Ухвала суду № 9171615, 01.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2010 р. м. КиївК-857/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року

у справі № 17/13 (22-а-2340/07)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

провизнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод»звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року позов задоволено. Cкасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції №0000331702/0/227 від 06 лютого 2007 року та № 0000331702/1/579 від 13 березня 2007 року.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено Акт від 29 січня 2006 року № 50/23-120/05763814 (далі Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV).

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000331702/0/227 від 06 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4980 грн. 33 коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. В задоволенні скарги було відмовлено та винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000331702/1/579 від 13 березня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2006 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-142, виданого на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2005 року.

Зазначеною постановою Державної виконавчої служби у Крюківському районі м. Кременчука пропонувалося позивачу добровільно виконати наказ про стягнення на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 12360 грн.38 коп. в строк до 27 березня 2006 року.

На виконання зазначеного наказу позивач перерахував на рахунок Державної виконавчої служби у Крюківському районі м. Кременчука зазначену суму.

Факт перерахування коштів саме Державній виконавчій службі у Крюківському районі м. Кременчука, а не ОСОБА_1 підтверджується даними платіжного доручення № 2927 від 27 березня 2006 року.

Згідно з приписами підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV до складу загальномісячного оподаткованого доходу включається зокрема дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Відповідно до приписів пункту 1 статті 44 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»грошові суми, стягнені з боржника як такі, що належать до виплати стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення даного спору було надано належну правову оцінку тому, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 було здійснено на виконання рішень суду в порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, грошові кошти, стягнуті з позивача на користь платника податку на підставі судових рішень не є неустойкою, штрафом або пенею.

Відповідно до приписів підпункту 4.3.35 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження, не включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу, оскільки не є об'єктом оподаткування.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення позивача у якості податкового агента у даному випадку з огляду на наступне.

Згідно з приписами пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Враховуючи те, що грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження, не включаються до складу загально місячного оподаткованого доходу, то позивач не є податковим агентом, оскільки він в даному випадку не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Сергейчук О.А.