Рішення № 91720810, 22.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/80/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 справа № 908/1265/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1265/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Таланпром” (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Римаренків, 24)

до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306)

про стягнення 66047,67 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Таланпром” з позовом про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Енергоатом” 66047,67 грн., які складаються з: 64633,26 грн. основного боргу за неоплачену продукцію за договором поставки № 20/05/114 від 10.09.2019, 376,14 грн. 3% річних та 1038,27 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням покупцем своїх обов`язків за договором поставки № 20/05/114 від 10.09.2019 щодо сплати вартості поставленого йому товару, що є підставою для стягнення заборгованості, штрафних і компенсаційних санкцій. Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 216-218, 220, 230-232 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 справу № 908/1265/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Від ТОВ “Таланпром” 01.06.2020 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1265/20; присвоєно справі номер провадження 18/80/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 14.07.2020; встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу – протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов; ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 21.08.2020, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів, судом продовжено процесуальні строки в межах дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019); запропоновано відповідачу, відповідно до ст. 165 ГПК України, надати в строк, до 17.09.2020, відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування, а також пояснення та відповідні докази того, яким чином здійснюється приймання поставленої позивачем продукції за якістю (п. 4.1 Договору), надати відповідний документ щодо проходження вхідного контролю продукції за якістю за поставкою від 10.12.2019 на суму 64633,26 грн.; позивачу запропоновано у строк до 17.09.2020 надати пояснення та відповідні докази щодо проходження вхідного контролю продукції за якістю (п. 4.1 Договору) за поставкою від 10.12.2019 на суму 64633,26 грн., а також протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами.

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. <…>

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Сторони отримали копію ухвали суду від 22.06.2020 про відкриття провадження у справі: позивач - 26.06.2020, відповідач - 26.06.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Ухвалу суду від 21.08.2020 про продовження процесуальних строків та витребування додаткових доказів отримано представником позивача 01.09.2020, представником відповідача – 31.08.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Відповідач відзиву на позов та пояснення, яким чином здійснюється приймання поставленої позивачем продукції за якістю (п. 4.1 Договору), а також документу щодо проходження вхідного контролю продукції за якістю за поставкою від 10.12.2019 на суму 64633,26 грн. не надав.

Від позивача 15.09.2020 судом отримано пояснення, в яких позивач відзначив, що продукцію поставлено відповідачу 10.12.2019 і претензій щодо кількості та якості поставленої продукції від відповідача не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 22.06.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 22.07.2020 та закінчити 21.08.2020. Разом з тим, ухвалою від 21.08.2020 судом продовжено процесуальні строки в межах дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” доповнено розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 01.10.2020) та наразі не припинена.

З урахуванням викладеного, процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ (з урахуванням поштового пробігу) звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 22.09.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Таланпром” (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” (Покупцем, відповідачем у справі) 10.09.2019 укладений договір поставки № 20/05/114 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити у передбачені даним договором строки Покупцю продукцію (згідно наведеній у договорі таблиці), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна сума договору складає 174492,84 грн., в т.ч. ПДВ 29082,14 грн.

За визначенням п. 4.1 Договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 90 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати продукції на вимогу Постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачену договором продукцію на загальну суму 174492,84 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 1113 від 08.11.2019 на суму 109859,58 грн. з ПДВ;

- № 1305 від 10.12.2019 на суму 64633,26 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважним представником відповідача без зауважень.

Грошові зобов`язання з оплати отриманої 08.11.2019 продукції на суму 109859,58 грн. виконано відповідачем повністю.

Поставлена 10.12.2019 продукція вартістю 64633,26 грн. не сплачена.

Станом на момент звернення позивача з позовом заборгованість за отриману за Договором продукцію становила 64633,26 грн.

Направлена позивачем 27.03.2020 на адресу відповідача претензія № 250 від 27.03.2020 щодо сплати боргу залишена останнім без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманої продукції у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень. Доказів того, що поставлена продукція на пройшла контролю за якістю суду не надано.

Ухвалою суду від 21.08.2020 відповідачу запропоновано, зокрема, надати у визначений судом строк відповідний документ щодо проходження вхідного контролю продукції за якістю за поставкою від 10.12.2019 на суму 64633,26 грн. Відповідачем доказів проходження вхідного контролю за якість продукції поставленої 10.12.2020 на суму 64633,26 грн. не надано, як не надано жодних пояснень або заперечень по суті спору.

Відповідно до частин 8, 9, 10 ст. 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на неподання відповідачем доказів проходження вхідного контролю за якість продукції поставленої 10.12.2020 на суму 64633,26 грн. та з огляду на наявні докази щодо прийняття відповідачем продукції без зауважень 10.12.2019, суд визнає датою прийняття продукції за якістю 10.12.2019 (дата поставки).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов Договору оплата за поставлену за видатковою накладною № 1305 від 10.12.2019 продукцію мала бути здійснена протягом 90 днів після приймання продукції за якістю. При цьому, процедура вхідного контролю сторонами у договорі не обумовлена. Тому, зважаючи на відсутність претензій відповідача щодо якості поставленої продукції, цей строк сплинув 09.03.2020.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару в повному обсязі та у визначений у Договорі строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленої продукції в повному обсязі та у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриману продукцію в сумі 64633,26 грн.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 64633,26 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 376,14 грн. 3% річних та 1038,27 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 10.03.2020 по 19.05.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 376,14 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період березень-квітень 2020 року на суму заборгованості, що існувала у цей період, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що сума інфляційних втрат з урахуванням обгрунтованого періоду розрахунку – квітень 2020 року складає 517,07 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 521,20 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано. Як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за березень 2020 року місяць, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2020 року.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманої продукції у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 64633,26 грн. основного боргу, 376,14 грн. 3% річних та 517,07 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (521,20 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2085,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306; ідентифікаційний код ВП 26444970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Таланпром” (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Римаренків, 24; ідентифікаційний код 30033103) 64633,26 грн. (шістдесят чотири тисячі шістсот тридцять три грн. 26 коп.) основного боргу, 376,14 грн. (триста сімдесят шість грн. 14 коп.) 3% річних, 517,07 грн. (п`ятсот сімнадцять грн. 07 коп.) інфляційних втрат та 2085,41 грн. (дві тисячі вісімдесят п`ять грн. 41 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.09.2020.

Суддя В.В. Левкут