Рішення № 9168960, 21.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.10 р.                     Справа № 37/49                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32519577

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 23558,39грн., за послуги орендодавця 71,18грн. та пені в сумі 1012,14грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (посвідчення № 2644 дійсне до 14.07.2010р.);

від Позивача – Катан І.М. (за довіреністю б/н від 21.04.2010р.);

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 23.03.2010р. на 31.03.2010р., з 31.03.2010р. на 21.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі – Заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення на користь Позивача заборгованості з орендної плати в сумі 23558,39грн., за послуги орендодавця 71,18грн. та пені в сумі 1012,14грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 2089-О від 01.01.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 2089-О від 01.01.2009р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення, додатковий договір, розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані письмові пояснення від 31.03.2010р. (а.с.а.с. 23, 24) щодо нарахованих до стягнення сум та необхідності їх стягнення на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя, а також - відносно автоматичного продовження строку дії договору після 01.06.2009р.

Крім того, Позивачем надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 25-47, 53, 54).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, але надав відзив (а.с.52), яким позовні вимоги визнав у повному обсягу, але просив суд надати розстрочення платежу на 1 місяць. Крім того, Відповідачем був підписаний без зауважень акт звіряння розрахунків від 20.04.2010р. (а.с.53) відносно всієї суми позовних вимог.

Прокурор та Позивач у судовому засіданні 21.04.2010р. спільно остаточно вимагали (а.с.а.с.55) стягнення заборгованості з орендної плати та нарахованої на неї пені на рахунок місцевого бюджету, а заборгованість за послуги – на користь Позивача, заперечуючи, при цьому, проти надання розстрочення платежу через неналежність оформлення відповідного клопотання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача не перешкоджає розгляджу справи з огляду на повноту зібраних доказів та доведену до відома суду позиці Відповідача у письмовому вигляді.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя № 2089-О (а.с.а.с. 8,9), згідно п.п.1.1, 7.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Пєшковського, 4, загальною площею 486,90 кв. м., для використання під лікувально-діагностичний центр, строком до 01.06.2009р.

У технічному паспорті на об’єкт нерухомості (а.с.а.с.26-28), в якому розташовані орендовані приміщення, власником визначено Маріупольську міську раду. В свою чергу, за змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с. 32-34) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Відповідно до приписів п. 3.2 договору Орендар зобов’язаний вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу орендну плату; за послуги з обслуговування Орендаря сплачувати Орендодавцю суму в розмірі 116,86грн. щомісяця.

Згідно умов п.п.4.2., 4.3. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

·          Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 9114,76грн. з розрахунку – 18,72 грн. за 1 кв.м., та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням індексу інфляції, яким (Одержувачем) визначений місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя;

·          Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Положеннями п. 7.5. договору оренди передбаченого його автоматичне продовження у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 1 місяця після закінчення його строку.

01.01.2009р. об’єкт оренди був наданий Відповідачу (загальна площа 562,20 кв.м.), про що сторонами сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.10).

01.04.2009р. частина орендованого приміщення було повернуто Позивачу (загальна площа 190,3 кв.м.), про що сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.11). цього ж дня сторони підписали додатковий договір до договору оренди №2089-О від 01.01.2009р. (а.с.12), яким були внесені зміни та доповнення до істотних умов договору у зв’язку із поверненням частини орендованих приміщень.

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобов’язань у Відповідача у період з вересня 2009р. по грудень 2009р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 23558,39грн. та за послуги обслуговування в сумі 71,18грн. Крім того, у зв’язку із зазначеною заборгованістю з орендної плати Заявником позову нараховано пеню у розмірі 1012,14гривень.

Як вбачається із змісту наявних документів (довідка Позивача №044/595 від 30.03.2010р. – а.с.31, та акт звірення розрахунків від 20.04.2010р. – а.с. 53) сплата стягуваних сум та інших нарахований платежів не здійснена, у зв’язку з чим Прокурор та Позивач наполягають на задоволення позовних вимог з урахуванням їх спільної заяви від 21.04.2010р. (а.с.55) щодо отримавачів стягуваних коштів.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві від 20.04.2010р. (а.с.52) , та просив розстрочити платіж на 1 місяць.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням уточнень від 21.04.2010р., оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач вправі до прийняття рішення уточнити реквізити отримувачів стягуваних сум, конкретизувавши у такий спосіб свої вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 2089-О від 01.01.2009р на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2089-О від 01.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 7.1. договору дату закінчення строку його дії – 01.06.2009р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України і умови п. 7.5. договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів заперечень сторін проти автоматичного продовження орендних правовідносин, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжилися і після 01.06.2009р. – на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати не пізніше останнього дня поточного місяця на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя відповідно до умов п. 4.2. договору оренди № 2089-О від 01.01.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем визнається, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за період з вересня 2009р. по грудень 2009р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 23558,39грн. та за послуги орендодавця в сумі 71,18грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумах _23558,39грн. та 71,18грн. відповідно.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди № 2089-О від 01.01.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 1012,14грн.

При цьому суд наголошує, що визнання позовних вимог Відповідачем за змістом . 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є у розглядуваному випадку додатковою та самодостатньою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки таке визнання не суперечить законодавству, узгоджується із встановленими на підставі наявних доказів обставинами, вчинено у належній письмовій формі та на дає підстав припускати порушення чиїх-небудь прав чи охоронюваних законом інтересів.

Суд відмовляє у сформульовану у відзиві клопотанні Відповідача про надання відстрочення виконання рішення на один місяць, оскільки не приведено жодних підстав та не надано доказів існування обставин, які унеможливлюють або утруднюють виконання рішення без такого розстрочення. Крім того, розстрочення передбачає виконання рішення частками з певним інтервалом у часі, тоді як Відповідачем навіть не було запропоновано означених параметрів розстрочення.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32519577) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 23558,39грн., за послуги орендодавця 71,18грн. та пені в сумі 1012,14грн. - задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32519577) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, п/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401, заборгованість з орендної плати у сумі 23558,39грн. та пеню в сумі 1012,14грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32519577) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040, п/р 26008980144 в МФ АКБ „УСБ” м. Маріуполя, МФО 334185) заборгованість за послуги обслуговування в сумі 71,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь, (ідентифікаційний код 32519577) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 246 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя