Рішення № 91715574, 23.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. справа № 344/5547/17

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просила суд: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206 про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3380,76 грн., що відраховані з її пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно та протиправно прийняло рішення від 06 грудня 2016 року № 206 про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру. Так відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з 01.04.2015 по 31.12.2015 у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Вказані обмеження виплати пенсії не застосовуються до пенсій, що призначені працюючим пенсіонерам, які перебувають на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України. З листопада 2013 року ОСОБА_1 отримувала пенсію, призначену за вислугу років як пенсіонер МВС Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та продовжувала працювати на різних посадах в органах внутрішніх справ Івано-Франківської області. Наказом начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 № 624о/с завідувача сектора методичного та інформаційно-технічного забезпечення УІАЗ Управління МВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звільнено з переведенням до Національної поліції. У зв`язку з початком роботи позивача в органах Національної поліції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що виникли підстави для припинення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За вказаних обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 06 грудня 2016 року № 206 про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки згідно з статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру, стягуються лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. ОСОБА_1 зазначила, що жодних зловживань, які б призвели до виплати їй пенсії в більшому розмірі, нею допущено не було, що свідчить про протиправність стягнення з неї сум пенсії на підставі рішення відповідача.

В запереченнях на позов від 26.05.2017, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказало на правомірність свого рішення, оскільки позивач добровільно відмовилася повернути надміру отримані суми пенсії, внаслідок того, що в період з 07.11.2015 по 28.12.2015, з 01.01.2016 по 31.01.2016 отримувала пенсію, працюючи на посаді державного службовця в Національній поліції України, не повідомивши про це пенсійний орган.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2017 відкрито провадження у справі № 344/5547/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 позов задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.12.2016 за № 206 про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3380,76 грн., що відраховані з пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.12.2016 № 206; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань у користь ОСОБА_1 1640 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2017 у справі № 344/5547/17 без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково: постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 зазначив, що в даному випадку працевлаштування позивача завідувачем сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповідно до норми статті 60 Закону № 2262-XII, є тією обставиною, що спричиняє припинення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії. Таким чином, позивач зобов`язана була повідомити відповідача про таке працевлаштування. Між тим суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували чи був виконаний позивачем обов`язок щодо повідомлення відповідача про працевлаштування.

Листом від 14.08.2020 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області направив справу № 344/5547/17 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

17.08.2020 здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи № 344/5547/17 та визначено головуючому судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 прийняти до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 344/5547/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, та визначено здійснювати розгляд справи № 344/5547/17 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.09.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача від 01.09.2020, згідно яких ОСОБА_1 зазначила, що будь-якого працевлаштування не відбулось, оскільки проводилось реформування правоохоронних органів і позивача переведено на рівнозначну посаду в органах поліції. 28.12.2015 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було поінформовано Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області про факт роботи ОСОБА_1 на «спецпосаді». Таким чином, на думку ОСОБА_1 , будь-яких порушень чи факту зловживань з її боку не було.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 з листопада 2013 року отримує пенсію, призначену за вислугу років як пенсіонеру МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 20.01.2014 року ОСОБА_1 прийнята на посаду завідувача сектора методичного та інформаційно-технічного забезпечення УІАЗ Управління Міністерства внутрішніх справ України Івано-Франківської області, та цього ж дня прийняла присягу державного службовця (записи №№ 20, 21 в трудовій книжці позивачки, а.с. 8).

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області «По особовому складу» від 06 листопада 2015 року № 624о/с ОСОБА_1 , завідувача сектора методичного та інформаційно-технічного забезпечення УІАЗ Управління Міністерства внутрішніх справ України Івано-Франківської області звільнено за переведенням до Національної поліції, з 06 листопада 2015 року (а.с. 11).

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07.11.2015 року № 1 о/с «По особовому складу» позивача призначено на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с. 12).

07.11.2015 ОСОБА_1 встановлено 11 ранг державного службовця (запис № 25 в трудовій книжці позивачки, а.с. 9).

06.12.2016 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення № 206 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати у розмірі 11423,76 грн., що утворилась за період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року (а.с. 18).

09.11.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в зв`язку з реорганізацією та призначено на іншу посаду (наказ № 491 о/с від 09.12.2016 (а.с. 13).

В листі № 272/Я-15 від 14.04.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що з 10.11.2016 поновлено виплату пенсії в зв`язку зі звільненням з «спецпосади» згідно наказу від 09.11.2016.

10.04.2017 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 07.04.2017 про надання інформації щодо зменшення розміру пенсії (а.с. 14).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 272/Я-15 від 14.04.2017 повідомило позивача про переплату їй пенсії у розмірі 11423,76 грн. та про прийняття у зв`язку з цим рішення № 206 від 06.12.2016. Також в зазначеному листі № 272/Я-15 від 14.04.2017 вказано на те, що 28.12.2015 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області підтвердження про факт роботи ОСОБА_1 на «спецпосаді» (а.с. 15-17).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206 про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила: скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3380,76 грн., що відраховані з її пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 зазначив, що в даному випадку працевлаштування позивача завідувачем сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповідно до норми статті 60 Закону № 2262-XII, є тією обставиною, що спричиняє припинення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії. Таким чином, позивач зобов`язана була повідомити відповідача про працевлаштування. Між тим, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи був виконаний позивачем обов`язок щодо повідомлення відповідача про працевлаштування. Отже, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність зловживань з боку позивача, що призвело до переплати пенсії, а також відсутність підстав для прийняття відповідачем рішення про стягнення з позивача сум надмірно виплаченої пенсії є передчасними.

Що стосується виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про працевлаштування, то суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

ОСОБА_1 з листопада 2013 року отримує пенсію, призначену за вислугу років як пенсіонеру МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), яким статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 01.01.2016 пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім`ї відповідно до пункту "а" частини першої статті 16 та пункту "а" частини першої статті 24 цього Закону, не нараховуються».

Пунктом 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно з абзацом перший пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

29.12.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, яким абзац перший пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII після слів "Міністерстві внутрішніх справ України" доповнено словами "Національній поліції".

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, яким перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Таким чином, законодавець з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року тимчасово обмежив виплату пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи. Це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного на той момент законодавства.

При цьому суд вважає, що рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016, яким визнано неконституційним положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, не має значення для правильного вирішення вказаного справи, оскільки вказані норми втратили чинність з дня постановлення такого рішення, тобто 20.12.2016. Спірні правовідносин в цій справі виникли до зазначеної дати.

Отже, як встановлено судом вище, після призначення пенсії, ОСОБА_1 продовжувала працювати на різних посадах в органах внутрішніх справ Івано-Франківської області.

З 07.11.2015 позивач призначено на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в зв`язку з переведенням з Управління Міністерства внутрішніх справ України Івано-Франківської області (наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області07.11.2015 року № 1 о/с «По особовому складу» (а.с. 12).

Зважаючи на те, що в періоди з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, позивач проходила державну службу на посаді завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, за вказані періоди виплата пенсії ОСОБА_1 мала бути припинена (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зроблений в постанові від 24.06.2020 в цій адміністративній справі).

Проте за вказаний період ОСОБА_1 нараховано 11423,76 грн. (лист Головного управління Пенсійного Фонду України від 14.04.2017 № 272/Я-15).

Відповідно до статті 59 Закону № 2262-XII відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з статтею 60 Закону № 2262-XII пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Аналогічно статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Окрім цього, статтею 101 Закону № 1788-XII встановлено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З огляду на те, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07.11.2015 року № 1 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, відповідно до статті 60 Закону № 2262-XII позивач зобов`язана була повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про працевлаштування.

Згідно додаткових пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2020, позивач зазначила, що не повідомляла відповідача про своє працевлаштування в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області, оскільки на вказану посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 переведено через реформування органів МВС. За вказаних обставин, позивач не вважає переведення з органів МВС на рівнозначну посаду в органи Національної поліції працевлаштуванням.

Суд не погоджується з таким доводами позивача, оскільки наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області «По особовому складу» від 06 листопада 2015 року № 624о/с ОСОБА_1 , завідувача сектора методичного та інформаційно-технічного забезпечення УІАЗ Управління Міністерства внутрішніх справ України Івано-Франківської області звільнено з роботи за переведенням до Національної поліції, з 06 листопада 2015 року (а.с. 11).

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07.11.2015 року № 1 о/с «По особовому складу» позивача призначено на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с. 12).

Також в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 містяться записи про звільнення ОСОБА_1 з роботи на посаді в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України 06.11.2015 та про прийняття на роботу на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області 07.11.2015.

Вказані записи свідчать про факт припинення 06.11.2015 трудового договору між Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 у зв`язку з переведенням на інше підприємство, в установу, організацію, в даному випадку в Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яке є окремою юридичною особою, та про укладання нового трудового договору 07.11.2015 року з позивачкою Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області.

Вказані обставини підтверджують факт звільнення позивача 06.11.2015 з органів МВС та подальшого працевлаштування ОСОБА_1 07.11.2015 в органах Національної поліції.

Таким чином, в зв`язку з працевлаштуванням позивача в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області з 07.11.2015, в ОСОБА_1 виник передбачений статтею 60 Закону України № 2262-ХІІ, статтею 103 Закону № 1788-XII обов`язок повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зміну місця роботи. ОСОБА_1 такий обов`язок не виконала та не повідомила відповідача про своє працевлаштування з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що про вказаний факт в період з 07.11.2015 по 28.12.2015 пенсійний орган повідомило Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Вказаний факт не заперечується позивачем.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача були правові підстави для стягнення з позивача сум надміру виплачених пенсії за період з 07.11.2015 по 28.12.2015, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 206 від 06.12.2016 про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру за вказаний період, є правомірним.

Щодо правомірності рішення відповідача про стягнення надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, то суд зазначає таке.

З огляду на зміст листа відповідача від 14.04.2017 № 272/Я-15 та заперечення на позов від 26.05.2017 № 4529/06, суд встановив, що 28.12.2015 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було поінформоване Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області про факт роботи ОСОБА_1 на «спецпосаді» - державній службі (а.с. 15-17, 22-24).

Вказаний факт визнається обома сторонами.

З вказаного можна зробити висновок про те, що в період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року відповідач не володів інформацією про працевлаштування ОСОБА_1 в Головному управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області, а тому здійснював нарахування та виплату пенсії позивачу на підставі Закону № 2262-XII.

В той же час, в зазначений період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року була чинною редакція Закону № 213-VIII, відповідно до якої особи, які проходили військову службу або перебували на посадах в Національній поліції, не входили до переліку осіб, до яких не застосовувались обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом.

Так, лише 29.12.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, яким абзац перший пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII після слів "Міністерстві внутрішніх справ України" доповнено словами "Національній поліції".

За вказаних обставин, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в період з 07.11.2015 по 28.12.2015 безпідставно отримала пенсію без обмеження, встановлених Законом № 213-VIII.

З огляду на встановлені вище обставини безпідставного отримання позивачем пенсії без обмеження, встановлених Законом № 213-VIII, в період з 07.11.2015 по 28.12.2015, суд вважає правомірним стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру за період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року.

Що стосується періоду з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, то суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 28.12.2015 володіло інформацію про працевлаштування позивача в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області, однак продовжувало нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмежень, встановлених Законом № 213-VIII. Вказаний факт визнано відповідачем.

За таких обставин, з огляду на положення статті 60 Закону № 2262-ХІІ, статей 101, 102 Закону № 1788-XII, враховуючи, що після 28.12.2015 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області знало про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання пенсії на час її роботи на посаді державного службовця в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області, однак продовжувало нараховувати та виплачувати позивачці пенсію за січень 2016, суд вважає, що за таких обставин не можна говорити про зловживання з боку пенсіонера, оскільки фактично пенсійний орган перекладає свою відповідальність за безпідставну виплату пенсії за вказаний період на самого позивача. Суд зваживши ці обставини, за формальної законності рішення відповідача, наявності легітимної мети в прийнятті рішення від 06.12.2016 за № 206, однак вважає, що стягнення таким рішенням відповідача з ОСОБА_1 нарахованих та виплачених їй раніше сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, буде не пропорційним втручанням в право ОСОБА_1 на «мирне володіння майном», гарантованим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та покладатиме на позивачку надмірний тягар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 206 від 06.12.2016 про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії за вислугою років, виплачених надміру, в період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, є протиправним.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушеного відповідачем прав позивача буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206 в частині стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, та зобов`язання відповідача повернути позивачу стягнуті кошти виплаченої пенсії за вказаний період. Отже, позов в цій частині належить задовольнити. Натомість в позові про скасування вказаного рішення відповідача за період з 07.11.2015 по 28.12.2015 належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

В підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.750329105.1 від 20.04.2017 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 640,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 320,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206 в частині стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сум пенсії за вислугою років, виплачених надміру, за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти, що відраховані з її пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року за № 206 за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.