Рішення № 91743070, 18.09.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3282/20

Провадження № 2/740/1135/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

18 вересня 2020 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участю секретаря Полторацької В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

09.07.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31.10.2007 у розмірі 16148,26 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 31.10.2007. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг», які згідно заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Банком на підстав Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12000.00 грн. Щодо становлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.3.2 та 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладені Договору дав свою згоду, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором, але в процесі користування кредитним рахунком не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням, внаслідок чого станом на 19.05.2020 виникла заборгованість на загальну суму 16148,26 грн. У зв`язку з цим, банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 16148,26 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 11104.88 (заборгованість за простроченим тілом кредиту) та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 5043,38 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про строк подання відзиву, заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що 31.10.2007 ОСОБА_1 підписав заяву позичальника.

В даній заяві зазначено, що Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 1776,59 грн на строк 10 місяців, а саме з 31.10.2007 по 31.08.2008 включно, з умовами сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 0.01% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.0 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 212,63 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту сплати відсотків винагороди комісії в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка») (СТАНДАРТ) строки. Даною заявою також було передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «5» по «10» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 177,76 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч.1 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копію заяви позичальника від 31.07.2020, підписану ОСОБА_1 згідно якої, була видана лише одна кредитна картка № НОМЕР_1 із наданням строкового кредиту у сумі 1776,59 грн на строк 10 місяців з 31.10.2007 по 31.08.2008 та Анкету позичальника, яка не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем будь-яких банківських послуг, крім особистих даних (анкетних даних відповідача, його соціального статусу, сімейного стану, розміру доходу, очікуваних надходжень, наявності нерухомості) та підпису відповідача.

Заява позичальника від 31.07.2020 містить посилання на Умови (із зазначенням відповідних пунктів), зокрема щодо сплати за користування Кредитом, порядок погашення заборгованості із встановленням суми щомісячного платежу, а також період його надання, умови порушення зобов`язань, що виражені у сплаті пені за кожен день прострочки, тощо.

В той же час, зазначені в заяві Умови банку, суду з підписом відповідача надані не були, тому встановити, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надав згоду на їх виконання не можливо.

Банком надано довідку про надання ОСОБА_1 наступних кредитних карток: № НОМЕР_1 дата відкриття 31.10.2007, термін дії до 05/09, № НОМЕР_2 , дата відкриття 27.07.2010, термін дії до 10/13, № НОМЕР_3 , дата відкриття 24.10.2013, термін дії до 10/17, №5168755418617987, дата відкриття 21.06.2018, термін дії до 09/21.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів, які свідчили про видачу зазначених карток саме на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.10.2007, а не за будь-яким іншим кредитним договором.Таким чином, довідка банку з інформацією щодо отриманих відповідачем кредитних карток, не може вважатись належним та достовірним доказом в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_1 ліміт за картковим рахунком № НОМЕР_1 , змінювався 23.11.2007, 24.11.2007, 22.02.2008, 11.08.2008, 06.11.2008, 25.03.2009, 27.09.2010, 08.11.2010, 25.01.2011, 26.07.2011, 25.02.2013, 05.03.2014, 07.06.2014, 29.05.2017, 30.08.2017, 24.11.2017, 06.06.2019.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що між позивачем та відповідачем існували будь-які домовленості з приводу зменшення або збільшення ліміту за вказаним картковим рахунком, адже згідно заяви б/н від 31.10.2007 ОСОБА_1 був наданий кредит, який є строковим із чітко встановленою сумою кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Заявляючи у відповідності до вимог ч. 3 ст.211 ЦПК України клопотання про розгляд справи за її відсутності, особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Крім того, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст.82 ЦПК України саме позивача.

За вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Виходячи із встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, оцінених в сукупності згідно із приписами процесуального закону, суд приходить до висновку, що позивачем належних та допустимих доказів, які підтверджують укладення відповідачем Договору надання банківських послуг, на підставі якого були відкриті карткові рахунки, встановлені ліміти, визначені умови кредитування та обслуговування карткового рахунку, не надано, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів, що вказані в розрахунку заборгованості, не є можливим.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ 01001, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча суддя Т.О. Гагаріна