Рішення № 91717671, 22.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 640/4411/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" до Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012651402, №0012671402

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0012651402 від 13.12.2018, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2882781,30 грн. та 0012671402 від 13.12.2018, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 340,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

16.07.2019 суд відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0012651402 від 13.12.2018 прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, та без врахування положень Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, так, зокрема, відповідачем неправильно розраховано строки надходження валютної виручки, чим порушено норми валютного законодавства України, що призвело до нарахування позивачу штрафних санкцій.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 18.10.2017 №PE0531-FC, встановлено факти порушення чинного законодавства в частині несвоєчасного надходження в законодавчо встановлені строки коштів. Вказано, що згідно з висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначено також, що відповідно до статті 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Крім того, позивачем не надано декларації про валютні цінності, доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами, що є порушенням п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Відтак, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Позивачем надана відповідь за відзив, в якому він вказує, що відповідачем у відзиві не наведено жодних аргументів, які б свідчили про обґрунтованість позиції відповідача щодо включення в розрахунковий період вихідних днів.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 18.10.2017 №PE0531-FC, за результатами якої складено акт від 26.11.2018 №3791/28-10-14-02-/37883328.

Згідно акта перевірки відповідачем встановлено наступні порушення, зокрема:

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 18.10.2017 №PE0531-FC;

пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

На підставі висновків акта відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 13.12.2018:

№ 0012651402, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2882781,30 грн.

№0012671402, яким застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 340,00 грн.

За змістом «Розрахунку штрафних санкцій ТОВ НФ Трейдінг Україна» вбачається, що на підставі акту перевірки від 26.11.2018 №3791/28-10-14-02-/37883328 за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, сума не задекларованої дебіторської заборгованості становить 555 526,19 грн. за контрактом №РЕ0531-FС, укладеним з нерезидентом «Аgritera ОU» (Естонія) (декларація станом на 01.07.2018) - сума штрафу 170 грн. та за контрактом №РЕ0531-FС, укладеним з нерезидентом «Аgritera ОU» (Естонія) - 621 116,17 грн (декларація станом на 01.10.2018) сума штрафу 170 грн.

Виконання вказаного контракту а саме, строки поставки товарів та розрахунки сторонами не заперечуються.

Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у порядку розрахунку фінансових санкцій, правильності обчислення розміру пені, застосуванні до вказаних правовідносин Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в частині визначення кількості днів протермінування надходження валютної виручки та застосування штрафних санкцій за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розрахунки в іноземній валюті за господарськими операціями регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"№ 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон), Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993, № 15-93, Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного Банку України від 24.03.99 N 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за N 338/3631.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті» підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв`язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами через такі організації. Банки надають інформацію про вказані операції клієнтів в органи ДФС в порядку передбаченому р. 5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями.

Органи доходів і зборів за наслідками документальних перевірок стягують з резидентів пеню (ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Як зазначалося вище, підставою для застосування передбачених Законом N 185/94-ВР санкцій є незарахування виручки у іноземній валюті у встановлені терміни за фактично реалізовану резидентом продукцію (роботи, послуги).

Крім того, слід зазначити, що специфіка штрафної санкції, передбаченої ст. 4 Закону N 185/94-ВР, полягає в тому, що вона нараховується до моменту її погашення. В даному випадку - зарахування виручки на валютний рахунок суб`єкта ЗЕД.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями від 24.03.99 N 136, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) експорт - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, а саме ненадходження валютних коштів за зовнішньоекономічним контрактом від 18.10.2017 №PE0531-FC.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено експортний контракт з нерезидентом - компанією «Аgritera ОU» (Естонія) від 18.10.2017 №PE0531-FC про експорт кукурудзи 3-го класу, врожаю 2017 року українського походження, насипом у кількості та на умовах, визначених контрактом, а покупець «Аgritera ОU» зобов`язаний прийняти та оплатити товар. Контрактом передбачено, що загальна вартість товару не може бути вищою ніж 1 475 000,00 дол. США +/- 10% в залежності від кількості поставленого товару.

Виконання вказаного контракту, а саме, строки поставки товарів та розрахунки сторонами не заперечуються.

На виконання умов вказаного контракту позивачем відвантажено товар на загальну суму 910 109,24 дол. США., відповідно наданих до перевірки МД:

-№ UA 504060/2017/005244 від 04.11.2017 на суму 273 922,40 дол. США;

-№ UA 504060/2017/005361 від 13.11.2017 на суму 15 070,67 дол. США;

-№ UA 504060/2017/005621 від 05.12.2017 на суму 200 525,37 дол. США ;

-№ UA 504060/2017/005704 від 11.12.2017 на суму 241 283,30 дол. США;

-№! UA 504060/2017/005891 від 27.12.2017 на суму 113 727,52 дол. США ;

-№ UA 504060/2018/000158 від 15.07.2018 на суму 65 579,98 дол. США;.

Нерезидентом частково було здійснено сплату за товар в сумі 288 993,07 дол. США : гідно виписки банку від 11.06.2018

В акті перевірки зазначено, що граничний строк надходження валютної виручки становив - 03.05.2018, 12.05.2018, 03.06.2018, 09.06.2018, 25.06.2018, та 15.07.2018 відповідно. Проте, валютна виручка від нерезидента у зазначені строки не надійшла.

У зв`язку з невиконанням нерезидентом - компанією «Agritera OU» зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом від 18.10.2017 №PE0531-FC зі змінами від 27.04.2018 позивач звернувся до арбітражного суду м. Києва, Україна з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента у розмірі 622937,48 дол. США.

Постановою арбітражного суду від 26.07.2018 справа прийнята до провадження за №169/2018. Рішення арбітражного суду до перевірки та до суду позивач не надав. Розрахунок пені відповідачем проведений з урахуванням прийняття заяви позивача арбітражним судом м. Києва до розгляду

Відповідно до розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА», відповідачем встановлено кількість днів прострочення по сумі 273922,40 дол. США - 39 днів, по сумі 15070,67 дол. США - 30 днів, по сумі 200525,37 дол. США - 52 дні, по сумі 241283,30 дол. США - 46 днів, по сумі 113 227,52 дол. США - 30 днів, по сумі 65 579,98 дол. США - 10 днів. Відповідно із даної кількості днів обчислена пеня за протермінування надходження валютної виручки на загальну суму 2882781,30 грн.

Позивач зазначив, що податковим органом невірно розрахував строки на які позивачем протерміновано надходження валютної виручки кількість днів прострочення поставки товару, оскільки граничним терміном надходження валютної виручки потрібно вважати по сумі 15070,67 дол. США не 30 днів, а 28 днів, оскільки 12 та 13 травня 2018 є вихідними днями, по сумі 200525,37 дол. США 51 день, замість 52 днів,оскільки 3.06.2018 є вихідним днем, по сумі 241283,30 дол. США - 44 днів, а не 46, оскільки 9 та 10 червня 2018 є вихідними, по сумі 65 579,98 дол. США - 9 днів замість 10, оскільки 15 липня 2018 є вихідним днем.

Суд зазначає, що Закон №185/94-ВР встановлює імперативні строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає можливості перенесення граничних строків в залежності від наявності вихідних днів.

При цьому, право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Судом враховано, що в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін «dies ad quem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилкове зазначення контролюючим органом в акті перевірки 12.05.2018, 03.06.2018, 09.06.2018, та 15.07.2018 як граничного терміну надходження валютної виручки.

Вказане свідчить про прострочення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, але не на 207 календарних днів як зазначено в акті перевірки, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що сума розрахованої пені є необґрунтованою.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки встановивши, що контролюючим органом не правильно розраховано суму штрафних санкцій за порушення ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що зафіксовано актом перевірки від 26.11.2018 №3791/28-10-14-02/37883328, а суд не може підміняти податковий орган у здійсненні функцій щодо притягнення платника податків до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді застосування штрафних санкцій, тому суд приходить висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 №0012651402 у повному обсязі, оскільки правильність визначеної ним суми грошового зобов`язання не доведено відповідачем.

Окрім того, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме станом на 01.07.2018 та 01.10.2018 позивачем не подано декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Як зазначено в акті перевірки, у ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» станом на 01.10.2018 існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов`язковому декларуванню, що виникла за зовнішньоекономічним контрактом від 18.10.2017 № PE0531-FC, укладеним з компанією «Agritera OU». Позивачем декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами до податкового органу не подавалась.

Приписами частини першої статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 26.11.2015 №15-93 (далі - Декрет №15-93) встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до частини другої статті 16 Декрету № 15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема: за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

При цьому, статтею 16 Декрету №15-93 встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Ураховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету №15-93, відповідач у даному випадку діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Слід зазначити, що таке застосування статті 16 Декрету №15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.02.2012 у справі № 21-904а10, яка також підтримана Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24 січня 2019 року по справі №820/3659/16, від 19 лютого 2019 року по справі №2а-0770/2579/11.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 №0012671402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання до контролюючого органу декларацій про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37883328) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0012651402 від 13.12.2018, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2882781,30 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0012671402 від 13.12.2018, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 340,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37883328) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн..

Рішення суду набирає законної сили відповідно до Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур