Рішення № 91731083, 23.09.2020, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1220/20

Провадження №2/718/325/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої - судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіної О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду м. Кіцмань цивільну справу№ 718/1220/20 за позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в особі представника Кіріченко Віталія Михайловича, до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Кіріченко В.М., звернувся19.06.2020 до Кіцманського районного суду Чернівецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-24).

У позові представник позивача вказує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 10.01.2008 року уклали кредитний договір № CVSNGB00000133, згідно якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 33 187, 50 доларів США на термін до 09.01.2013 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Зазначає, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.05.2013 року стягнуто заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 59 666, 68 доларів США, нараховану станом на 25.12.2012 року.

Оскільки на даний час рішення суду не виконано та заборгованість не погашено, з посиланням на відповідні правові норми, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 10.01.2013 по 06.05.2020 у розмірі 3182,78 доларів США, що за курсом 26.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.05.2020 складає 85839, 58 грн. за вищезазначеним кредитним договором, яка складається з 3% річних від простроченої суми.

Також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Цивільна справа за вищезазначеною позовною заявою, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 передана на розгляд судді Мінів О.І. (а.с.25).

Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07липня2020 року, після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи -відповідача по справі, було прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, з викликом сторін. Призначено судове засідання на 18серпня 2020 року (а.с.28).

18.08.2020 року судове засідання відкладено у зв`язку з тим, що головуючий суддя перебуває на лікарняному.

19.08.2020 року на адресу суду повернувся лист, який адресований ОСОБА_1 , з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

02.09.2020 року відповідача ОСОБА_1 викликано через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за веб-адресою: https://km.cv.court.gov.ua/sud2406/pres-centr/1/.

У судове засідання 23 вересня 2020 року, представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві вказує на те, що в азі неявки у судове засідання представника відповідача, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про її виклик на офіційному веб-порталі судової влади. Заяв чи клопотань від неї не надходило. Відзиву на позов остання не подала.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України, про що постановлено відповідну ухвалу.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані представником позивача документи і матеріали, подані разом із позовною заявою, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносинз посиланням на докази.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 10.01.2008 року було укладено кредитний договір № CVSNGB00000133, згідно якого банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 31 500 доларів США, шляхом зарахування на відповідний рахунок та у розмірі 1687,50 доларів США на сплату страхових платежів, на строк до 09.01.2013 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Вказане підтверджується копією кредитного договору, долученою до матеріалів справи (а.с.8-10).

Відповідно до даних копії ордеру-розпорядження № CVSNGB00000133 від 01 січня 2008 року ОСОБА_1 , за її заявою, надано кредитні кошти у розмірі 31 500 доларів США, згідно укладеного кредитного договору, шляхом перерахування на її картковий рахунок (а.с.11).

Крім того, судом встановлено, що згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.05.2013 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CVSNGB00000133 від 10.01.2008 року у розмірі 59 666,68 доларів США, що еквівалентно 476 736,77 гривень, а також 3 441 гривень у відшкодування понесених по справі витрат. Рішення набрало законної сили 18.05.201 року (а.с.4-5).

Із долученого позивачем розрахунку заборгованості, щодо нарахування 3% річних у період з 10.01.2013 по 06.05.2020 вбачається, що всього сума становить 3 182, 78 доларів США (а.с.6).

Крім того, представником позивача долучено копію паспорта ОСОБА_1 , засвідчену підписом останньої та працівника Банку, а також документи на підтвердження повноважень позивача та його представника (а.с.12-19).

Також встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» 14.06.2018 змінило своє офіційне найменування на АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Тобто так само поширюється й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду, які за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц, а відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Мотиви з яких виходив суд.

Так беручи до уваги вищезазначені положення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Так, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.05.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CVSNGB00000133 від 10.01.2008 року у розмірі 59 666,68 доларів США, що еквівалентно 476 736,77 гривень, а також 3 441 гривень у відшкодування понесених по справі витрат.

Проте цим же рішенням визначено, що заборгованість по кредиту становить 22 802, 08 доларів США, яка не сплачена відповідачем, а тому позивач, у зв`язку із невиконанням зобов`язання, має право вимагати нарахування на вказану суму 3% річних, що носять компенсаційний характер.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 625 ЦК України.

Позивачем наданий розрахунок 3 % річних на зазначену суму за період з 10.01.2013 року по 06.05.2020 року, який становить 3182, 78 доларів США.

Оскільки укладеним сторонами договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні 3 % річних за офіційним курсом НБУ не вбачається.

Так, відповідно до п.7.1 кредитного договору, сторонами передбачено, що останнім днем виконання зобов`язання є 09.01.2013 рік, тобто з 10.01.2013 слід рахувати кількість прострочених днів зобов`язання.

Щодо розподілу процесуальних витрат.

У позовній заяві позивач ставить питання про стягнення з відповідача, сплаченої при поданні позовної заяви до суду суми судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 гривні, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією, і такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 625, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 268, 272, 273, 279, 280-289,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області 24 квітня 2002 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № CVSNGB00000133 від 10.01.2008 року, яка складається з 3% річних від простроченої суми та становить 3182 (три тисячі сто вісімдесят два) долари США 78 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати на оплату судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у відповідності до п.3, Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.І. Мінів