Постанова № 9170227, 21.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

21.04.10 Справа № 10/48

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) з”явився,

позивача не з”явився,

третьої особи не з”явився,

прокурора - з»явився,

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради, м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2009 року, суддя Довга О.І., у справі № 10/48

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л», м.Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства сприяння обороні України, м.Львів

та прокурора міста Львова

про укладення договору оренди,

визнання недійсними ухвал Львівської міської ради №161 від 04.03.1999 року (державного акту на право постійного користування землею №І-ЛВ 004372 30807174 від 22.07.1999 року) та ухвали Львівської міської ради №71 від 18.10.1998 року (державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2009 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л», зобовязано Львівську міську раду укласти договори оренди земельних ділянок загальною площею 10,0233 га. по вул.Щирецькій,36 у м.Львові між Львівською міською радою та ТзОВ «Айпіє-Л»терміном на 10 років для обслуговування торгово-майнового комплексу «Ринок Південний»та вважати укладеними ці договори з дня набрання даного рішення законної сили.

Судом також визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради №161 від 04.03.1999 року «Про затвердження ТзОВ «АЙПІЄ-Л»проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок на вулиці Скнилівській-Щирецькій у м.Львові»та «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56 та державний акт на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року.

Крім цього, судом стягнуто з позивача 127983 грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва до міського бюджету м.Львова.

Рішення суду мотивоване тим, що судовими рішеннями у справах №33/15-А, №9/404а та №3/313-10/195, які набрали законної сили та є обов»язковими до виконання, встановлено факт подання позивачем всіх необхідних документів, на підставі яких міська рада зобов»язана в місячний термін розглянути питання про надання земельної ділянки в оренду, та відповідно зобов»язано міську раду розглянути це питання на черговому пленарному засіданні сесії. Оскільки ці рішення міською радою не виконано, підстав для відмови у наданні в оренду спірної земельної ділянки та укладенні договору оренди відповідачем не наведено та судом не встановлено, а діючим законодавством визначено саме такий порядок вирішення питання щодо надання земельних ділянок в оренду, суд визнав підставними позовні вимоги щодо зобов»язання міської ради укласти спірні договори оренди.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а тому зобов"язання цього органу укласти такий договір за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної компетенції передбаченої Конституцією України на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про ухилення міської ради щодо розгляду спірного питання в установленому законодавством порядку, оскільки вказані питання неодноразово були предметом розгляду сесії ради, що підтверджується ухвалою №2820 від 03.11.2005 року та ухвалою №2729 від 18.06.2009 року, якими відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок. Скаржник зазначає, що підставою такої відмови позивачу є порушення останнім законодавства України у сфері землеустрою та містобудування, зокрема, здійснення самочинного будівництва торгово-промислового комплексу «Ринок Південний», факт чого підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 року у справі №1/911-8/239А та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 року у справі №2-1627 (22ц-2042).

Скаржник також покликається на порушення позивачем способу захисту порушеного права, оскільки жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов»язок органу місцевого самоврядування укладати договори оренди земельних ділянок лише на підставі клопотання зацікавленої особи. Право на укладення такого договору оренди належить виключно органу місцевого самоврядування, а тому місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.187 ГК України щодо порядку укладення господарських договорів за рішенням суду. Вказана норма передбачає такий порядок для договорів, укладення яких є обов»язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, що в спірному випадку відсутнє.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду додаткових позовних вимог щодо визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, які суд не мав права об»єднувати в одне провадження та розглядати без участі осіб, не залучених до справи, оскільки вирішенням цих вимог порушено їх права та інтереси.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.Письмовим клопотанням представник третьої особи повідомив, що спірним рішенням не зачіпаються його права та інтереси.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Такий порядок відведення земельних ділянок встановлений законодавством з метою максимального врахування прав і законних інтересів відповідних територіальних громад та суміжних землекористувачів.

Позивачем не подано, а судом не встановлено доказів прийняття міською радою рішення про надання позивачу дозволу на укладення договору оренди спірних земельних ділянок. З матеріалів справи вбачається, що міською радою приймалися лише ухвала №2729 від 18.06.2009 року «Про відмову ТзОВ «АЙПІЄ-Л»у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул.Щирецькій,36»

Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір, а, тим більше, вважати його укладеним в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення, є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача можуть захищатися лише способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.123 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування, також, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, а не прийняття судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення щодо розпорядження землею. Покликання в рішенні місцевого суду на ті обставини, що постановою господарського суду Львівської області від 17.04.2008 року по справі №33/15-А встановлено факт дотримання позивачем порядку щодо виготовлення проекту відведення земельних ділянок загальною площею 10,0233 га. по вул.Щирецькій,36 у м.Львові, отримання погоджень та висновку експертизи внаслідок чого Львівську міську раду зобов»язано в 30-ти денний термін розглянути питання затвердження проекту відведення земельної ділянки ТзОВ «АЙПІЄ-Л»по вул.Щирецькій,36 у м.Львові не має жодного правового значення для вирішення цього спору. З другого боку, правовідносини по вищезгаданому прийнятому рішенні перейшли у виконавчу сферу. Аналогічно відсутні правові підстави для задоволення цього позову з покликанням суду першої інстанції на постанову господарського суду Львівської області від 21.02.2009 року по справі №9/404а, якою визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради стосовно виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2005 року по справі №3/315-10/195, яким суд зобов»язував розглянути питання укладення договору оренди земельної ділянки по вул.Щирецькій,36 в м.Львові з ТзОВ «АЙПІЄ-Л».

Отже, задовольняючи позов, місцевим судом не враховано право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і залишено поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача на оренду не може вважатись порушеним, відтак, є передчасним висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, поза увагою місцевого суду залишилося і те, що згідно ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, при цьому, судом не встановлено чи відповідає примус до укладення договору за рішенням суду за відсутності волевиявлення ради на укладення договору оренди землі вимогам ч.1 ст.187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору через пряму вказівку закону та способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, встановленим ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.152 Земельного кодексу України.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормований статтею 181 Господарського кодексу України, за приписами якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, запропонований проект якого надається другій стороні для узгодження у двох примірниках, при цьому, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Позивачем не доведено, а судом не встановлено дотримання вимог зазначеної норми щодо надання (надсилання) Львівській міській раді проектів договорів оренди. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов, при цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги саме ухиленням Львівської міської ради від укладення договору, проте, позивачем не доведено, а судом не встановлено доказів такого ухилення саме зі сторони відповідача.

Місцевим судом не враховано, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду, унормований статтею 124 Земельного кодексу України, не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка здійснила будівництво об'єктів нерухомості, які на цій землі розташовані, поза межами встановленої у Кодексі процедури.

Покликання позивача на те, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, перебуває у позивача на праві приватної власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів про реєстрацію права власності на це майно, судом до уваги не приймається, оскільки ухвала Залізничного районного суду м.Львова від 23.06.2006 року у справі №2=1627/06 (22ц-2042), на підставі якої позивачем отримано ці свідоцтва, скасована постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 року.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» в частині зобовязання Львівської міської ради укласти договори оренди земельних ділянок загальною площею 10,0233 га. по вул.Щирецькій,36 у м.Львові між Львівською міською радою та ТзОВ «Айпіє-Л»терміном на 10 років для обслуговування торгово-майнового комплексу «Ринок Південний», а тому в їх задоволенні слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними ухвали Львівської міської ради №161 від 04.03.1999 року «Про затвердження ТзОВ «АЙПІЄ-Л»проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок на вулиці Скнилівській-Щирецькій у м.Львові»та державного акту на право постійного користування землею №І-ЛВ 004372 30807174 від 22.07.1999 року, то право позивача не порушено. Судом першої інстанції не наведено підстав, а апеляційним не встановлено, яким нормам права не відповідає прийнята ухвала та чиї права і інтереси вона порушує.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними ухвали Львівської міської ради №71 від 18.10.1998 року «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56 та державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також цивільного інтересу, який не суперечить моральним засадам цивільного законодавства, а згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, яке допущено порушення відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали щодо надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56, так і не встановлено порушення цією ухвалою будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів, а тому апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л»про визнання недійсними ухвали Львівської міської ради №71 від 18.10.1998 року «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56, а також виданого на її підставі державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2009 року в справі за номером 10/48 скасувати, а апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» про зобовязання Львівської міської ради укласти договори оренди земельних ділянок загальною площею 10,0233 га. по вул.Щирецькій,36 у м.Львові між Львівською міською радою та ТзОВ «Айпіє-Л»терміном на 10 років для обслуговування торгово-майнового комплексу «Ринок Південний»; визнання недійсними ухвали Львівської міської ради №161 від 04.03.1999 року «Про затвердження ТзОВ «АЙПІЄ-Л»проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок на вулиці Скнилівській-Щирецькій у м.Львові»та державного акту на право постійного користування землею №І-ЛВ 004372 30807174 від 22.07.1999 року; визнання недійсними ухвали Львівської міської ради №71 від 18.10.1998 року «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56 та державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л»(м.Львів, вул.Щирецька,36, п/р №260020016893 в ЛФ УКБ-ПВ, МФО 325871, код ЄДРПОУ 19321652) на користь Львівської міської ради (м.Львів, площа Ринок,1) 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Наказ видати суду перої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко