Рішення № 91715372, 21.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2563/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонний загін (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України , яким просить:

Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

1.Визначити протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: вул. Недецеї б. № 45, м. Мукачево, код 89600, Закарпатська обл., ЄДРПОУ: 14321676,) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 ) у зв`язку із звільненням з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини (01.08.2019 року) усіх видів забезпечення, а саме - компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені п. 12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2.Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( адреса: вул. Недецеї б. № 45, м. Мукачево, код 89600, Закарпатська обл., ЄДРПОУ: 14321676,) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ПШ: НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2015 -2019 роки із розрахунку (середньоденного заробітку) 390.13 грн. в день із 02.08.2019 до дня фактичного розрахунку 26.06.2020 року (329 днів).

Позиції сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09 квітня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом винесено рішення по справі №260/522/20 , яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій - задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2015 року по 2019 рік та зобов`язано Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2015 року по 2019 рік.

Оскільки тільки 26.06.2020 року, Мукачівським прикордонним загоном на картковий рахунок позивача перераховано заборгованість компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2015 року по 2019 рік у сумі 26 227.65 грн., відтак Мукачівським прикордонним загоном з часу видання наказу про звільнення і до часу виключення із списків частини повністю не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби з позивачем (компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій ), то ОСОБА_1 , набув право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 02.08.2019 р. (наступний день після звільнення, виключення зі списків частини) по 26.06.2020 р. (день фактичної виплати).(329 днів)

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Обставини встановленні судом.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом в органах Державної прикордонної служби України . Останнє місце військової служби - Мукачівського прикордонний загін Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142).

25 лютого 2015 позивач отримав статус учасника бойових дій (а.с. 12).

Наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.07.2019 № 259-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту (а.с.16).

Наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) від 01.08.2019 № 316-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону.(а.с.15).

В подальшому позивач звертався із запитом до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про надання інформації стосовно нарахування та виплату компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Листом від 28 січня 2020 року № 12/М-5 Мукачівський прикордонний загін ,повідомив позивача , що в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена (а.с.13).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 260/522/20 вирішено:

-" Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ - 14321676) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019 року.

Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ - 14321676) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019 року."

Мукачівським прикордонним загоном на виконання рішення суду по справі № 260/522/20 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за 2015-2019 роки, у сумі 26227,65 грн., які перераховано 26.06.2020 року на його особовий рахунок в установі банку АТКБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.17).

Мотиви та норми права застосовані судом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Разом з тим, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений 26.06.2020 року то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то застосуванню до такого роду спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому визначальними є такі юридичне значимі обставини, як вина роботодавця, невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За висновком Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 у справі №21-1765а15) у разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця заробітної плати при звільненні працівника настає відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП, а саме обов`язок виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого статтею 117 Кодексу Законів про працю України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 Кодексу законів про працю України.

При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу з 01.08.2019 року тоді як фактичний розрахунок щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій було здійснено 26.06.2020 рок уна виконання рішення суду.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено:

- компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 10.04.2019 у справі № 823/1919/16, від 18.11.2019 у справі № 0940/1532/18, від 24.05.18 р. №813/3055/17 , яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мукачівського прикордонний загін (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 14321676), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова