Рішення № 91721433, 08.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 915/55/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Гузенко А.М. – дов. №10 від 20.11.2019;

представника відповідача: Ходикіна М.М. – дов. №1-юр від 29.04.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївського підприємства

“Термінал-Укрхарчозбутсировина”

(54001, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.63; ідент.код 13857469),

до відповідача: Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт”

Миколаївської обласної ради

(56664, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с.Баловне, вул.Київське шосе, буд.9;

ідент.код 40823143),

про: стягнення заборгованості у розмірі 1156209,88 грн,-

в с т а н о в и в:

20.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради 1156209,88 грн заборгованості за Договором №8/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 05.04.2017 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 20.06.2017 до вказаного договору, з яких: 1000000,0 грн сума основного боргу та нараховані на суму основного боргу 53009,88 грн - 3% річних, 103200,0 грн збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства свої зобовязання за спірним договором не виконав, 1000000,0 грн поворотної фінансової допомоги не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування збитків від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 27.01.2020 з урахуванням ухвали від 28.01.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2020.

Відповідач у відзиві від 06.03.2020 та доповненнях до відзиву від 07.07.2020, заперечує проти задоволення позову та вказує, що спірним договором не встановлено терміну повернення поворотної фінансової допомоги, та відповідач не отримував жодної вимоги позивача, в межах дії договору, щодо повернення поворотної фінансової допомоги.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не вірно розрахований період нарахування інфляційних втрат, оскільки датою повернення фінансової допомоги позивач вважає 12.04.2018, а тому квітень 2018 року до розрахунку не має включатись. Січень 2020 року також не повинен бути включений до розрахунку, оскільки позивач самостійно визначив період нарахування інфляційних до 17.01.2020, тобто не повний місяць.

17.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 30.03.2020 призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання до відміни чи послаблення обмежувальних протиепідемічних заходів, застосованих внаслідок введення в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд також ухвалив провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу “COVID-19”.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 16.06.2020 призначив справу до розгляду на 07.07.2020.

07.07.2020 підготовче засідання відкладалось на 30.07.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 08.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.09.2020 в зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці тривалістю чотири календарних дні з 15 по 18 вересня 2020 року включно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”, як позикодавцем (позивач у справі), та Комунальним підприємством Миколаївської обласної ради «Агенство розвитку», як позичальником, був укладений договір №8/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (далі - Договір) (а.с.12, 13).

Відповідно до умов Договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1000000,0 грн (один мільйон гривень).

Поворотна фінансова допомога надається шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника, або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового або іншого рахунку позикодавця (п.2.3 Договору).

13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” перерахувало на банківський рахунок Комунальне підприємство Миколаївської обласної ради «Агенство розвитку» 1000000,0 грн поворотної фінансової допомоги згідно Договору №8/03-17 від 05.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням №1545 (а.с.4).

Згідно п.2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається на строк до 12.04.2018 року.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в термін передбачений цим Договором (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.8.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 12.04.2018 року.

Додатковою угодою №1 від 20.06.2017 (а.с.14) сторонами Договору замінено сторону позичальника - Комунальне підприємство Миколаївської обласної ради «Агенство розвитку» на Комунальне підприємство “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради (відповідач у справі).

Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за спірним Договором не виконав, 1000000,0 грн поворотної фінансової допомоги не повернув.

У зв`язку з неповернення відповідачем у встановленні Договором строки 1000000,0 грн поворотної фінансової допомоги позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору позики ст.1046 Цивільного кодексу України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно – до 12.04.2018 та в повному обсязі не повернув позивачу надану йому суму поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1000000,0 грн.

Доводи відповідача стосовно передчасності подання позову, а також того, що спірним договором не встановлено терміну повернення поворотної фінансової допомоги, тому позивач мав спочатку направити відповідачу претензію в порядку ст.530 ЦК України, судом відхиляються як надумані, оскільки згідно п.3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в термін передбачений цим Договором, а такий термін встановлений п.2.4 Договору – в строк до 12.04.2018.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду доказів, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 1000000,0 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 1000000,0 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 53009,88 грн - 3% річних за період з 13.04.2018 по 17.01.2020 та 103200,0 грн збитків від інфляції за період з квітня 2018 року по грудень 2019 року включно.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем 103200,0 грн збитків від інфляції за період з квітня 2018 року по грудень 2019 року включно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто вказана норма права передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Відповідно до «Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд встановив, що позивачем не вірно визначений період їх нарахування, оскільки квітень 2018 року не мав враховуватись при нарахуванні інфляційних, приймаючи до уваги, що нарахування має починатись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з травня 2018 року.

Перевіривши розрахунки за допомогою програмного комплексу “Законодавство” судом визначений загальний розмір інфляційних втрат на суму основного боргу 1000000,0 грн за період з травня 2018 року по грудень 2019 року у сумі 96650,46 грн, які підлягають стягненню.

В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 6549,54 грн слід відмовити.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради (56664, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с.Баловне, вул.Київське шосе, буд.9; ідент.код 40823143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївського підприємства “Термінал-Укрхарчозбутсировина” (54001, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.63; ідент.код 13857469) 1000000,0 грн основного боргу, 53009,88 грн – 3% річних, 96650,46 грн інфляційних втрат та 17244,91 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.09.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва