Ухвала суду № 91689261, 22.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3668/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №620/3668/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича (просп. Перемоги, 139, офіс 213, м. Чернігів, 14013), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович (просп. Перемоги, 139, офіс 208, м. Чернігів, 14013), Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ - 23494714) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича від 15.06.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у межах виконавчого провадження №62346536; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді: судового збору за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн. та за подання клопотання про забезпечення позову у сумі 630,61 грн.; витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки за виконавчим листом Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2020 №740/2052/19 кошти не стягнуто, а тому відсутні підстави для стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди у сумі 109066,50 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 22.09.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Одночасно з адміністративним позовом представником позивача подано до суду клопотання про забезпечення позову, в якому останній просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом: заборони Приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Ковалю Віталію Олександровичу вчиняти дії, що стосуються виконання постанови №62346536, винесеної 15.06.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем про стягнення основної винагороди приватного виконавця; зупинити стягнення на підставі постанови від 15.06.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №62346536 до набрання законної сили судовим рішенням.

Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що оскаржувана постанова Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 15.06.2020 звернена до примусового виконання та Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем Віталієм Олександровичем в рамках ВП №62773732 вчинено заходи по арешту коштів боржника, зокрема, рахунку ОСОБА_1 в рамках зарплатного проекту, з якого почали списуватись грошові кошти на таке виконання оскаржуваної постанови від 15.06.2020. Вважає очевидними негативні наслідки, оскільки арешт коштів позивачки в AT «Скай Банк» вже здійснений та звернення стягнення на кошти, що буде отримувати позивачка, зокрема, заробітну плату, буде здійснюватись весь час розгляду справи в суді і позивачка може втратити значну суму коштів. Також у заяві вказано, що позивачка має кредит, який слід виплачувати, та стягнення з неї вказаної суми основної винагороди в значному для неї розмірі призведе до негативних наслідків, скрутного фінансового становища.

Розгляд поданого клопотання про забезпечення адміністративного позову здійснюється, на підставі частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі, суд враховує таке.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (адміністративне провадження №К/9901/44796/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У даному випадку суд не вбачає очевидної протиправності оскаржуваної постанови приватного виконавця, вказаним обставинам правова оцінка буде надана судом під час судового розгляду адміністративної справи.

Щодо посилання заявника у клопотанні на той факт, що стягнення на кошти, що буде отримувати позивачка, зокрема, заробітну плату, буде здійснюватися весь час розгляду справи в суді і позивачка може втратити значну суму коштів, суд вважає його необґрунтованим, оскільки, як випливає з доданої позивачем до адміністративного позову постанови Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича від 11.08.2020 ВП №62773732 про арешт коштів боржника, останньою накладено арешт на грошові кошти позивача, крім коштів заробітної плати, пенсії та соціальних виплат.

Також суд відхиляє посилання заявника у клопотанні на той факт, що позивачка має кредит, який слід виплачувати, та стягнення з неї вказаної суми основної винагороди в значному для неї розмірі призведе до негативних наслідків, скрутного фінансового становища, оскільки представником позивача не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем кредиту.

Отже судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

Доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях щодо обставин, які ймовірно можуть мати місце у майбутньому, при цьому настання останніх не матиме невідворотних наслідків для позивача.

Суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду в ході розгляду адміністративної справи.

Крім того суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони Приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Ковалю Віталію Олександровичу вчиняти дії, що стосуються виконання постанови №62346536, винесеної 15.06.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем про стягнення основної винагороди приватного виконавця та зупинення стягнення на підставі постанови від 15.06.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №62346536, є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, який направлений не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів, наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №620/3668/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у забезпеченні позову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій