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, з огляду на презумпцію невинуватості, оскільки всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Такою обставиною вважає, зокрема, неповідомлення її належним чином про розгляд адміністративної справи.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за привалами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи з повідомленням сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу в її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься у справі.

Учасники справи своїм правом на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив скористалися, а також скористалися правом на подачу доказів як на підтвердження, так і спростування обставин, на які посилалася кожна зі сторін.

У зв`язку з розглядом справи у спрощеному порядку та неявкою сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши докази у справі кожного окремо й у сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд робить такі висновки.

Згідно із ч. 2 ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар) - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Приписами статті 15-3 вищевказаного Закону встановлені обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, а саме: заборонено здійснювати продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що продавець при реалізації тютюнових виробів зобов`язаний вжити передбачені законодавством заходи, спрямовані на недопущення продажу таких видів тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти річного віку, а в разі вчинення таких дій несе адміністративну відповідальність, визначену законом.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ № 120264 від 28 липня 2020 року, складеним інспектором ЮП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області Помазан Ю. стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, 28 липня 2020 року близько 19-45 год., перебуваючи на робочому місці в магазині « Графський » на вул. Воздвиженській, 4/1 у м. Ніжині , ОСОБА_1 здійснила продаж цигарок неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП (а. с. 24).

До протоколу додані такі матеріали: копія паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 28); пояснення ОСОБА_2 (а. с. 29), пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а. с. 30 - 32).

Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2020 року адміністративна комісія при виконкомі, розглянувши матеріали адміністративної справи від 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , установила порушення нею ч. 2 ст. 156 КУпАП та притягнула її до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 1700,00 грн (а. с. 7).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015, за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Також у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 70, 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Позивачка стверджує, що при розгляді питання про накладення адміністративного стягнення вона присутня не була, не отримувала від відповідача виклику на розгляд справи стосовно неї, і це підтверджується матеріалами справи. Так, у справі відсутні докази належного повідомлення позивачки про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відсутні докази отримання ОСОБА_1 повістки про виклик на розгляд справи стосовно неї.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що у період з 06 серпня по 08 вересня 2020 року позивачка не отримала повістки про виклик, а тому 08 вересня 2020 року поштове відправлення повернулося на зворотну адресу відповідача без вручення позивачці, і цю обставину відповідач вважає належним повідомленням позивачки про розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно неї.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно позивачки відбувся 14 серпня 2020 року, і на той час у відповідача були відсутні відомості на підтвердження отримання чи неотримання позивачкою повістки про виклик.

Статтею 268 КУпАП встановлена обов`язковість розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення може відбуватися за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, які підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи або у випадку надходження від неї клопотання про відкладення розгляду.

Таким чином, відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення стосовно позивачки за відсутності відомостей на підтвердження належного повідомлення позивачки про розгляд справи.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див. наприклад, п. 72 рішення у справі «Кресс проти Франції» (Kress v. France), заява № 39594/98; п. 33 рішення від 28 серпня 1991 року у справі «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy); п. 28 рішення від 08 червня 2006 року у справі «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria). Цей принцип був неодноразово застосований Європейським судом з прав людини і в справах щодо України, наприклад, рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03).

Статтею 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, згідно з ч. 3 цієї статті з а наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивачки, гарантованих статтями 268 та 271 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови як такої, що прийнята без дотримання встановленої законом процедури, з направленням справи про адміністративне правопорушення стосовно позивачки на новий розгляд до компетентного органу.

Підстав для закриття провадження в адміністративній справі судом не вбачається, позов у цій частині передчасний, адже зазначені позивачкою мотиви для закриття провадження у справі можуть бути предметом перевірки під час нового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

При цьому слід зазначити, що у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain)).

За подання позову позивачка сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 25 серпня 2020 року № 45 (а. с. 1).

Відповідно до положень ст. 141, 143 КАС України в порядку розподілу судових витрат слід стягнути з відповідача на користь позивачки половину понесених нею судових витрат зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (840,80 грн : 2 (дві позовні вимоги, одну з яких задоволено) = 420,40 грн).

Керуючись ст. 5, 77, 244, 245, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Ніжинської міської ради від 14 серпня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (16600, м. Ніжин, площа І. Франка, 1; 04061783) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 23 вересня 2020 року.

Суддя І. М. Шевченко