Рішення № 91721437, 08.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 915/65/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон Україна» (юр.адреса: 43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Карбишева, буд.3; ідент.код 40278170; пошт.адреса: 54028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/30),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (56101, Миколаївська обл., м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2; ідент.код 36074464),

про: стягнення заборгованості в розмірі 29163,90 грн,-

в с т а н о в и в:

27.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг Картон Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» заборгованість за договором поставки №ГКУ-135 від 29.04.2016 у розмірі 29163,90 грн, з яких: 28293,58 грн основного боргу, 712,56 грн пені, 157,76 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства свої зобовязання за спірним договором щодо повного розрахунку за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову повністю не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою суду від 03.02.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2020.

24.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 30.03.2020 призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання до відміни чи послаблення обмежувальних протиепідемічних заходів, застосованих внаслідок введення в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд також ухвалив провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу “COVID-19”.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 17.06.2020 призначив справу до розгляду на 07.07.2020.

07.07.2020 підготовче засідання відкладено на 30.07.2020 в зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою суду від 30.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.

Позивач в заяві від 29.07.2020 просив суд розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 08.09.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 08.09.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.09.2020 в зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці тривалістю чотири календарних дні з 15 по 18 вересня 2020 року включно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг Картон Україна», як постачальником, (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика», як покупцем (відповідач у справі), було укладено договір поставки №ГКУ-135 від 29.04.2016 (далі - Договір) (а.с.8-14).

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити гофровану картонну продукцію (далі за текстом - Товар), в кількості, асортименті на умовах та за ціною визначеною сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами, тобто з дати, зазначеної на текстом даного договору, і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 1 (один) місяць до спливу строку дії договору жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, даний договір вважається продовженим на тих самих умовах і на кожний наступний календарний рік підряд (п.п.13.1, 13.3 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

На виконання умов Договору позивачем в листопаді - грудні 2019 року було поставлено, а відповідачем прийнято, товар на загальну суму 28474,26 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками з обох сторін видатковими накладними №3046 від 20.11.2019 на суму 14420,54 грн, №3216 від 04.12.2019 на суму 14053,92 грн (а.с.16,19).

Пунктом 5.9 Договору визначено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем наступним чином:

- покупець здійснює попередню оплату у розмірі 20% від загальної вартості товару на підставі виставленого рахунку постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту узгодження замовлення згідно п.2.5 цього договору (п.5.9.1 Договору);

- остаточний розрахунок у розмірі 80% від загальної вартості товару покупець здійснює протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару (п.5.9.2 Договору).

Позивач вказує, що станом на 20.11.2019 за відповідачем по спірному договору обліковувалась переплата в сумі 180,88 грн, яка позивачем була зарахована в рахунок наступної оплати за поставлений 20.11.2019 товар на суму 14420,54 грн, а тому сума заборгованості за поставлений по видатковій накладній №3046 від 20.11.2019 товар складає 14239,66 грн (14420,54 грн – 180,88 грн).

Також позивач вказує, що за поставлений по видатковій накладній №3216 від 04.12.2019 товар на суму 14053,92 грн, відповідач не розрахувався, а тому на момент звернення з позовною заявою до суду сума боргу за поставлений по Договору товар становить 28293,58 грн (14239,66 грн + 14053,92 грн).

До того ж, на підтвердження наявності заборгованості по Договору в сумі 28293,58 грн, позивачем надано копію підписаного та скріпленого печатками з обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 (а.с.21).

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом у відповідача існує заборгованість перед ним за спірним Договором у загальному розмірі 28293,58 грн.

В порушення умов Договору на дату подання позову, вказана сума боргу відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 28293,58 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 28293,58 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 28293,58 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України)

Пунктом 10.1 Договору, встановлено, що у разі порушення покупцем строків розрахунку за поставлений товар, передбачених п.5.9.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення платежу від вартості неоплаченого товару до дня повного виконання своїх зобов`язань.

На підставі п.п.5.9.2, 10.1 Договору та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України позивачем на суму заборгованості 14239,66 грн по видатковій накладній №3046 від 20.11.2019 нарахована пеня в розмірі 431,87 грн за період з 12.12.2019 по 22.01.2020 (41 день), а також на суму заборгованості 14053,92 грн по видатковій накладній №3216 від 04.12.2019 нарахована пеня в розмірі 280,69 грн за період з 26.12.2019 по 22.01.2020 (27 днів).

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, а саме з 12.12.2019 по 22.01.2020 - 41 день, що дійсно становить 42 дні, та з 26.12.2019 по 22.01.2020 – 27 днів, що дійсно становить 28 днів.

Здійснивши розрахунки пені за допомогою програмного комплексу “Законодавство” судом визначений розмір пені на суму заборгованості 14239,66 грн по видатковій накладній №3046 від 20.11.2019 в розмірі 443,33 грн за період з 12.12.2019 по 22.01.2020 (42 дні), а також на суму заборгованості 14053,92 грн по видатковій накладній №3216 від 04.12.2019 в розмірі 290,46 грн за період з 26.12.2019 по 22.01.2020 (28 дні), однак, суд враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 712,56 грн пені (431,87 грн + 280,69 грн).

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 157,76 грн - 3% річних нарахованих на загальну суму заборгованості 28293,58 грн за 68 днів прострочення.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховано 3% річних на загальну суму боргу 28293,58 грн за 68 днів прострочення за обома видатковими накладними, оскільки таке нарахування повинно здійснюватись на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо, так як прострочення оплати за видатковою накладною №3046 від 20.11.2019 почалось з 12.12.2019, а за видатковою накладною №3216 від 04.12.2019 з 26.12.2019. До того ж, позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, а саме по видатковій накладній №3046 від 20.11.2019 з 12.12.2019 по 22.01.2020 - 41 день, що дійсно становить 42 дні, та по видатковій накладній №3216 від 04.12.2019 з 26.12.2019 по 22.01.2020 – 27 днів, що дійсно становить 28 днів.

Здійснивши розрахунки 3% річних за допомогою програмного комплексу “Законодавство” судом визначений розмір 3% річних на суму заборгованості 14239,66 грн по видатковій накладній №3046 від 20.11.2019 в розмірі 49,09 грн за період з 12.12.2019 по 22.01.2020 (42 дні), а також на суму заборгованості 14053,92 грн по видатковій накладній №3216 від 04.12.2019 в розмірі 32,27 грн за період з 26.12.2019 по 22.01.2020 (28 дні), а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 81,36 грн – 3% річних (49,09 грн + 32,27 грн), а в задоволені вимог в частині стягнення 76,40 грн – 3% річних позивачу слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (56101, Миколаївська обл., м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2; ідент.код 36074464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон Україна» (юр.адреса: 43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Карбишева, буд.3; ідент.код 40278170) 28293,58 грн основного боргу, 712,56 грн пені, 81,36 грн – 3% річних та 2096,49 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.09.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва