Рішення № 91690344, 22.09.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/322/20

Провадження №2/541/496/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Куцин В.М.,

секретаря судового засідання -Євдокимової Н.В.,Байва Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, третя особа начальник Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

10 лютого 2020 року звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, шляхом направлення до суду позову засобами поштового зв`язку «Укрпошта».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював у Виробничому підрозділі "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді пожежного респіраторника з 2013 року.

Наказом начальника Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" №2/ос від 11.01.2020 року був звільнений за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Звільнення вважає незаконним, оскільки: заява про звільнення за угодою сторін ним була написана під тиском начальника Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2 , який 05.01.2020 року відсторонив його від роботи, посилаючись на його стан здоров`я та погрожував звільненням "за статтею".

Підтвердженням написання заяви про звільнення за угодою сторін під тиском начальника є й те, що після відсторонення його від роботи, до виконання свої обов`язків пожежного респіраторника він так і не приступив, оскільки за вказівкою ОСОБА_2 , який погрожував звільнити "за статтею", він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на 09.01.2020 року та 10.01.2020 року.

Факт написання ним заяви про звільнення за угодою сторін під тиском начальника Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ОСОБА_2 може підтвердити свідок ОСОБА_3 .

Крім того, 10.01.2020 року ним було подано заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін, в зв`язку з чим законних підстав для видачі наказу №2/ос від 11.01.2020 року про звільнення його з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 ст.36 Кодексу законів про працю України, у відповідача не було.

У зв`язку з вищевикладеним змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді від 18 лютого 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26 лютого 2020 року третя особа, начальник Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2 направив пояснення.

02 березня 2020 року представник відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" направив відзив на позовну заяву. Вказували, що насправді 05.01.2020 ОСОБА_1 власноручно було написано заяву про звільнення «за угодою сторін» з 11.01.2020. Начальником підрозділу було узгоджено дане звільнення і надане відповідне розпорядження відділу кадрів, щодо підготовки наказу про звільнення працівника з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України «за угодою сторін». Таким чином, домовленості між працівником і роботодавцем було досягнуто і оформлено відповідними документами. З метою забезпечення боєздатності пожежного підрозділу 08.01.2020 було проведено співбесіду з ОСОБА_4 , за результатами якої, останній написав заяву про переведення на заплановану вакансію. В цей же день, начальник пожежного поїзда подав рапорт начальнику підрозділу на переведення ОСОБА_4 на заплановану вакансію. Пізніше, 10.01.2020 позивачем було подано заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін, на якій начальник підрозділу наклав резолюцію для відділу кадрів: «залишити без задоволення в зв`язку з попередньою домовленістю». 11 січня 2020 року було підготовлено та підписано наказ від 11.01.2020 №2/ос про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. День видачі наказу і день звільнення відповідає даті звільнення, вказаній позивачем в заяві про звільнення. В день звільнення ОСОБА_1 особисто ознайомився з наказом від 11.01.2020 №2/ос про звільнення з роботи. Під особистий підпис отримав належним чином оформлену трудову книжку, та під особистий підпис ознайомився із записом про звільнення в особовій картці ф.П-2.

Наведене свідчить, що звільнення позивача ОСОБА_1 було проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства про працю. Наказ від 11.01.2020 №2/ос про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України є у повній мірі законним та обґрунтованим.

Посилався на роз`яснення викладені в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, відповідно до яких анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін, може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Оскільки згоди начальника загону на анулювання домовленості про звільнення позивача не було, прийнято рішення відмовити в задоволенні другої заяви ОСОБА_1 і звільнити останнього згідно з попередньою домовленістю, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін. В той же час, до звільнення позивача передувало надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 09.01.2020- 10.01.2020 на підставі особисто поданої ним заяви від 08.01.2020.

Таким чином, особисте написання позивачем заяв протягом тривалого проміжку часу, свідчить про відсутність будь - яких ознак тиску, насильства чи іншої неправомірної поведінки начальника підрозділу по відношенню до працівника, а підтверджує його особисту волю отримання результату за проханнями викладеними у всіх вищевказаних заявах. З метою перевірки факту неправомірного тиску начальника підрозділу на позивача 27.02.2020 було направлено запит до Роменського відділу поліції з проханням надати відповідну інформацію.

Не зважаючи на те, що відсторонення позивача від роботи у робочу зміну з 08 год. 00 хв. 05.01.2020 по 08 год. 00 хв. 06 січня 2020 року не є предметом оскарження та предметом його позовних вимог, вважали за необхідне повідомити, що відсторонення начальника відділення пожежного поїзда Ромни ОСОБА_3, і пожежника (респіраторника) ОСОБА_1 було проведено у відповідності до ст. 46 КЗпП України та Інструкції про порядок відсторонення, затвердженої наказом начальника загону від 30.12.2016 № 589. Відсторонення від роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулося в зв`язку з виявлення в них ознак алкогольного сп`яніння під час несення варти, з складанням відповідних актів та направлення.

Відсторонення даних працівників від роботи викликано тим, що об`єкти залізниці являються об`єктами підвищеної небезпеки і діючими нормативно-правовими актами та наказами Укрзалізниці забороняється, як допуск до роботи, так і виконання робіт на об`єктах залізниці працівниками, які через стан алкогольного сп`яніння або інші чинники не можуть виконувати свої обов`язки.

Наведене свідчить, що звільнення позивача було проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства про працю згідно його власного бажання.

Будь-яких скарг і заяв щодо неправомірних дій начальника підрозділу від позивача ні до комісії по трудових спорах, ні до вищого керівництва, ні до правоохоронних органів не надходило.

Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу про наявність протиправності діяння відповідача при видачі оскаржуваного наказу.

Просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 05 березня 2020 року подав відповідь на відзив, вказував, що відповідно до практики Верховного Суду, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Оскільки ОСОБА_1 10.01.2020 подав заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін , тому викладені відповідачем та третьою особою у поясненні та відзиві доводи, що між сторонами була досягнута домовленість про звільнення ОСОБА_1 з роботи саме "за згодою сторін" на підставі п.1 ст.36 КЗпП України не відповідають фактичним обставинам справи, правовим висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та вимогам ст.ст.36,38 Кодексу законів про працю України, ст.ст.78, 263 Цивільного процесуального кодексу України і є незаконними та не обґрунтованими.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, оскільки на час проведення перевірки не перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому не було підстав для проходження огляду, однак він не відмовлявся від проходження медичного огляду. 05.01.2020 року він був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків. Погодився на пропозицію третьої особи і написав заяву про звільнення за згодою сторін. 08 січня він написав заяви про відпустку без збереження заробітної плати 09 та 10 січня, та переписав заяву про звільнення з 11 січня, оскільки третя особа йому повідомив, що не допустить його до виконання обов`язків. Цього ж дня у відділі кадрів йому повідомили про неможливість відкликання заяви про звільнення за згодою сторін за відсутності погодження адміністрації підприємства.10.01.2020, після отримання консультації, він направив факсом та 11.01.2020 року передав особисто заяву про відкликання заяви про звільнення. 11.01.2020 він був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав розрахунок.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, пояснив, що ОСОБА_1 05.01.2020 року заява про звільнення була подана під психологічним тиском третьої особи, начальника виробничого підрозділу ОСОБА_2 , який погрожував звільненням у випадку не подання позивачем заяви про звільнення та відсторонив від роботи, що підтверджується аудіо записом розмови позивача та третьої особи, яка відбувалася 05.01.2020 року. Злякавшись за наслідки звільнень з ініціативи адміністрації позивачем була подана заява про звільнення за згодою сторін. 10.01.2020 року вказана заява позивачем була відкликана шляхом направлення відповідної заяви факсом на адресу третьої особи. Однак, незважаючи на це, 11.01.2020 року був підписаний спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 , що підтверджується обставинами викладеними в письмових поясненнях третьої особи. З вищенаведених обґрунтувань оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасування. Просив поновити позивача на посаді пожежного респіраторника Виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АБ «Укрзалізниця».

Представник відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в судовому засіданні підтримав раніше направлений відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. Наголошував, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт психологічного тиску на позивача третьою особою при написанні заяви про звільнення за згодою сторін 05 січня та медичною довідкою та сертифікатом, які підтверджують, що позивач не має психіатричних протипоказань до виконання робіт пов`язаних з рухом поїздів. Та спростовуються аудіо записом розмови 05.01.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після виявлення порушень трудової дисципліни позивачем. Наголошував, що анулювання такої домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Оскільки такої згоди з боку роботодавця не було, що підтверджується змістом резолюції зазначеною третьою особою на заяві ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін та поясненнями свідка ОСОБА_5 , тому відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа, начальник Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив що при проведенні ним перевірки виконання посадових обов`язків позивачем, 05.01.2020 року була виявлена підозра про перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння та ряд порушень трудової дисципліни. Після пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 подав заяву на звільнення за згодою сторін, проти чого він не заперечував. Насправді 08 січня він мав розмову з позивачем щодо можливості анулювання домовленості про звільнення, однак він повідомив, що не має наміру анулювати цю домовленість, оскільки порушення трудової дисципліни є недопустимими, тим більше у вихідні та святкові дні. При отриманні заяви позивача про відкликання заяви 11.01.2020 року про звільнення, ним була складена відповідна резолюція. Оскаржуваний наказ був складений 08 січня в зв`язку з необхідністю замовлення грошових кошів для проведення розрахунку при звільненні позивача.

Свідок ОСОБА_6 , пояснив що в його присутності позивачеві було запропоновано проходження медичного огляду на стан сп`яніння під час проведення перевірки несення чергування варти начальником виробничого підрозділу Полтавський загін воєнізованої охорони ОСОБА_2 ОСОБА_1 05.01.2020 року, в зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Останній відмовився від проходження огляду, в зв`язку з чим були складені відповідні акти.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що в його присутності ОСОБА_1 08.01.2020 року написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати та переписав подану ним заяву 05 січня про звільнення, вказавши дату звільнення 11 січня 2020 року. До написання заяв позивач спілкувався з начальником ОСОБА_2 . В ході розмови свідок повідомляв позивачу положення закону щодо неможливості відкликання заяви про звільнення за згодою сторін без згоди роботодавця. 11 січня був підписаний наказ про звільнення позивача та вручений останньому. Підстави для скасування наказу були відсутні, зважаючи на зміст резолюції на заяві позивача про відкликання заяви про звільнення датованої 10.01.2020 року.

Заслухавши сторони, свідків, оцінивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.01.2020 ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за згодою сторін з 11.01.2020 року (а. с. 32).

10 січня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін (а. с. 33).

Наказом начальника Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" №2/ос від 11.01.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 ст.36 Кодексу законів про працю України (а. с. 34).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про Працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін. Наведені норми КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу , підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справа №570/894/16-ц.

Згідно з роз`ясненнями, що наведені в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, при припиненні трудового договору за угодою сторін, на відміну від звільнення за власним бажанням, можливості відкликання працівником своєї заяви не передбачено.

Анулювання домовленості між працівником підприємства і власником про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП може мати місце лише за взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Суд не може погодитися з твердженнями позивача та його представника, що заява позивачем про звільнення була подана внаслідок психологічного тиску на останнього третьою особою, оскільки вказані твердження спростовуються змістом розмови під час проведення перевірки несення служби позивачем третьою особою, начальником Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2,05.01.2020 року, аудіозапис якої досліджений судом. В ході якої ОСОБА_2 наполягає на проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння позивача в спеціалізованому медичному закладі, а останній не надає згоди на проведення огляду та повідомляє, що бажає звільнитися з роботи. Повідомленням Роменського відділу поліції про відсутність звернення позивача з заявами про вчинення щодо нього протиправних дій при написанні заяви про звільнення з роботи. Свідченнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які суду пояснили, що на пропозицію ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що бажає звільнитися з роботи.

При цьому суд критично оцінює свідчення свідка ОСОБА_3 , який стверджував, що заяви про звільнення він та позивач написали за вказівкою третьої особи, так як свідок особисто зацікавлений у вирішенні спору на користь позивача, оскільки також був звільнений з роботи з аналогічних підстав та за аналогічних обставин, що і позивач.

Враховуючи вищевикладені обґрунтування відмови в задоволенні позову. не заслуговує на увагу твердження представника позивача, що підставою задоволення позову, є також факт підписання наказу про звільнення позивача після отримання роботодавцем заяви ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення.

За таких умов відсутні підстави визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, і поновлення на роботі позивача. Отже, в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю, та через його безпідставність.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а відповідачем не заявлено про розмір судових витрат понесених в зв`язку з розглядом справи, тому виходячи з положень ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання розподілу судових витрат..

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 36, 233, 235 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, третя особа - Начальник Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Жаріково, Пограничного району, Приморського краю, рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Акціонерне товариство "Українська залізниця", місцезнаходження: м. Київ, вул.. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815.

Начальник Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_2, м. Полтава, вул. Сортувальна,5.

Суддя: В. М. Куцин