Рішення № 91716781, 23.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 р. № 520/9510/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0004750-5606-2033 від 31.11.2018 року про нарахування транспортного податку у розмірі 8333,33 грн. та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №0053765606 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату транспортного податку на загальну суму 1666,67 грн., прийняті у відношенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

- стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у зв`язку із перебування у її власності транспортного засобу марки AUDI моделі Q5 з об`ємом циліндра двигуна 1968 куб. см., тип пального D (дизельне паливо) 2018 року випуску, контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0004750-5606-2033 від 31.11.2018, яким нараховано зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 8333,33 грн. На думку позивача прийняте відповідачем спірне рішення є таким, що підлягає скасуванню, як незаконне та необґрунтоване.

Ухвалою суду від 24.07.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 17.08.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що з дослідженням розміщеного на офіційному сайті Мінекономрозвитку перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком на 1 січня 2018 року - вбачається, що автомобіль марки AUDI моделі Q5 з об`ємом циліндра двигуна 1968 куб. см., тип пального D (дизельне паливо) 2018 року випуску є об`єктом оподаткування у 2018 році, так як строк експлуатації даного авто до 1 року включно він є об`єктом оподаткування відповідно до норми ст. 267 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14.10.2008 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

З 12.09.2018 позивач є власником транспортного засобу марки AUDI моделі Q5 з об`ємом циліндра двигуна 1968 куб. см., тип пального D (дизельне паливо) 2018 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу 12.09.2018 (а.с. 12,13).

13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області (правонаступником якого є відповідач) сформовано податкове повідомлення-рішення №004750-5606-2033 з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік на суму 8333,33 грн.

Вказане рішення контролюючого органу було направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , проте не було вручене адресату та повернулось на адресу відправника 13.12.2018.

Термін сплати податкових зобов`язань визначений податковим органом до 15.03.2019.

Позивач сплатила суму боргу визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні у сумі 8333,33 грн. - 07.05.2019.

13.04.2020 року Головне управління ДПС у Харківській області здійснило камеральну перевірку з питання своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов`язань по транспортному податку, про що складено акт №2162/20-40-56-06/ НОМЕР_1 . За результатами камеральної перевірки відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату транспортного податку на суму 1666,67 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій від 28.04.2020 №0053765606.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №0053765606 було направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_1 та було йому вручене 30.07.2020.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з пп. 267.1.1, п. 267.1, ст. 267 Податкового Кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Відповідно до п. 267.4. ст. 267 Податкового Кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За приписами пп. 267.2.1, п. 267.2 ст. 267 Податкового Кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового Кодексу України, з 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов`язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об`єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Згідно з "Переліком легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року", розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, є об`єктом оподаткування автомобіль марки AUDI моделі Q5 з об`ємом циліндра двигуна 2 літра, тип пального D (дизельне паливо), рік випуску - до 1 року включно.

Таким чином єдиним належним та допустимим доказом правомірності дій відповідача може бути наявність відомостей про автомобіль з такими характеристиками як у автомобіля позивача у вищенаведеному Переліку.

Проте, технічні характеристики легкового автомобіля, зазначеного у вказаному переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є власником автомобіля марки AUDI моделі Q5, тип пального D (дизельне паливо) 2018 року випуску, з об`ємом циліндра двигуна 1968 куб. см., тобто менше ніж встановлений у Переліку.

В межах досліджених судом спірних правовідносин не встановлено наявності норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.

В даному випадку, довільне тлумачення фіскальним органом положень нормативного акту є неприпустимим, оскільки адаптація встановлених законодавцем правил під певні, вигідні контролюючому органу у визначений проміжок часу обставини, ризикує призвести всю законодавчу та правозастосовну систему країни до явного хаотичного стану.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Тобто, контролюючий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.

Додатково суд зазначає, що станом на 01 січня 2018 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3723,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року складали 1396125,00 грн.

Таким чином об`єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1396125,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), а на веб-сайті Мінекономрозвитку відсутня інформація про такий транспортний засіб.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році автомобіль марки AUDI моделі Q5 з об`ємом циліндра двигуна 1968 куб. см., тип пального D (дизельне паливо), не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктами оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

З урахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0004750-5606-2033 від 31.11.2018 року про нарахування транспортного податку у розмірі 8333,33 грн., прийняте щодо ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

13.04.2020 року Головне управління ДПС у Харківській області здійснило камеральну перевірку з питання своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов`язань по транспортному податку, про що складено акт №2162/20-40-56-06/ НОМЕР_1 . За результатами камеральної перевірки відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням №0004750-5606-2033 від 31.11.2018, правомірності винесення якого суд надав правову оцінку, про що прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій від 28.04.2020 №0053765606.

Оскільки, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій від 28.04.2020 №0053765606, винесене на підставі безпідставно нарахованого та сплаченого податкового зобов`язання, таке рішення також підлягає скасуванню.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем не є об`єктами оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, не надав суду належних та допустимих доказів визначення середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов`язання за 2018 рік, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції 0.0.1775788187.1 від 20.07.2020. Також позивачем до позовної заяви надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складаються з витрат на написання та подання адміністративного позову в цій справі.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір від 17.07.2020 №497 про надання правничої допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг від 17.07.2020 до вказаного договору, за яким позивачу надано юридичні послуги на загальну суму 1500,00 грн. за підготовку та подання позову в цій справі, з витратою п`яти годин часу та квитанції до прибуткового касового ордера №497/1 від 17.07.2020 про сплату відповідних коштів.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі та їх розмір.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

Суд зазначає, що вищенаведеними положеннями статті 134 КАС України регламентовано презумпцію правомірності заявлених стороною витрат на професійну правничу допомогу за умови їх документального підтвердження та можливість зменшення таких витрат судом, зокрема, у разі недотримання вимог процесуального законодавства щодо їх співмірності, виключно за клопотанням іншої сторони.

Однак відповідач, упродовж періоду з дня подання позову в цій справі до ухвалення рішення з таким клопотанням не звертався.

З врахуванням викладеного, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0004750-5606-2033 від 31.11.2018 року про нарахування транспортного податку у розмірі 8333,33 грн. та рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №0053765606 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату транспортного податку на загальну суму 1666,67 грн., прийняті у відношенні ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов