Рішення № 91684031, 21.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9170/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення №032650001581 від 11.01.2020 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.09.1993 перебуває у трудових відносинах з КСП «Білорусь» (в подальшому перейменовано у СВК «Білорусь»), є багатодітною матір`ю, яка народила та виховує дванадцять дітей.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додала необхідний пакет документів, в тому числі копію трудової книжки та копії свідоцтв про народження дітей.

Однак, відповідач відмовив у призначені пенсії на пільгових умовах у зв`язку з ненаданням документів, про те, що СВК «Білорусь» є діючим підприємством і позивач безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції.

Вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки грубо порушує її права на соціальний захист та суперечить нормам діючого законодавства про пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що розглянувши подані позивачем документи ГУ ПФУ відмовлено їй у призначенні пенсії, оскільки остання не працювала (не виконувала обов`язки за займаною посадою) у сільськогосподарському виробництві на момент звернення, а знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також нею не було надано документів про те, що СВК «Білорусь» є діючим підприємством.

У відповіді на відзив позивач не погодилася із доводами відзиву з підстав, викладених у позовній заяві, а в запереченнях відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1993 була прийнята в члени КСП «Білорусь» (в подальшому перейменовано у СВК «Білорусь») і на роботу телятницею, з 01.02.1995 переведена на постійну роботу доглядачем ВРХ, з 31.10.1996 перебуває у відпустці по догляду за дітьми, до досягнення ними 3-річного віку, що підтверджується копією її трудової книжки та відповідними довідками СВК «Білорусь».

Позивач є багатодітною матір`ю, яка народила та виховує 12 дітей, в тому числі 6 дітей до 14-річного віку, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей та відповідними довідками Заболоттівської селищної ради.

21.12.2019 позивач звернулася до Старовижівського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додала, зокрема, трудову книжку НОМЕР_2, довідку про те, що колгосп «Білорусь» реорганізовано в СВК «Білорусь» на підставі рішення установчих зборів засновників, довідку від 19.11.2019 № 89 про вступ позивача до членів колгоспу, відомості про кількість вироблених трудоднів, трудову участь в колгоспному виробництві, довідку від 27.12.2019 №103 про фактичне відпрацювання людиноднів за 1993-1996, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.12.2019 №85, довідку від 09.12.2019 № 90 про те, що позивач з 01.02.1995 була переведена на постійну роботу доглядачем ВРХ, з 31.10.1996 знаходиться у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку, довідку Заболоттівської селищної ради від 09.12.2010 № 1288 про те, що позивач дійсно народила та виховує до 14-річного віку шестеро дітей, свідоцтва про народження дітей та ін..

Листом від 17.01.2020 №2369/02-30 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки відповідно до заяви від 21.12.2019 не було надано документів про те, що СВК «Білорусь» є діючим підприємством і позивач зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції, тому їй відмовлено у призначення пенсії за віком згідно рішення №032650001581 від 11.01.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей» встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Отже, основними умовами, для призначення жінці пенсії, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є:

- виховання нею не менше п`яти дітей, в тому числі усиновлених до 14-річного віку;

- зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час звернення за призначенням пенсії.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 211/2323/17 (2-а/211/150/17).

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, яка народила та виховує 12 дітей, в тому числі 6 дітей до 14-річного віку.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються копіями свідоцтв про народження наявних в матеріалах справи.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують участь в сільськогосподарському виробництві, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом в постанові від 22.11.2018 в справі № 822/1241/15.

Згідно з даними трудової книжки та відповідних довідок СВК «Білорусь», з 01.09.1993 була прийнята в члени КСП «Білорусь» (в подальшому перейменовано у СВК «Білорусь») і на роботу телятницею, з 01.02.1995 переведена на постійну роботу доглядачем ВРХ, в обов`язки доглядача входило: роздача кормів, напування, вигрібання гною, транспортер, прибирання приміщення.

Згідно з Відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності СВК «Білорусь» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний), розведення свиней, оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами та ін.

Суд звертає увагу на те, що позивач була прийнята на роботу і в подальшому переведена на посаду, яка безпосередньо пов`язана з технологічним процесом сільськогосподарського виробництва.

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що зайнятість позивача на роботах у сільськогосподарському виробництві підтверджується записом у трудовій книжці, що в силу положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відтак, суд зазначає про безпідставність доводів відповідача про непідтвердження зайнятості позивача на сільськогосподарських роботах з огляду на перебування у відпустках по догляду за дітьми, оскільки ані статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлено жодних застережень щодо зайнятості у виробництві, а трудовий стаж позивача на підприємстві сільськогосподарського виробництва підтверджений відповідними записами у трудовій книжці.

Крім того, згідно статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Право жінки на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 179 КЗпП та статтею 18 Закону України «Про відпустки».

Згідно з пунктом ж статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Таким чином, на переконання суду, записи у трудовій книжці позивача в повній мірі підтверджують зайнятість позивача на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у СВК «Білорусь».

Будь-яких помилок, неточностей чи виправлень у записах трудової книжки позивача суд не встановив.

Суд також звертає увагу на те, що обставини, які були встановленні ГУ ПФУ, щодо господарської діяльності СВК «Білорусь», а саме: останнє не виробляє сільськогосподарської продукції з лютого 2014, а відповідно до картки особового рахунку платника останні нарахування кооперативом здійснювались у вересні 2018, кооператив має значну заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, - не входять до предмета доказування в даній справі, а тому не можуть бути враховані судом. При цьому, як встановлено судом, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення юридичної особи СВК «Білорусь».

Отже, станом на день звернення із заявою до відповідача позивач працювала на підприємстві сільського господарства та виховала шістьох дітей до чотирнадцятирічного віку, а тому відповідала вимогам для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ №032650001581 від 11.01.2020 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Старовижівського об`єднаного управління ПФУ 21.12.2019, тому пенсія повинна бути призначена позивачу з 21.12.2019.

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 840,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 15.06.2020 № 0.0.1736018545.1.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032650001581 від 11.01.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.12.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень нуль копійок). Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич