Рішення № 91738255, 31.08.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 31.08.2020

Справа № 334/239/18

Провадження № 2/334/273/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, про визнання права на приватизацію частини квартири, зобов`язання оформити право власності,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказали, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2014 у справі №334/1192/14ц позивачка ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 були позбавлені батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 19.06.2014 №408р позивачку ОСОБА_1 призначено опікуном неповнолітньої ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 у справі №22-ц/778/3407/16 встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 виділено в користування кімнату площею 11,1 кв.м., ОСОБА_3 - кімнату площею 18,00 кв.м., ОСОБА_2 - кімнату площею 17,8 кв.м. У загальному користуванні залишені інші нежитлові приміщення - коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора.

Зазначена квартира перебуває у господарському віданні та оперативному управлінні районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.

Позивачі вказують, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 у справі №22-ц/778/3407/16 визначені частки у квартирі, а тому вона може бути приватизована як сумісна часткова власність.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 06.07.2017 №464р та від 31.07.2017 №511р ОСОБА_1 , як опікуну неповнолітньої ОСОБА_2 , дозволено підписати та одержати документи про приватизацію 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 згоди на спільну приватизацію квартири не надає, у зв`язку з чим районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району листом від 06.07.2017 №Д-0791 відмовила неповнолітній ОСОБА_2 у оформленні права власності на її частку у вищезазначеній квартирі.

З наведених підстав позивачі звернулись до суду в порядку п.11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з позовом, у якому просять: визнати за ОСОБА_2 права на приватизацію 1/3 частини спірної квартири з приміщеннями загального користування; визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію 1/3 частини спірної квартири з приміщеннями загального користування; зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району оформити позивачу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину спірної квартири на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району оформити позивачу ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спірної квартири.

Представником відповідача районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району подано відзив, у задоволенні позову просять відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що не зважаючи на те, що судовим рішенням встановлено порядок користування квартирою, спірна квартира не є комунальною, договір найму укладений з однією особою на всю квартиру, що перешкоджає органу приватизації оформити приватизацію частини квартири. Письмова згода наймача квартири ОСОБА_4 відсутня, жодна особа не може бути примушена реалізувати своє право на приватизацію, а тому відмова органу приватизації є правомірною.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав.

В судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав. В подальшому в судове засідання не з`явилися, звернулись із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку. Відзив на позовну заяву не надав.

Представник відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району в судових засіданнях проти позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з`явився, звернувся із заявами про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2014 у справі №334/1192/14ц ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 були позбавлені батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 19.06.2014 №408р встановлено опіку на малолітньою ОСОБА_2 , призначено опікуном ОСОБА_1 МКП «Основаніє» закріплено за дитиною право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 .

У січні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , МПП «Основаніє», про усунення перешкод у користуванні квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , про вселення, визначення порядку користування квартирою, зобов`язання укласти окремі договори найму житлового приміщення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016 позов було задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 було змінено рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016, позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , МКП «Основаніє» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням, зобов`язання укласти окремі договори найму житлового приміщення - задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділено у користування ОСОБА_4 кімнату площею 11,1 кв.м., ОСОБА_3 - кімнату площею 18,00 кв.м., ОСОБА_2 - кімнату площею 17,8 кв.м. У загальному користуванні залишені коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині зобов`язання укласти окремі договори найму житлового приміщення - відмовлено з тих підстав, що виділення у користування житлових приміщень та залишення у спільному користуванні нежитлових приміщень в спірній квартирі по суті є зміною договору найму, тому позовні вимоги про укладення окремих договорів найму є зайвими. При цьому, у справі відсутні докази про те, що після визначення порядку користування житловим приміщенням між сторонами існує спір стосовно укладення договору найму, тому позовні вимоги про укладення окремих договорів найму є передчасними.

Решту рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016 залишено без змін.

У 2017 році ОСОБА_1 звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району з приводу приватизації кімнати у спірній квартирі, яка судовим рішенням була виділена їй у користування.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 06.07.2017 №464р ОСОБА_1 , як опікуну неповнолітньої ОСОБА_2 , дозволено підписати та одержати документи про приватизацію кімнати №1 площею 17,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1 на ім`я малолітньої підопічної ОСОБА_2 .

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району листом від 01.09.2017 №Д-0791 відмовила неповнолітній ОСОБА_2 у задоволенні заяви про приватизацію та оформленні права власності, оскільки була відсутня згода наймача квартири ОСОБА_4 на приватизацію квартири, та роз`яснено право на вирішення спірного питання в судовому порядку.

До суду звернулися ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, у якому просять: визнати за неповнолітньою ОСОБА_2 право на приватизацію 1/3 частини спірної квартири з приміщеннями загального користування; визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію 1/3 частини спірної квартири з приміщеннями загального користування; зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району оформити позивачу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину спірної квартири на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району оформити позивачу ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спірної квартири.

Нормативно - правовою підставою позовних вимог зазначені положення ст. 345 Цивільного кодексу України та норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири у якій він постійно проживає.

Таким чином, право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщенні.

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до частин першої-другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно із частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом.

Згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації.

Пунктом 18 Положення передбачено, що громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

За змістом п.4 Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах, кімнатах у комунальній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло.

За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Аналіз указаних норм Закону №2482-ХІІ і Положення №396 дає підстави для висновку, що громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень державного житлового фонду, зокрема квартир, які знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Право на приватизацію квартир державного житлового фонду набувають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах на умовах договору найму, та повністю не використали одержані житлові чеки для приватизації житла у державному житловому фонді.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир, загальна площа яких відповідає передбаченій законом площі, та в межах номінальної вартості житлових чеків.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності покладається на відповідні органи приватизації, створеними, в тому числі державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться квартири.

Передача квартир у власність громадян здійснюється за рішеннями цих органів приватизації, що приймаються на підставі письмових заяв про приватизацію квартири та доданих до них документів. При цьому, органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Станом на момент подачі заяви про приватизацію у квартирі АДРЕСА_1 проживають і мають право на приватизацію неповнолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , та її батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які позбавлені батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_2 .

Враховуючи норми вищенаведеного законодавства, обов`язковою умовою для проведення приватизації необхідна письмова згода ОСОБА_4 . Письмової згоди ОСОБА_4 на приватизацію спільної житлової площі не надає. Таким чином, практична реалізація права позивачів на приватизацію квартири без згоди відповідача порушить право останнього.

Зазначений висновок відповідає позиції, висловленій в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.17 по справі № 752/12075/15-ц та у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2018 року по справі № 761/38539/16-ц.

Обґрунтовуючи вимоги позову про визнання за позивачами права на приватизацію по 1/3 частці спірної квартири, позивачі посилаються на те, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 визначені частки у спірній квартирі і вона фактично є комунальною, що не відповідає дійсності.

Так, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділено у користування ОСОБА_4 кімнату площею 11,1 кв.м., ОСОБА_3 - кімнату площею 18,00 кв.м., ОСОБА_2 - кімнату площею 17,8 кв.м. У загальному користуванні залишені коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині зобов`язання укласти окремі договори найму житлового приміщення - відмовлено, оскільки у справі були відсутні докази про те, що після визначення порядку користування житловим приміщенням між сторонами існує спір стосовно укладення договорів найму.

Відтак, доводи позову, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 у справі №22-ц/778/3407/16 визначені частки у квартирі, що дозволяє здійснити її приватизацію у спільну часткову власність (по 1\3 частці), не відповідає дійсності.

Після ухвалення цього рішення суду в позасудовому порядку окремі договори найму житлового приміщення не укладалися, в судовому порядку такий спір не вирішувався.

Відтак, квартира АДРЕСА_1 , не зважаючи на встановлений порядок користування між особами, які в ній проживають, не є комунальною квартирою, що не дозволяє органу приватизації оформити приватизацію 2/3 частин квартири у спільну часткову власність.

Таким чином, позивачами не доведено наявності підстав для приватизації 2/3 частин квартири у спільну часткову власність та порушення органом приватизації вимог законодавства щодо відмови у приватизації частини квартир за таких обставин, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, про визнання права на приватизацію частини квартири, зобов`язання оформити право власності, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.