Ухвала суду № 91695938, 14.09.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12150/20

Провадження № 1-кп/234/1336/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання - Максимова В.В.,

за участі: прокурора Василенко О.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,

представника потерпілих - адвоката Агапова П.В.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників Конюшенко І.Д., Боброва С.В., Васильєва Ю.Ф., Ковальова Є.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області Булгакова О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020050390001041 від 11.04.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050390001041 від 11.04.2020 року.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області Булгакова О.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ознаками ч. 4 ст. 187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. 07.08.2020 слідчим суддею Краматорського міського суду ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в сумі 168 100 грн. 10.08.2020 останнього звільнено з під варти у зв`язку з внесенням застави. На вказану ухвалу суду прокурором подано апеляційну скаргу, яка до теперішнього часу не розглянута.

Сторона обвинувачення обґрунтовуючи необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_6 зважаючи на тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії - особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, усвідомивши можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, у разі визнання його винним, може переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України чи виїхати на тимчасово непідконтрольну владі України територію Донецької, Луганскої областей, або на окуповану територію Автономної республіки Крим, чим перешкоджатиме встановлення істини у кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків останнього;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 відомі повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, з метою уникнути покарання за скоєний злочин обвинувачений може шляхом вмовлянь або погроз впливати на них. Також з приводу ризику впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, то досудовим розслідуванням здобуто докази того, що безпосередньо розбійний напад на потерпілого супроводжувався застосуванням насильства по відношенню до нього, що охоплювалось єдиним спільним умислом усіх обвинувачених. На підставі наведеного, обвинувачений може впливати на потерпілого, з метою змусити його змінити показання, відмовитися давати показання. Так, в своїх показах потерпілий ОСОБА_1 , прямо зазначив, що він після скоєного на нього правопорушення, під час якого застосовано було насилля небезпечне для життя та здоров`я, погроз про позбавлення його життя під час нападу, з урахуванням того, що він в ході досудового слідства впізнав нападників, та прямо на них вказав, реально побоюється помсти та незаконного впливу на нього з боку підозрюваних осіб.

- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі інший розбійний напад оскільки ОСОБА_6 офіційно не працює та не має постійного джерела доходу.

Інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а відтак застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Булгаков О.В. підтримав клопотання, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав, викладених у клопотанні. Зазначив, що на теперішній час ОСОБА_6 перебуває під заставою.

У підготовчому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та їх представник - захисник Агапов П.В. просили задовольнити клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник Ковальов Є.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що 07.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 вже був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом застава. Дане рішення переглядається судом апеляційної інстанції. ОСОБА_6 був звільнений під заставу, оскільки внесена була застава, тобто вважається таким, до якого застосований даний запобіжний захід. ОСОБА_6 завжди вчасно з`являвся за викликами до органу досудового розслідування та суду. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки обвинувачений виконує обов`язки, покладені на нього судом, та відносно нього діє запобіжний захід у вигляді застави.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали і заперечення захисника, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 168160 грн. та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як убачається з ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів.

Враховуючи вказані ризики, слідчим суддею на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави та покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора/ суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

07.08.2020 року за ОСОБА_6 - ОСОБА_7 було внесено заставу у розмірі 168100 грн., у зв`язку з чим 10.08.2020 року його було звільнено з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року строк виконання покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України було встановлено до 15.09.2020 року.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначений, тому він діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК України.

Суд зазначає, що окрім обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, існують процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, покладені на нього відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, в тому числі, обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у виді застави. Такий висновок випливає із законодавчого формулювання ч. 8 ст. 182 КПК України, відповідно до якої якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Таким чином, у відношенні ОСОБА_6 на даний час діє запобіжний захід у вигляді застави, який забезпечує виконання обвинуваченим виконання процесуальних обов`язків.

Діючим КПК України не передбачено одночасне застосування двох запобіжних заходів, можливість зміни запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід передбачена ч. 10 ст. 184 КПК України, а також ст. 200 КПК України.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Суд вважає, що на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, як на підставу застосування запобіжного заходу, хоча і продовжують існувати, однак зменшились з огляду на те, що обвинувачений виконує обов`язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді від 07.08.2020 року та суду не надано доказів щодо порушення будь - якого із обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави суд не вбачає, оскільки як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_6 умови запобіжного заходу у вигляді застави не порушує, приймає участь у судових засіданнях, з`являється до суду, з`являвся за викликами до органу досудового розслідування, в розшуку не перебував та не піддавався приводу у судові засідання чи за викликом до слідчого.

Крім того, прокурор у судовому засіданні не повідомив, що сторона обвинувачення має дані про те, що обвинувачений порушував покладені на нього обов`язки, не з`являвся до слідчого або прокурора та суду.

Ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду від 07.08.2020 року продовжують існувати, хоча на теперішній час і зменшилися, однак вказані ризики були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Суд також враховує, що під час досудового розслідування ухвала слідчого судді від 07.08.2020 року про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави стороною обвинувачення в апеляційному порядку оскаржувалась, однак до теперішнього часу не розглянута, на теперішній час у зв`язку з внесенням застави відносно обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави, в підготовчому судовому засіданні сторона обвинувачення не зверталась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід.

Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, родину, неповнолітню дитину, згідно побутової характеристики опікується хворою матір`ю, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення про те, що лише тримання ОСОБА_6 під вартою без визначення розміру застави може убезпечити від настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.

Суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.) «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи. не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Суд вважає, що дійсно усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, він дійсно може переховуватися від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим. Разом з цим, даний ризик суд хоча і не виключає, але вважає його маловірогідним, з огляду на те, що з 10.08.2020 року після внесення застави обвинувачений виконує покладені на нього обов'язки та прибуває за викликом до суду та прибув на всі виклики до органу досудового розслідування.

Про намір ухилитися від слідства може свідчити неявка за викликами до органів досудового розслідування чи суду, відсутність постійного місця проживання та роботи, підбурювання співучасників до втечі, факти втечі від органів досудового розслідування та суду в минулому. Окрім протиправних дій підозрюваного, про можливі ризики переховування від суду чи слідства можуть свідчити цілком правомірні дії підозрюваного: закриття рахунків у банку, продаж нерухомості, оформлення паспорта для виїзду за кордон, купівля квитків тощо.

ЄСПЛ у п. 33 у справі Wv. Switzerland №14379/88 від 26.01.1993 р. стверджує, що «небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти лише залежно від суворості можливого покарання, її потрібно визначати, враховуючи низку інших чинників, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя або зробити її настільки незначною, що вона не слугуватиме виправданням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні риси, кошти, зв`язки з державою».

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадження, суд зазначає, що даний ризик хоча і доведений прокурором у судовому засіданні, але його можливо запобігти шляхом зобов`язання обвинуваченого утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим. Крім того, даний ризик було враховано слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та на ОСОБА_6 було покладено обов`язок утримання від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні. Доказів порушення даного обов`язку стороною обвинувачення суду не надано.

Отже, у судовому засіданні прокурором не було надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_6 умов раніше обраного запобіжного заходу та свідчили про необхідність його зміни на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Судом також не було встановлені нові обставини, які не були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу під час досудового розслідування.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання прокурора на даний час відсутні.

Разом з цим, враховуючи, що у обвинуваченого на теперішній час діє запобіжний захід у вигляді застави, строк дії обов`язків, покладених на нього судом спливає 15.09.2020 року, обставини, які стали підставою для покладення таких обов`язків, продовжують існувати. Продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України є необхідними на даній стадії судового розгляду, що забезпечить належний розгляд справи у встановлені законодавством строки. За таких обставин, суд вважає за необхідним продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 314, 315, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області Булгакова О.В. про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважати таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, тобто до 12.11.2020 року включно, а саме:

-прибувати до суду по першому виклику;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню;

-не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.О. Чернобай