Рішення № 91687174, 21.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року № П/320/212/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію зам віком та її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і провести виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6 188, 89 грн.), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 13.06.2019, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії за віком з посиланням на те, що вона вже отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти, тобто, пенсія призначена і виплачується відповідно до чинного законодавства, є протиправною. Вважає, що у спірних правовідносинах не підлягають застосування положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по досягненню пенсійного віку як особа, потерпіла від Чорнобильської катастрофи (54 роки) позивач вперше звернулася за призначенням іншого виду пенсії, зокрема, пенсії за віком, а тому при призначенні цього виду пенсії має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначила також про безпідставне посилання відповідача на переведення з пенсії по інвалідності, яка не має жодного відношення до позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

05 лютого 2020 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Стверджував, що позивач перебуває на обліку в Ірпінському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 05.01.2015 та отримує пенсію за вислугу років (працівники освіти) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначено також, що якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з вищевикладеним відповідач вважає, що пенсія призначена та виплачується позивачу відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 (а.с. 7-8).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 13).

Як убачається з матеріалів справи, з 31.12.2014 позивачеві була призначена пенсія за вислугу років як працівнику сфери освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплачувалася до 15.01.2015.

18 червня 2019 року після досягнення 54-річного пенсійного віку як особи, потерпілої від чорнобильської катастрофи, позивач звернулася до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви позивачем було додано всі необхідні для призначення зазначеного виду пенсії документи.

Оскільки відповідачем було застосовано для обчислення пенсії за віком показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 роки (3764, 40 грн.), тобто ту, що застосовувалася для перерахунку пенсій, призначених до 30.09.2017, а не середню заробітну плату за 2016-2018 роки (6188, 89 грн.), як зазначено в статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», враховуючи, що з 01.03.2019 до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764, 40 грн.) було застосовано коефіцієнт збільшення в розмірі 1,17, 09.10.2019 позивач звернулася до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з письмовою заявою (а.с. 14) про призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки (61883 89 грн.) відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2019 (дати, що настала за днем досягнення пенсійного віку).

Листом від 31.10.2019 № 1425/Ж-01 Ірпінський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовив позивачу у призначення пенсії за віком, посилаючись на призначення та виплату пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись із правомірністю спірної відмови щодо призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки (61883 89 грн.) відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2019 (дати, що настала за днем досягнення пенсійного віку), позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Вказаний закони є спеціальним законом, який визначає призначення, перерахунок і виплату пенсій.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, що була призначена позивачеві.

Водночас, такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років передбачена статтею 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - № 1788-ХІІ).

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тобто, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

Як встановлено судом, позивачеві призначено пенсію у 2014 році відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернулася вперше.

Із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), позивач до територіального Управління Пенсійного фонду не зверталася.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що оскільки позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то їй не може бути призначений інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а можуть бути застосовані лише норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший.

На думку суду, відповідач помилково ототожнює поняття «перехід» та «переведення» з одного виду пенсії на інший, «вид пенсії» за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «інші види пенсій», призначені за іншими законами.

У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 13.12.2018 у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18), від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а (№ К/9901/21869/18).

Таким чином, відповідач після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком повинен був призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не вирішувати питання щодо доцільності її переведення з пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини другої вказаної статті, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Окрім цього, суд зазначає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як і безпідставно посилався на переведення вперше позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки пенсія по інвалідності позивачу взагалі не призначалася.

Суд також враховує, що при розрахунку позивачу пенсії за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» взагалі не застосовувався показник середньої заробітної плати в Україні, з якого сплачені страхові внески.

За таких обставин при призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною першою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, за призначенням пенсії за віком позивач з заявою звернулася до Управління пенсійного фонду 18.06.2019, а пенсійного віку досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, звернення за пенсією надійшло в межах тримісячного терміну, а тому пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути призначена позивачу з 13.06.2019.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо відмови у призначенні позивачу пенсії із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6 188, 89 грн.), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 13.06.2019, з урахуванням виплачених сум.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію зам віком та її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн. згідно з квитанцією № N1EDI4695M від 08.01.2020.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 840, 80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію зам віком та її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) призначити і провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки (6 188, 89 грн.), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 13.06.2019, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 21.09.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.