Рішення № 91715957, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1096/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправним перерахунку грошової компенсацїі вартості за неотримане грошове майно, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в :

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, здійснений Військовою частиною 4114 Національної гвардії України щодо ОСОБА_1 згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 № 151;

- стягнути з Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.11.2018 по день виплати компенсації, виходячи з розрахунку 424,10 грн в день.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що на день звільнення з військової служби йому не виплачено компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, позивач вважає, що застосуванню підлягають норми ст. ст. 116, 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Національній гвардії України. Відтак, оскільки в день виключення позивача зі списків військової частини з ним не проведено повного розрахунку в частині виплати компенсації вартості за неотримане речове майно, він відповідно до ст. 117 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Поряд з цим покликається на те, що згідно з довідкою № 81 від 26.12.2018 позивачу проведено нарахування за неотримане речове майно у сумі 33135,72 грн. Проте Військова частина 4114 зменшила суму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивача до 19456, 71 грн на підставі розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 № 27/27/3-7676 та видала довідку № 151 від 27.04.2020. Позивач вважає проведений перерахунок протиправним, оскільки відповідач після надходження коштів повинен виплатити позивачу вартість речового майна, що належить до видачі, а не проводити повторний розрахунок.

Відповідач позов не визнає. Правова позиція відповідача викладена у відзиві, у якому представник відповідача покликається на те, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Разом з цим представник відповідача вважає безпідставним покликання позивача на норми КЗпП України, оскільки відносини між сторонами не є трудовими, а є відносинами між державою і громадянином України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У запереченні на уточнення позовних вимог представник відповідача зазначає, що на сьогодні у військовій частині проводиться службове розслідування стосовно неправильного складання довідок та нарахування сум за неотримане речове майно передбачених наказами, що втратили чинність.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, де в спростування заперечень відповідача покликається на те, що право позивача на стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно не може бути обмежене з мотивів відсутності коштів для такої виплати.

Щодо процесуальних дій, вчених у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 10.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 02.03.2020 заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно - повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою суду від 20.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним перерахунку грошової компенсацїі вартості за неотримане грошове майно, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - залишено без руху в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків частини (26.11.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов`язання Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 33135,72 грн та надано п`ятиденний строк на усунення її недоліків в цій частині.

Ухвалою суду від 15.06.2020 позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до завершення карантину; установлено Львівському державному університету внутрішніх справ десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня завершення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211.

Ухвалою суду від 17.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним перерахунку грошової компенсацїі вартості за неотримане грошове майно, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків частини (26.11.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов`язання Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 33135,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020) визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення та пояснень третьої особи на відзив, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд враховує, що протягом вказаного 20-денного строку від учасників справи не надходили заяви (клопотання) про продовження строку для подання заяв по суті на підставі положень Закону № 731-IX.

Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які процесуальні перешкоди для ухвалення рішення у цій справі.

Враховуючи перебування головуючої судді у щорічній основній відпустці (з 13.08.2020 по 11.09.2020) та тимчасову непрацездатність (з 14.09.2020 по 16.09.2020), суд розглядає справу у перший робочий день головуючої судді - 17.09.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що представниками обох сторін подано клопотання про розгляд справи без їхньої участі, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 26.11.2018 № 265 старшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 26 листопада 2018 року.

Покликаючись на те, що йому не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно на момент виключення зі списків особового складу, з метою встановити розмір такої компенсації, а також отримати останню, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Листом від 26.12.2018 № 50/14/34-1795 Військовою частиною 4114 надано відповідь, згідно з якою позивачу проведено нарахування за неотримане речове майно згідно з довідкою розрахунком № 81 від 26.12.2018 на суму 33135,72 грн; зазначено, що при надходженні коштів з довольчого органу буде повідомлено додатково.

Листом від 30.04.2020 № 50/14/27/3-557 Військова частина 4114 повідомила позивача, що довідка № 81 від 26.12.2018 на суму 33135,72 грн вважається недійсною та відповідно до вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 № 27/27/3-7676 Військовою частиною 4114 здійснено перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Після проведення перерахунку, враховуючи вимоги вказаного розпорядження, сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна № 151 від 27.04.2020 становить 19465,71 грн.

Покликаючись на протиправність проведеного перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно згідно з довідкою № 151 від 27.04.2020 та заявляючи про право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернуся до суду з цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п. 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (п. 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (п. 4) та довідки про вартість речового майна (п. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою № 81 від 26.12.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі ст. сержану ОСОБА_1 , останньому проведено нарахування за неотримане речове майно у сумі 33135,72 грн.

Проте листом від 30.04.2020 № 50/14/27/3-557 Військова частина 4114 повідомила позивача, що довідка № 81 від 26.12.2018 на суму 33135,72 грн вважається недійсною та відповідно до вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 № 27/27/3-7676 Військовою частиною 4114 здійснено перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Після проведення перерахунку, враховуючи вимоги вказаного розпорядження, сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна № 151 від 27.04.2020 становить 19465,71 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем зменшено суму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивача з 33135,72 грн до 19465,71 грн на підставі розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676.

При цьому, у новій довідці виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, частину майна, зазначену у довідці № 81 від 26.12.2018.

Мотивів виключення частини речового майна або пояснень щодо помилковості їх початкового включення до довідки від № 81 від 26.12.2018 з посиланням на норми чинного законодавства відповідач суду не навів.

Також слід звернути увагу, що розпорядження ГУ НГУ №27/27/3-7676 видане 23.10.2019, тобто після здійснення розрахунку вартості речового майна, що належить позивачу відповідно до довідки-розрахунку № 81 від 26.12.2018, а відтак не може поширювати свою дію на дані правовідносини, оскільки після видачі відповідної довідки у відповідача виник обов`язок здійснити виплату, а не проводити перерахунок.

Суд зауважує, що нормами Порядку №178 не передбачено право відповідача проводити повторний перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі після проведення розрахунку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, здійсненого Військовою частиною 4114 щодо ОСОБА_1 згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 № 151, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.11.2018 по день виплати компенсації, виходячи з розрахунку 424,10 грн в день, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України з урахуванням правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому суд такі відхиляє.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

На користь такого висновку суду свідчить і неодноразово висловлена правова позиція Верховного Суду у справах щодо аналогічного предмета спору.

Так, при задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13, а також постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18) про необхідність прийняття до уваги таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі № 662/1626/17, від 17.01.2019 року по справі № 2-1579/11.

Оскільки на час розгляду справи судом сторонами не надано доказів виплати грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно, то для стягнення з відповідача компенсації за час неповного розрахунку при звільненні до такого повного розрахунку неможливо правильно визначити суму такої компенсації на її відповідність наведеним вище критеріям.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.11.2018 по день виплати компенсації, виходячи з розрахунку 424,10 грн в день, заявлена передчасно та її вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичного нарахування та виплати позивачу сум такої грошової компенсації.

Оскільки відповідачем компенсація повністю не виплачена, то позивачем сформульовано вимогу щодо захисту ще не порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на висновок суду про передчасність позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправним перерахунку грошової компенсацїі вартості за неотримане грошове майно, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, здійснений Військовою частиною 4114 Національної гвардії України щодо ОСОБА_1 , згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 № 151.

У задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахування положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Військова частина 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146; код ЄДРПОУ 14323385).

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2020.

Суддя Сидор Н.Т.