Рішення № 9170049, 14.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 8/9-122 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо", вул. Хрещатик, 12А, м. Київ (вул. Нижній Вал, 19\21Е, м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Курбаса, 5Ч, м. Тернопіль, в особі філії ТОВ "Вестер Україна" у м. Тернополі, вул. Подільська, 37-А, м. Тернопіль

про: cтягнення заборгованості за договором поставки на загальну суму 18 896 грн. 70 коп.

За участю представників:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 01.03.2010р. представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перо", м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", в особі філії ТОВ "Вестер Україна" у м. Тернополі, надалі відповідач про стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог –пояснення позивача за вих. №8\9-122-01 від 09.03.2010р.) заборгованості на загальну суму 18 896 грн. 70 коп., в т.ч. 15586,06 грн. –основний борг, 1158,49 грн. –інфляційні витрати, 1765,95 грн. –пеня та 386,20 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 4265УКР2008 від 08.09.2008 р., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 15 586, 06 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору нараховано 1765,95 грн. пені, 1 158,49 грн. інфляційних витрат та 386,20грн. 3% річних.

В підтвердження викладеного надано: договір поставки № 4265УКР2008 від 08.09.2008 р. та додатки до нього, розрахунки заборгованості, протокол розбіжностей від 08.09.2008 р., видаткові накладні, на підставі яких відповідачу поставлено товар, акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 30.04.2009 р., накладні на повернення товару, претензію № 83 від 21.09.2009 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 11:45 год. 15.02.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 09:40год. 01.03.2010р., на 11:50 год. 15.03.2010р., на 09:20 год. 29.03.2010р., та, відповідно на 11:10 год. 14.04.2010р. у зв’язку із неявкою відповідача та неподанням сторонами витребовуваних судом документів.

Строк вирішення спору продовжено в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 15.03.2010р.

В судове засідання 14.04.2010р. представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення сторонам поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 01.03.2010р. доводи повноважного представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

08 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо", надалі - Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", надалі - Покупець, з іншої сторони, був укладений Договір поставки №4265УКР2008, за умовами якого, Постачальник зобов’язався передати (поставити) в обумовлені строки товар Покупцеві, а Покупець, в свою чергу, прийняти даний Товар та оплатити його. (п.п. 1.1 п.1 Договору).

Поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000р.) на склад Покупця та/або в магазини, адреси яких зазначені Покупцем у замовленні. У випадку поставки товару на адресу філії Покупця, сторони домовились, що отримувачем товару є Філія Покупця і оформлення документів, в т.ч. і податкових, здійснюється безпосередньо відповідною Філією (п.п2.1 п.2 Договору.)

В п.14 "Реквізити та підписи сторін" Договору, окрім реквізитів ТОВ "ВЕСТЕР УКРАЇНА", зазначені також реквізити філії Покупця у м. Тернополі.

Згідно п.п.3.1-3.3 п.3 Договору, кількість товару, який підлягає поставці складається з суми та загальної кількості товару, який поставлений протягом дії договору. Асортимент товару визначається Специфікаціями, які після укладення договору є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 п.4 Договору, товар, зазначений у специфікаціях, поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності до наданого Покупцем замовлення. Замовлення передається Постачальнику шляхом варучення офіційному представнику Постачальника, засобом факсимільного зв’язку, в електронному вигляді або особисто. Постачальник після отримання замовлення, зобов’язаний підписати замовлення у 3- денний строк направити його Покупцеві. В замовленні зазначається асортимент, кількість партії та місце поставки товарів, якщо воно відрізняється від зазначеного в договорі.

П.п. 4.4 п. 4 договору, сторони встановили, що строк поставки товару –7 днів з моменту погодження замовлення сторонами, якщо інший строк поставки не зазначений в замовленні.

В силу п.п.7.1. п. 7 Договору, товар вважається прийнятим Покупцем по кількості, асортименту та якості, з моменту підписання уповноваженими представниками Покупця ТТН та/або товарної накладної.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, згідно видаткових накладних: № ПР-0002184 від 24.11.08р. на суму 425,15грн., №ПР-0002185 від 24.11.2008 року на суму 4130,61грн., №ПР-0002833 від 16.12.2008 року на суму 5266,89грн., №ПР-0002958 від 26.12.2008 року на суму 3464,10грн., №ПР-0003104 від 21.01.2009 року на суму 214,01грн., №ПР-0003105 від 21.01.2009 року на суму 4185,45грн. та №ПР-0002832 від 16.12.2008 року на суму 210,66грн., на адресу філії ТОВ "Вестер Україна" у м. Тернополі, за період з 24.11.2008 року по 21.01.2009 року поставлено товар на загальну суму 17 896,26грн.

П.п.9.7 п.9 Договору, сторони встановили, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 60 банківських днів з дня отримання товару Покупцем. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця. У випадку поставки товару на адресу філії Постачальника, оплата здійснюється безпосередньо філією з її рахунку, реквізити якого зазначені у даному договорі.

Проте, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином.

06 квітня 2009 року Філією було повернуто товару на загальну суму 1 415,97грн., належним чином засвідчені копії накладних на повернення товару знаходяться в матеріалах справи.

Окрім того, на підставі договору від 08.09.2008 року Філією ТОВ "Вестер Україна" у м. Тернополі, згідно актів надання послуг №8В300004 від 30.11.2008 року, №8С310074 від 31.12.2008року та №92050022 від 30.01.2009 року, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, надано послуги по формуванню асортиментного переліку товарів ТОВ "Перо", на загальну суму 894,84грн. Факт надання даних послуг підтверджується і підписаним повноважними представниками сторін Актом взаємних розрахунків між ТОВ "Перо" та Філією ТОВ "Вестер Україна" у м. Тернополі, станом на 30.04.2009 року.

Відтак, позивач стверджує, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість відповідача за отриману, згідно договору поставки №4265УКР2008 від 08.09.2008 року, продукцію становить 15586,06грн. Підтвердження правомірності своїх вимог вважає, також Акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 31.01.2009 року, підписаний повноважними представниками сторін, зокрема зі сторони відповідача - бухгалтером філії - Маляренко І.М., та Акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 06.04.2009 року, підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

П.п. 13.1 сторони встановили строк дії договору –з моменту його підписання Сторонами, до 31 грудня 2008 року включно. Закінчення терміну дії договору не звільняє Сторін від відповідальності за порушення його умов.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт отримання товару, згідно договору поставки №4265УКР2008 від 08.09.2008 року, на загальну суму 17896,26грн. відповідачем, у встановленому законом порядку, не заперечно.

Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних № ПР-0002184 від 24.11.08р., №ПР-0002185 від 24.11.2008 року, №ПР-0002833 від 16.12.2008 року, №ПР-0002958 від 26.12.2008 року, №ПР-0003104 від 21.01.2009 року, №ПР-0003105 від 21.01.2009 року підтверджують факт поставки відповідачу продукції на загальну суму 17 685,60грн.

Ухвалами від 01.02.2010р., від 15.02.2010р. та від 01.03.2010р. суд зобов’язував позивача надати докази поставки товару відповідачу на загальну суму 17896,26грн, оскільки долучені до позовних матеріалів документи підтверджували лише факт поставки продукції на суму 17685,60грн.

На виконання вимог суду, викладених у вищевказаних ухвалах, 15 березня 2010року позивач надав суду пояснення вих. №8\9-122-01 від 09.03.2010р., у якому зазначив, що належним чином засвідчену копію видаткової накладної № ПР-0002832 від 16.12.2008 року, яка підтверджує факт поставки відповідачу товару на суму 210,66грн. він не може надати, однак, вважає, що факт поставки відповідачу продукції саме на цю суму підтверджується актами звіряння розрахунків між сторонами станом на 31.01.2009 року та 06.04.2009 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Тобто, факт проведення суб’єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб’єктом з іншими суб’єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами. Відтак., акт звірки не може вважатись первинним бухгалтерським документом на підставі якого можна безперечно встановити наявність чи відсутність цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань сторони.

Разом з тим, враховуючи, що Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2009 р. містить посилання на документи первинної звітності, на підставі яких відповідачу поставлялась продукція, зокрема на видаткову накладну ПР-0002832 від 16.12.2008 року на суму 210,66грн., відомості про проведену відповідачем оплату, що зі сторони відповідача даний Акт звірки підписано бухгалтером Філії у м. Тернополі –п. Маляренко І.М., про що свідчить відтиск печатки із зазначенням посади особи, яка підписала даний Акт, суд погоджується з доводами позивача та приймає даний акт як доказ того, що товар згідно видаткової накладної ПР-0002832 від 16.12.2008 року на суму 210,66грн відповідачем отримано.

Відповідач на розгляд справи не прибув, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Відповідно до п.1 Роз'яснення ВАС України "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" №02-5/492 від 28.07.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, "Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь".

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", м. Тернопіль заборгованості за отриманий товар в сумі 15 586 грн. 06 коп., згідно договору поставки №4265УКР2008 від 08.09.08р. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П.10.2 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за прострочку оплати отриманої продукції, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, яка діяла на момент прострочки, від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку, поданого позивачем, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, який проведений окремо по кожній накладній, з врахуванням дати поставки, та терміну оплати, становить 1 765 грн. 95 коп.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення.

Окрім того, ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 158,49 грн. –інфляційних нарахувань та 386,20грн. -3% річних, (з врахуванням дати поставки, терміну оплати, поверненої відповідачем продукції та наданих останнім послуг по формуванню асортиментного переліку товарів позивача).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок, враховуючи приписи чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 158 грн. 49 коп. –інфляційних нарахувань та 386 грн. 20 коп. -3% річних обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом долучено до матеріалів справи).

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 195,08грн., а належало до сплати 191,88 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Курбаса, 5Ч, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 35073676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо", вул. Хрещатик, 12А, м. Київ (вул. Нижній Вал, 19\21Е, м. Київ) (ідентифікаційний код 33886524):

-          15 586 грн. 06 коп. боргу;

-          1 158 грн. 49 коп. інфляційних втрат;

-          386 грн. 20 коп. 3% річних;

-          1 765 грн. 95 коп. пені;

-          188 грн. 97 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо", вул. Хрещатик, 12А, м. Київ (вул. Нижній Вал, 19\21Е, м. Київ) (ідентифікаційний код 33886524): довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 3 грн. 20 коп.

Платіжне доручення № 1305 від 11 листопада 2009 року про сплату державного мита в сумі 195,08 грн. залишається в матеріалах справи.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –19.04.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя