Рішення № 91715417, 23.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2020 року Справа № 280/5448/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 1 групи, в перерахунку та виплаті пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, обчисливши її з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пп. 2-3 постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат, починаючи з дати звернення - з 15.04.2020;

- звернути до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової слуюби (військових зборів), 4, у зв`язку з чим набув право на перерахунок пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Однак відповідач листом від 04.05.2020 відмовив у призначенні пенсії. З наведених підстав позивач просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року відкрито провадження по справі №280/5448/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву

02.09.2020 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №40456) подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що у період з 1984 року по 24.03.1987 року позивач відбував покарання, що підтверджується довідкою №8/408 від 09.03.1992, а не був призваний на військові збори військовим комісаріатом. Також повідомляємо, що ОСОБА_1 , відповідно до матеріалів пенсійної справи не проходив військову службу. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області) та отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За матеріалами пенсійної справи позивачу встановлена I група інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до посвідченням серія НОМЕР_1 позивач має статус особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 480757 та серія АВ № 007631 позивачу встановлено безстроково 1 «Б» групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати професійної працездатності 90 відсотків.

У експертному висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 10.11.2005 № 9823, зазначено захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки від 09.03.1992 № 8/408 виданою управлінням по виправним справам Управління внутрішній справ Київської області позивач під час відбування покарання притягувався для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

15.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач листом від 04.05.2020 №3243-3401/П-02/8-0800/20 відмовив позивачу у перерахунку пенсії. Як зазначено у листі відповідача, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, підстави для обчислення пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відсутні. У відзиві також зазначив, що другим сенатом конституційної о Суду України 25.04.2019) прийнято Рішення № 1-р (ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону (далі - Рішення № І-р (ІІ)/20І9). Оскільки Рішення № 1-р (ІІ)/20І9 не містить положень щодо порядку його виконання, з зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України. Після надходження відповіді заявник буде проінформований додатково.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регламентовані Законом № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції:

"Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, в результату внесення зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з приміткою до вказаної норми статті 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Закон № 796-ХІІ регламентує, зокрема, гарантії соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, норми ст. 59 зазначеного Закону, передбачають додаткові гарантії для вказаної категорії громадян, для застосування яких особа повинна відповідати спеціальній додатковій умові, якою є те, що особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у статусі військовослужбовця в розумінні ст. 10 цього ж Закону № 796-ХІІ, тобто або проходила в цей час військову службу, або перебувала на військових зборах як військовозобов`язана.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, згідно довідки № 8/408 від 09.03.1992, виданої управлінням по виправним справам Управління внутрішніх справ Київської області з 1984 року по 24.03.1987 позивач відбував покарання з обов`язковим залученням до роботи та в період відбування покарання був залучений до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, працюючи на будівництві будівлі Чорнобильського, у період з 08.10.1986 по 27.10.1986, відповідно до довідки, виданої начальником Прип`ятсько - Чорнобильським ГРОВД від 24.10.1986 та приймав у часть у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто не мав статусу військовослужбовця в розумінні ст. 10 Закону № 796-ХІІ, а отже й не набув права на застосування гарантій, регламентованих статтею 59 вказаного Закону.

Також, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796 в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у чинній редакції.

Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи".

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що під час його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він мав статус військовозобов`язаного.

Однак, наявність статусу військовозобов`язаного та перебування позивача на військовому обліку не прирівнює його до військовослужбовця.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону №2232 громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною шостою цієї статті встановлені види військової служби:

- строкова військова служба;

- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військова служба за контрактом осіб рядового складу;

- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі

- вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);

- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період (ч.8 ст.2 Закону №2232).

Частиною першою статті 24 Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Суд наголошує на тому, що участь позивача під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час відбування покарання не є доказом проходження позивачем військової служби та не прирівнює його до військовослужбовців в розумінні статті 59 Закону №796.

Таким чином, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, суд дійшов висновку про те, що дія статті 59 Закону №796 на нього не поширюється.

Твердження позивача про те, що він має статус інваліда війни, який надає йому право на відповідні пільги, і що в момент аварії він був залучений до відповідної діяльності у під час виконання покарання суд вважає необґрунтованими, оскільки ані вказаною статтею, на яку посилається позивач, ані дефініцією норми статті 10 цього ж Закону таких умов (винятків) не передбачено.

Суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в яких суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За таких обставин, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачеві пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано суддею 23.09.2020.

Суддя Р.В. Сацький