Рішення № 91721079, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/4704/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором.

Представники учасників справи:

від позивача 1: Царюк В.В.;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від прокуратури: Набієва М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором 61/1858 від 20.09.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

30.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2020.

28.05.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково заперечуючи проти позову вказав, що з урахуванням п. 5.4 Договору, оскільки позивач не виконав умови спірного договору в частині реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних на суму відвантаженої продукції за спірним договором, відповідач зменшив суму вартості продукції на 20%.

29.05.2020 представником позивача подано письмові пояснення та заяву про збільшення позовних вимог.

05.06.2020 представником відповідача подано заперечення на заяву позивача 1 про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про відкладення судового засідання.

09.06.2020 представником прокуратури подано письмові пояснення.

У судове засідання 09.06.2020 представник позивача 1 та прокуратури з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що заява позивача 1 про збільшення розміру позовних вимог не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач 1 просить суд збільшити позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 інфляційних втрат в розмірі 24 290 грн.

Однак, як вбачається, з позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2:

- заборгованості в розмірі 3 470 000,00 грн.;

- штрафу в розмірі 342 900 грн.;

- 3% річних в розмірі 33 654,25 грн.

Таким чином, оскільки прокурором не було заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, подана позивачем 1 заява про збільшення розміру позовних вимог за своєю суттю не є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог майнового характеру.

Натомість із поданої заяви вбачається заявлення нових вимог, які не були заявлені у позовній заяві, із наведенням їх обґрунтуванням, тобто фактично йдеться про подання іншого позову.

В свою чергу, згідно з частиною 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З приписів ч. 1 ст. 46 ГПК України вбачається, що позивач може подати або заяву про зміну предмету позову, або про зміну підстав позову, одночасна зміну предмета і підстав позову процесуальним кодексом не передбачено.

В свою чергу, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, у якості заяви про зміну предмету позову позивачем 1 фактично заявлено новий позов з інших підстав та іншим предметом, оскільки при подані заяви про зміну предмета позову, позивач 1 не тільки змінив свої позовні вимоги, тобто змінив предмет позову, але й обґрунтував свої вимоги новими обставинами, що свідчить про зміну підстав позову.

Відтак, оскільки подана позивачем 1 заява про зміну предмету позову за своєю правовою природою є новою позовною заявою, яка направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, така заява суперечить приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.

При цьому, суд звернув увагу позивача 1 на можливість звернення останнього з окремим позовом у загальному порядку.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 06.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.06.2020 представником позивача 1 подано відповідь на відзив, у якій вказав, що Податковий кодекс України встановлює окрему відповідальність платника податку на додану вартість у вигляді штрафу за порушення строків (термінів) реєстрації податкової накладної. При цому, абз. 22 ст. 201.10 ПК України визначається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Отже, порушення строків позивачем 2 щодо реєстрації податкової накладної є підставою для застосування до останнього за таке поорушення і тим самим не звільняє його від обов`язку включення суми податку на додану вартість до суми податкових зобов`язань за звітний період. Але, аж ніяк не є підставою для зменшення вартості товару (продукції) поставленого і не оплаченого покупцем.

У судове засідання 06.07.2020 представник позивача 1 та прокуратури з`явились, представники інших учасників судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 03.08.2020 представники позивача 1 та прокуратури з`явились, представник інших учасників судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання судом відкладено розгляд справи на 14.09.2020.

У судове засідання 14.09.2020 представники позивача 1 та прокуратури з`явились, представники позивача 2 та відповідача не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105471458321 та № 0105474158313.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка позивача 2 та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача 2 та відповідача.

Представники позивача 1 та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 між Державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод» (далі - продавець, позивач 2) та Приватним акціонерним товариством «Завод «Кузня на Рибальському» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір 61/1858 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець отримати та оплатити виріб 67К-1 (далі - продукція), в термін, кількості та по ціні, вказаних у специфікації (Додаток 1 до цього Договору).

Пунктом 1.2 Договору узгоджено, що всі майнові права на продукцію переходять від продавця до вантажоодержувача, визначеного в специфікації № 1 до цього Договору в день підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції (Додаток № 3)

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продукції визначена протоколом погодження ціни і становить 3 470 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 578 333,33 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору покупець проводить попередню оплату продукції у розмірі 80% ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного Договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж трьох банківських днів з моменту його отримання.

У відповідності до п. 2.3 Договору покупець проводить остаточну оплату продукції у розмірі 20% від ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного Договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції (Додаток № 3).

Оплата продукції за цим Договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі, дотримуючись, установлених згідно з чинним законодавством, умов та строків отримання податкових накладних. Розрахункові реквізити продавця, зазначені в рахунку превалюють над розрахунковими реквізитами цього Договору (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору постачання продукції здійснюється на умовах EXW - м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, відповідно до Інкотермс-2010, із врахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору продавець надає вантажоодержувачу разом із продукцією наступні товаросупроводжувальні документи:

- видаткову накладну на продукцію (складається у двох примірниках - по одному кожній зі сторін);

- формуляр та інструкцію з експлуатації на продукцію.

Передавання продукції здійснюється на території продавця за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38 (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець зобов`язаний забезпечити прийняття продукції вантажоодержувачем, підписання Акту приймання-передачі продукції, видаткової накладної (в двох примірниках) та повернути примірник видаткової накладної на продукцію продавцю разом з оригіналом довіреності представника вантажоодержувача, що отримав продукцію та здійснити оплату продукції в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно з п. 5.4 Договору у разі порушення продавцем терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець вправі, без звернення до господарського суду, зменшити оплату вартості продукції на 20%.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного його виконання сторонами (п. 8.1 Договору).

Додатками № 1, 2, 3 сторонами узгоджено Специфікацію № 1, Протокол № 1 погодження ціни на поставку виробу № 67К-1 та Акт приймання-передачі продукції.

Листом № 1/518/147 від 07.10.2019 відповідач звернувся до позивача 2 із проханням, з метою недопущення зриву виконання державного оборонного замовлення відвантажити виріб без попередньої оплати, передбаченої п. 2.2 Договору.

Згідно видаткової накладної № 61 від 09.10.2019 позивачем 2 поставлено, а відповідачем прийнято товар вартістю 3 470 000,00 грн.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, Приватне акціонерне товариство «Завод «Кузня на Рибальському» не виконало свої договірні зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений за договором товар у строки обумовлені Договором, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 3 470 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати поставленого за Договором товару, прокурором також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 409 460,00 грн., штраф у розмірі 242 900,00 грн. та 3% річних в розмірі 33 654,25 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що з огляду на п. 5.4 Договору та відповідно до вимог Податкового кодексу України, позивач 2 мав зареєструвати в реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 3 470 000,00 грн. в строк до 31.10.2019, однак станом на 25.05.2020, позивач так і не виконав умови спірного Договору в частині реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних на суму відвантаженого товару за Договором, що підтверджується витягом з вказаного електронного реєстру, складений на 25.05.2020, в зв`язку з чим, заборгованість за Договором складає 2 776 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, відповідач також зазначає, що оскільки сума заборгованості становить 2 776 000,00 грн., сума штрафних санкцій відповідно становить: штраф - 194 320,00 грн., пеня - 327 568,00 грн., 3% річних - 26 923,40 грн.

Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 694 000,00 грн., 3% річних в розмірі 6 730,85 грн., пені в розмірі 81 892,00 грн. та штрафу в розмірі 48 580,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 3 470 000,00 грн. згідно видаткової накладної № 61 від 09.10.2019 та Акту приймання-передачі продукції, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з п. 2.2 Договору покупець проводить попередню оплату продукції у розмірі 80% ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного Договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж трьох банківських днів з моменту його отримання.

У відповідності до п. 2.3 Договору покупець проводить остаточну оплату продукції у розмірі 20% від ціни продукції, зазначеної у п. 2.1 даного Договору, по виставленому продавцем рахунку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції (Додаток № 3).

Листом № 1/518/147 від 07.10.2019 відповідач звернувся до позивача 2 із проханням, з метою недопущення зриву виконання державного оборонного замовлення відвантажити виріб без попередньої оплати, передбаченої п. 2.2 Договору.

Таким чином, постачання товару було здійснено позивачем 2 без дотримання положень п. 2.2 Договору, тобто за відсутності передоплати за товар, а отже відповідач зобов`язаний був розрахуватись за товар по виставленому продавцем рахунку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем 2 було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 61-0000271 від 09.10.2019 на суму 3 470 000,00 грн.

Однак товар станом на дату розгляду справи відповідачем не оплачений, що відповідачем не заперечується.

Водночас, відповідач зазначає, що з огляду на п. 5.4 Договору та відповідно до вимог Податкового кодексу України, позивач 2 мав зареєструвати в реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 3 470 000,00 грн. в строк до 31.10.2019, однак станом на 25.05.2020, позивач так і не виконав умови спірного Договору в частині реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних на суму відвантаженого товару за Договором, що підтверджується витягом з вказаного електронного реєстру, складений на 25.05.2020, в зв`язку з чим, заборгованість за Договором складає 2 776 000,00 грн.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату продукції в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно з п. 5.4 Договору у разі порушення продавцем терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець вправі, без звернення до господарського суду, зменшити оплату вартості продукції на 20%.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України.

Так, відповідно ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, оскільки позивачами, як і прокурором не подано доказів в спростування доводів відповідача щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а пунктом Договору сторонами на власний розсуд узгоджено право замовника зменшити оплату вартості продукції на 20%, вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 776 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 776 000 грн.

Також у зв`язку з порушенням строків оплати поставленого за Договором товару, прокурором також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 409 460,00 грн., штраф у розмірі 242 900,00 грн. та 3% річних в розмірі 33 654,25 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч. 2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до п. 5.2.1 Договору у випадку несвоєчасної сплати покупцем за поставлену продукцію, покупець за письмовою вимогою продавця сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції, визначеній у специфікації, за кожний день прострочення. При цьому строк відвантаження продукції продавцем визначений в відповідній специфікації відтерміновується на строк прострочення оплати.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням встановленого розміру заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 327 568,00 грн.

В свою чергу, оскільки станом на дату подання позовної заяви до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 2 776 000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 194 320,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням встановленого розміру заборгованості, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 26 923,40 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код: 14312364) на користь Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38; ідентифікаційний код: 114313240) заборгованість в розмірі 2 776 000 (два мільйони сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп., пеню в розмірі 327 568 (триста двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., штраф в розмірі 194 320 (сто дев`яносто чотири тисячі триста двадцять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 26 923 (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код: 14312364) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11; ідентифікаційний код: 38296363) витрати по сплату судового збору в розмірі 49 872 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 17 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.09.2020

Суддя О.А. Грєхова