Рішення № 91691841, 21.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/10754/20

провадження №: 2/752/5559/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку.

Посилався на те, що 22.10.2018 позивач був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінанс Агро Тестінг Україна» на посаду бухгалтера згідно наказу від 18.10.2018. Також, між сторонами 18.10.2018 було укладено «Трудовий договір» та «Цивільно-правовий договір про надання послуг щодо відданості, нерозкриття, інтелектуальної власності, неконкуренції та непереманювання». 04.03.2020 позивача було звільнено з роботи у ТОВ «Єврофінанс Агро Тестінг Україна» за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Проте, після звільнення позивача з роботи у відповідача, позивачу було не виплачено відповідачем заробітної плати.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості із заробітної плати за частину лютого місяця 2020 у розмірі 9000 грн., заробітну плату за 3 дні березня 2020 у розмірі 3000 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку (23 календарних дні) за 2019-2020 роки у розмірі 15500 грн, а також грошові кошти в розмірі 1000 грн за надані послуги згідно умов п. 6.1 «Цивільно-правового договору» від 18.10.2018. Загальний розмір заборгованості ТОВ «Єврофінанс Агро Тестінг Україна» станом на дату подання до суду позовної заяви становить 28500 грн. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4300,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2020 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач з моменту відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач ОСОБА_2 , відзив на позовну заяву не надала, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася.

В зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Наказу № 18-10/К від 18.10.2018 «Про прийняття на роботу» ТОВ «Єврофінанс Агро Тестінг Україна» позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду бухгалтера з 22.10.2018 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

18.10.2018 між сторонами укладено «Трудовий договір», відповідно до п. 5.1. умов якого працівнику належить право на 24 календарних дні відпустки на рік. Пунктом 7.1 «Трудового договору» передбачено, що працівнику встановлюється випробувальний строк в 3 (три) місяці. Під час випробувального строку працівнику виплачується заробітна плата в сумі без урахування податків і зборів (тобто необхідні податки та збори вираховуються за цієї суми відповідно до українського законодавства) в розмірі 21120,00 грн. в місяць. Місячна заробітна плата виплачується два рази на місяць з інтервалами не більше 16 календарних днів. Після успішного проходження випробувального строку в якості компенсації за виконання обов`язків за цим договором, працівник отримуватиме фіксовану заробітну плату в сумі без урахування податків і зборів (тобто необхідні податки та збори вираховуються за цієї суми відповідно до українського законодавства) в розмірі 24850,00 грн в місяць. Місячна заробітна плата виплачується два рази на місяць з інтервалами не більше 16 календарних днів (п. 7.2 «Трудового договору» від 18.10.2018). Пунктом 7.3 вказаного договору додатково працівнику належатиме право на отримання, після досягнення певних критеріїв та цілей діяльності, які визначаються на власний розсуд Директором, річного змінного бонусу в максимальній сумі, яка встановлюється в повідомленні про встановлення критеріїв та цілей діяльності на рік. Якщо інше не вказано в цьому Договорі, загальна компенсація, яка визначена в цьому Договорі, покриватиме будь-яку діяльність та /або доручення, які Працівник може виконувати відповідно до його зобов`язань за цим Договором, що передбачено п. 7.4.

18.10.2018 між сторонами було укладено «Цивільно-правовий договір про надання послуг щодо відданості, нерозкриття, інтелектуальної власності, неконкуренції та непереманювання» відповідно до умов якого п. 6.1. зазначено, що за надані послуги з відданості, нерозкриття, інтелектуальної власності неконкуренції та непереманювання, визначені в пунктах 2-5 цього договору, Виконавець отримує фіксовану плату в розмірі 1000 грн за календарний рік. Плата, визначена п. 6.1. Договору, виплачується протягом 30 календарних днів після закінчення відповідного календарного року (п. 6.2 «Цивільно-правового договору» від 18.10.2018).

04.03.2020 позивача було звільнено з роботи у ТОВ «Єврофінанс Агро Тестінг Україна» за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У частині другій статті 233 КЗпП України, передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що «в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат».

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013), згідно ч. 1 ст. 117 КзПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належним звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Частиною 3 статті 129 Конституції України, визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Щодо вимоги позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, то відповідачем не спростовано обставин викладених позивачем та те, що на день звільнення у позивача ще залишалась невикористана відпустка.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку, оплату за надані послуги згідно умов п. 6.1. «Цивільно-правового договору» від 18.10.2018 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу «Центром правової допомоги» (ТОВ «Одеський центр правового захисту») згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 22052003 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 22052003, зазначено, що надана юридична послуга, а саме: проект позовної заяви.

Проте, в матеріалах справи відсутня квитанція або підтвердження щодо сплати ОСОБА_1 за надання правової допомоги по договору № 22052003.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» (код ЄДРПОУ: 39337756, місцезнаходження: м. київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14, корп. 7, оф. 31) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за частину лютого місяця 2020 у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп., заробітну плату за 3 дні березня 2020 у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку (23 календарних дні) за 2019-2020 роки у розмірі 15500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., а також грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. за надані послуги згідно умов п. 6.1 «Цивільно-правового договору» від 18.10.2018, а всього загальний розмір заборгованості становить 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» (код ЄДРПОУ: 39337756, місцезнаходження: м. київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14, корп. 7, оф. 31) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур