Рішення № 91721262, 28.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1366/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка”, Київська обл., Володарський р-н., смт. Володарка

про стягнення 174356,93 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” про стягнення 99477,56 грн. пені, 23394,77 грн. 3% річних та 51484,60 грн. інфляційних втрат, всього 174356,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий позивачем природний газ відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р. та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив п. 6.1 Договору, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути 23394,77 грн. 3% річних та 51484,60 грн. інфляційних втрат, а також 99477,56 грн. пені відповідно до п. 8.2. Договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2020 р. клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.07.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить зменшити розмір пені у сумі 99477,56 грн. на 90%. Відповідач зазначає, що порушення строків оплати за договором виникло у зв`язку з частковою оплатою контрагентами послуг з теплопостачання за тарифами, які не відповідають їх фактичній вартості, та у зв`язку з несвоєчасним отриманням відшкодування з бюджету різниці в цих тарифах, а також через відсутність можливості у підприємства вплинути на ці процеси. Також у поданому відзиві відповідач просить розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням, викликом сторін.

Судом не задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін на підставі п. 6 ст. 252 ГПК України, оскільки грошова сума, про стягнення якої позивач звернувся з даним позовом до суду, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; заборгованість відповідача за договором повністю погашена, а отже характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

30.07.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить у задоволенні клопотання про зменшення пені відмовити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.08.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить зменшити розмір пені у сумі 99477,56 грн. до 10% та розмір 3% річних у сумі 23394,77 грн. до 10 %. Відповідач вказує на відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору; відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що основна заборгованість була перерахована ще до подання позову до суду, прострочення оплати носило нетривалий характер; плата за спожитий природний газ залежала від оплати за теплову енергію підприємствами, організаціями та іншими споживачами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (перейменоване на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та Комунальним підприємством Володарської селищної ради «Володарка» (споживач) було укладено договір № 2243/1718-БО-17 постачання природного газу.

В подальшому в договір № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р. постачання природного газу було внесено зміни додатковими угодами № 1 від 11.01.2018 р. та № 2 від 04.04.2018 р.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 1.4 договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000), ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу за період з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 607,7 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: жовтень 2017 р. – 57,6, листопад 2017 р. – 100,7, грудень 2017 р – 115,5, січень 2018 р. – 124,9; лютий 2018 р. – 103,9; березень 2018 р. – 105,1.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 04.04.2018 р. сторони погодили пункт 2.1 договору постачання природного газу № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р. доповнити абзацом, згідно з яким постачальник передає споживачу за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 27,0 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: квітень 2018 р. – 27,0; травень 2018 р. – 0.

Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.05.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 04.04.2018 р.).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору позивач за період з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3255058,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 178765,98 грн., від 30.11.2017 р. на суму 593675,74 грн., від 31.12.2017 р. на суму 563084,36 грн., від 31.01.2018 р. на суму 619314,05 грн., від 28.02.2018 р. на суму 591664,15 грн., від 31.03.2018 р. на суму 640113,14 грн., від 30.04.2018 р. на суму 68441,56 грн. Поставка природного газу у травні не відбувалась.

Як вбачається з банківських виписок за період з 27.11.2017 р. по 18.03.2019 р. та розрахунку позивача, відповідач за отриманий в жовтні 2017 року, листопаді 2017 року, грудні 2017 року, січні 2018 року, лютому 2018 року, березні 2018 року та квітні 2018 року природний газ розрахувався в повному обсязі, проте з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1 договору. Останній платіж за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. був здійснений 11.12.2017 р. у сумі 78765,98 грн.; за актом від 30.11.2017 р. – 04.01.2018 р. у сумі 199175,72 грн.; за актом від 31.12.2017 р. – 22.03.2018 р. у сумі 393084,08 грн.; за актом від 31.01.2018 р. – 03.05.2018 р. у сумі 137398,13 грн.; за актом від 28.02.2018 р. – 04.10.2018 р. у сумі 160562,28 грн.; за актом від 31.03.2018 р. – 18.03.2019 р. у сумі 40675,42 грн.; за актом від 30.04.2018 р. – 18.03.2019 р. у сумі 68441,56 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого у період з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 23394,77 грн. 3% річних та 51484,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 51484,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за зобов`язаннями грудня 2017 р., січня 2018 р., лютого 2018 р., березня 2018 р., квітня 2018 р. за загальний період з лютого 2018 р. по лютий 2019 р., з урахуванням дат виникнення заборгованості.

Разом з тим, позивачем розраховані інфляційні втрати на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо, з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів.

Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19, відповідно до якого при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 51484,60 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 23394,77 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 28.11.2017 р. по 17.03.2019 р. Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 99477,56 грн. пені.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 р. пункт 8.2 договору постачання природного газу № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р. було викладено в новій редакції, відповідно до якої сторони змінили розмір пені, замінивши слова « 16,4% річних» на « 15,3% річних».

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути 99477,56 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо, із врахуванням дат виникнення заборгованості, за загальний період з 28.11.2017 р. по 25.11.2018 р. з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Як вже зазначалось, відповідач у своїх запереченнях просить зменшити розмір пені та 3% річних до 10%, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних та пені як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Наведені відповідачем у відзиві та у запереченнях доводи не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з оплати вартості природного газу.

Таким чином, відповідачем не доведено як наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не доведено поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Разом з тим судом встановлено, що порушення відповідачем умов договору № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р. щодо оплати отриманого природного газу носило систематичний характер. Крім того, відповідач за зобов`язаннями березня 2018 року та квітня 2018 року розрахувався майже через рік, від строку встановленого п. 6.1 договору, що свідчить про тривале невиконання відповідачем умов договору № 2243/1718-БО-17 від 02.10.2017 р.

Також, судом враховано, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, а несвоєчасність оплати контрагентів може перешкоджати виконанню покладених на нього державою обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачем нараховано позивачу пеню та 3% річних за несвоєчасне погашення ним сум заборгованості, при цьому заявлені позивачем суми пені та 3% річних не є значними чи надмірно великими, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за договором, та враховуючи значний час прострочення належних до сплати сум, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 99477,56 грн. пені та 23394,77 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” (09300, Київська обл., Володарський р-н., смт. Володарка, пров. Перемоги, буд. 3, код 35450817) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 99477,56 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста сімдесят сім грн. 56 коп.) пені, 23394,77 грн. (двадцять три тисячі триста дев`яносто чотири грн. 77 коп.) 3% річних, 51484,60 грн. (п`ятдесят одну тисячу чотириста вісімдесят чотири грн. 60 коп.) інфляційних втрат та 2615,35 грн. (дві тисячі шістсот п`ятнадцять грн. 35 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 23.09.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева