Постанова № 9168554, 04.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2010 року           <Час проголошення >          № 2а-12075/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ДонцяВ.А., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу

за позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Русьенергомонтаж-Україна"

простягнення заборгованості у розмірі 7389,43 грн. Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі - Позивач) звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русьенергомонтаж-Україна" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7389,43грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем рахується заборгованість з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансові санкції та пеня, які на час подання позовної заяви та розгляду справи не сплачені.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити.

Відповідач представницво своїх інтересів в суді не забезпечив, повідомлявся належним чином, з урахуванням положення статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інформації про адресу, за якою знаходиться Відповідач, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 28.10.2009 р. Заяв про розгляд справи за відсутності представника Відповідача до суду не надходило. Відповідно до статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідача зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.08.2006 року (ідентифікаційний код - 34531376) та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва як платника внесків до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається (картки особового рахунку, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), що Відповідачем не сплачено внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6736,73грн.

Рішенням Позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду від 10.03.2009 р. №342 до Відповідача на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано штраф у розмірі 633,62 грн. та пеню на суму 19,08грн. Вказане рішення було отримано посадовою особою Відповідача 10.03.2009 р. Вимогу про сплату боргу направлено Відповідачеві 01.06.2009 р. (корінець вимоги №2137/1663).

Станом на день розгляду справи судом інформація про сплату Відповідачем заборгованості з внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування відсутня.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон №1058-IV)визначено коло осіб, які є страхувальниками. До них належать, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, –для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону (абзац другий пункту 1).

Частиною третьою статті 15 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, –з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, Відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (абзац перший частини шостої). Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (абзац перший частини дванадцятої).

Згідно з частиною другою статті 106 Закону №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною третьою статті 106 Закону №1058-IV передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший). Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки та суми фінансових санкцій (абзац третій). Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (абзац четвертий).

Як вже зазначалось, станом на день подання позовної заяви за Відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 6736,73грн. Рішення щодо сплати штрафних санкцій та пені Відповідачем, у встановленому Законом порядку, не оскаржувалось, відтак сума недоїмки вважається узгодженою і підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Докази, які б спростовували доводи Позивача, в матеріалах справи відсутні.

Взявши до уваги те, що рішення Позивача у встановленому законом порядку не оскаржено, суму заборгованості до Пенсійного фонду України Відповідачем не сплачено, доказів погашення зазначеної заборгованості Відповідачем станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином з Відповідача слід стягнути борг у розмірі 7389,43грн.: прострочена заборгованість з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування –6736,73грн., штраф –633,62 грн., пеня –19,08грн.

Оскільки рішення прийнято на користь Позивача –суб’єкта владних повноважень, то з урахуванням положень частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір з Відповідача не стягується.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русьенергомонтаж-Україна" (вул. Старовокзальна, 24, оф. 4, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34531376, р/р 26006300040034 АКБ "ФОРУМ" м. Київ, МФО 322948) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (вул. Воровського, 29, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 26087323, р/р 256093122614, 256083132614 в Головному управлінні Ощадбанку в місті Києві та Київській області, МФО 322669) борг у розмірі 7389,43 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 43 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 В.А. Донець

Постанова виготовлена в повному обсязі 09.03.2010 р.