Рішення № 91714858, 22.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р. Справа№200/8278/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62195057 від 28.05.2020 року, скасування здійснених приватним виконавцем заходів примусового виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (відповідач), за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62195057 від 28.05.2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю., скасування здійснених приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем заходів примусового виконання рішення (в подальшому - Спірна постанова).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача дії відповідача із відкриття виконавчого провадження №62195057 від 28.05.2020 року з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислава Юрійовича є протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки спірна постанова винесена не за місцем виконання рішення, адже згідно відмітки в паспорті місцем мешкання позивача є м. Маріуполь Донецької області, тоді як відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі міста Києва, а тому спірну постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі з проведенням судового засідання та повідомленням сторін.

21 вересня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що приватним виконавцем жодним чином не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому написі №628 від 26.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вказано місце проживання боржника, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , тобто виконавчим документом встановлено, що фактичне місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Крім того, відповідач зазначив, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого, а згідно норм діючого законодавства, взагалі не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень з приводу заявленого адміністративного позову не надав.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4, 61-62).

26.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 628, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , який є боржником за кредитним договором №2361/3401ВРL2А від 27.02.2013 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №78 від 22.02.2018 року. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 14 129,21 грн. (а.с. 35-38).

ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» звернулась до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, яка зареєстрована 27.05.2020 вх. № 3790/02-01 (а.с. 33-34).

28.05.2020 року приватним виконавцем винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 62195057 за виконавчим написом нотаріуса від 26.02.2020 року № 628, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість у розмірі 14 129,21 грн. (а.с. 45-46);

- постанову про стягнення з боржника основної суми винагороди у розмірі 1412,92 грн. (а.с. 48-49);

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що складає 300,00 грн. (а.с. 51-52);

- постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у загальному розмірі 15842,13 грн. (а.с. 54-55).

22.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявами про зняття арешту з заробітної банківської карти (а.с. 65, 71).

23.06.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів, а саме заробітної плати, що надходять на IBAN НОМЕР_2 (а.с. 69-70).

06.07.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів з рахунку IBAN НОМЕР_2 (а.с. 73-74).

15.07.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів, а саме з рахунку IBAN НОМЕР_3 (а.с. 77-78).

15.07.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів, а саме з рахунку IBAN НОМЕР_2 (а.с. 81-82).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 02.06.2016р. № 1403-VIII Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, в редакції чинної у спірний період, (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ні Законом № 1404-VIII, ані Інструкцією № 512/5 не передбачено проведення приватним виконавцем виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, яка зареєстрована 27.05.2020 вх. № 3790/02-01, з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №628 від 26.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем, про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 14 129,21 грн., де місце проживання боржника зазначено: АДРЕСА_4 .

У доданому до заяви виконавчому напису №628 від 26.02.2020 року містяться наступні відомості стосовно боржника: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Як стверджує приватний виконавець, саме зазначене у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі №625 від 26.02.2020 року, виданому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем, місце проживання боржника і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62195057 від 28.05.2020 року, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.

Суд звертає увагу на положення ст.24 Закону № 1404-VIII, за приписами якої право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить безпосередньо стягувачу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17.

При цьому, суд зазначає, що скасуванню не підлягають не тільки постанова про відкриття виконавчого провадження, так і похідні від неї постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення основної винагороди виконавця, арешт коштів, оскільки вони виносились вже після відкриття виконавчого провадження та в рамках виконання виконавчих дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справах №200/2200/20-а, №200/4040/20-а, від 08.07.2020 року у справах №200/4587/20-а, №200/5040/20-а, від 15.07.2020 року у справах №200/4560/20-а, №200/4045/20-а, від 02.09.2020 року у справі №200/5937/20-а.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, враховуючи відсутність протиправних дій відповідача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62195057 від 28.05.2020 року, скасування здійснених приватним виконавцем заходів примусового виконання рішення - відмовити повністю.

Судове рішення складено і підписано 22 вересня 2020 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Чучко